4. Горизонтальний та вертикальний поділ управлінської праці

Об’єктивність процесів управління вимагає поділу управлінської праці. При цьому слід виділити горизонтальний поділ праці – це сукупність певних видів діяльності одного рівня (призначення конкретних менеджерів для керівництва підрозділами) і вертикальний поділ праці – передбачає їх координацію вищим рівнем управління (координація управлінської роботи).

Згідно поділу управлінської праці менеджери, незважаючи на рівень, можуть працювати в різних підрозділах усередині організації. Менеджери з маркетингу працюють у сфері, пов’язаній із функцією маркетингу – переконання споживачів, клієнти купувати товари і послуги організації. Їхні обов’язки: розробка нових продуктів, просування продуктів на ринку і реалізація. Фінансові менеджери переважно мають справу з фінансовими ресурсами організації. Вони відповідають за такі види діяльності. Як бухгалтерський облік, менеджмент руху готівки та інвестицій.

Діяльність операційних менеджерів пов’язана із створенням та керуванням виробничими системами, що виготовляють товари і послуги. Зазвичай обов’язки операційних менеджерів – виробничий контроль, контроль матеріальних запасів, контроль за якістю тощо. Менеджери людських ресурсів відповідальні за наймання та підвищення кваліфікації працівників. Їх залучають до планування людських ресурсів, вербування і підбирання працівників, навчання та підвищення кваліфікації, вирішення питань оплати праці та системи доплат, формування систем оцінки та звільнення недисциплінованих та некомпетентних працівників.

Загальні менеджери не пов’язані з якимись певними спеціальностями менеджменту. Можливо, найліпшим прикладом посади загального менеджера є адміністратор лікарні або клініки.

Адміністративні менеджери повинні бути обізнані з усіма функційними сферами менеджменту, а не спеціалізуватися у якійсь одній галузі.

Саме вертикальний поділ приводить до створення рівнів управління. Американський соціолог Парсонс виділяє три рівні управління:

• технічний (нижчий);

• управлінський (середній);

• інституційний (вищий).

В організаціях існує певна ієрархія (рівні) управління (рис.1.2)

Вищий рівень управління

Керівник організації

Середній рівень

Керівник підрозділу 1

Керівник підрозділу 2

Керівник підрозділу 3

Нижча ланка

управління

Рис. 1.2. Ієрархія управління в організації

Керівників організацій поділяють на керівників вищого, середнього та нижчого рівня управління.

Рис. 1.3. Графічне зображення рівнів управління

Таблиця 1.5

Рівень	Посада	Основні функції
Вищий рівень (інституційний)	Топ-менеджери: керівники організації, їх заступники	Відповідають за прийняття найважливіших для організації стратегічних рішень
Середній рівень (управлінський)	Мілд-менеджери: керівники структурних підрозділів (зав. відділенням, начальник цеху	Координують та контролюють роботу керівників нижчої ланки, готують для них завдання та приймають відповідні рішення. В основному їх робота спеціалізується за певними напрямами чи функціями. Відповідають за виконання стратегічних і тактичних завдань
Нижчий рівень (технічний)	Ловер-менеджери: молодші (операційні) керівники (майстер, старший продавець)	Відповідають за виконання виробничих завдань та оперативних задач за безпосереднє використання певних ресурсів