2. Види ефективності менеджменту

Виділяють економічну, організаційну та соціальну ефективність систем менеджменту.

Економічна ефективність менеджменту відображає економічні результати діяльності організації при певній системі управління. Її доцільно розглядати з двох поглядів. З одного боку, економічна ефективність характеризується показниками, які відображають побудову та функціонування систем менеджменту, зокрема: рівнем автоматизації робочих місць управлінців, рівнем розробки інструктивного та нормативного матеріалу, загальним діапазоном менеджменту, рівень технічної озброєності управлінців тощо. З іншого боку, ефективність систем менеджменту характеризується показниками, що відображають результати виробничо-господарської діяльності. До таких належать: величина прибутку собівартості, обсяг виготовленої продукції, обсяг реалізації продукції, рентабельність виробів, фондомісткість, рівень ліквідності, рівень ризику тощо.

Організаційна ефективність менеджменту характеризує якість побудови організації, її системи управління, прийняття управлінських рішень, реак­цію системи управління на стреси, конфлікти, організаційні зміни тощо. Організаційна ефективність оцінюється за показниками, які відображають якість побудови організації та її системи управління, а саме: рівень централі­зації функцій управління, співвідношення чисельності управлінських працівників між різними рівнями управління, питому вагу керівників в загальній чисельності апарату управління, коефіцієнт ланковості структури мене­джменту, швидкість прийняття управлінських рішень тощо.

Соціальна ефективність менеджменту відображає вплив менеджмен­ту на процеси формування професійних характеристик працівників, у тому числі керівників, формування корпоративного духу, відповідного психологічного клімату в колективі, атмосфери захищеності і причет­ності до цілей організації, перспектив розвитку соціальних інституцій тощо. Соціальну ефективність менеджменту також можна оцінювати з двох точок зору. З одного боку, її можна оцінити за показниками, що відо­бражають соціально-культурну сферу функціонування організації. До таких показників належать: стан трудової дисципліни, стабільність кад­рів, стан соціально-виробничої ситуації на підприємстві, умови праці тощо. З іншого боку, соціальну ефективність менеджменту можна оціни­ти за впливом на досягнення виробничо-господарських показників та задоволення потреб ринку, зокрема за: продуктивністю праці, зарплато-віддачею, рівнем задоволення потреб споживачів, рівнем розвитку соціальної інфраструктури тощо.

3. Витрати праці в управлінні підприємством, їх класифікація

Сучасні темпи науково-технічного розвитку, механізація та автоматизація виробництва розширюють рамки продуктивної праці. У матеріальному виробництві беруть участь не лише робітники, які зайняті безпосередньо на робочому місці, але й ті працівники, які забезпечують впровадження досягнень науки і техніки у виробництво, ефективне управління всіма виробничими процесами.

Чим вища кваліфікація працівників управління, чим раціональніше організована їх праця і вища їх віддача, тим більше створюється продукції у виробничому процесі, порівняно нижчі витрати на її виробництво, більший чистий дохід підприємства і суспільства в цілому. Необхідно додати, що праця працівників управління є складною і висококваліфікованою.

Витрати праці в управлінні – це необхідні витрати матеріального виробництва, які є частиною вартості виготовленої продукції, а праця працівників оплачується з тієї ж вартості, у створенні якої вони беруть участь.

Однак витрати управлінської праці не можуть входити у матеріальне виробництво у будь-якому обсязі, а в міру їх необхідності. Тому витрати на управління повинні відповідати обсягу виробництва і забезпечувати скорочення сукупних витрат на виробництво. Вони самі повинні скорочуватись при підвищенні продуктивності праці в управлінні.

Скорочення витрат на управління лише тоді є економічно обґрунтованим, якщо воно не веде до збільшення загальних витрат на виробництво продукції. Це положення стосується як витрат на утримання управлінських працівників (живої праці), так і витрат, уречевлених у засобах оргтехніки. Збільшення другого повинне вести до зменшення живої праці.

Говорячи про витрати на управління необхідно розглянути їх класифікацію. В основу класифікації витрат на управління можуть бути покладені різні ознаки: місце утворення витрат (рівні менеджменту), економічний зміст витрат. Вони можуть бути підрозділені на одноразові і поточні (експлуатаційні).

Класифікація витрат за рівнями менеджменту враховує витрати у сфері менеджменту підприємства, витрати на рівні промислового об’єднання, у склад якого входить дане підприємство, і витрати на управління у галузевому міністерстві. Таким чином, сумарні витрати на управління включають у себе не лише витрати на управління для даного підприємства, але і долю витрат на управління вищестоящих ланок управління: промислового об’єднання і міністерства. Витрати на управління міністерства та об’єднання розподіляються на підприємствах пропорційно обсягу виробництва.

Величина витрат на управління підприємством буде мати вигляд:

де Су і – всі витрати на управління підприємством, тис.грн.;

Су.п і – витрати на управління і-им підприємством, тис.грн.;

Су.о – витрати на управління промисловим об’єднанням, тис.грн.;

Су.м. – витрати на управління на рівні галузевого міністерства, тис.грн.;

Аі – обсяг виготовленої продукції на і-му підприємстві, тис.грн.;

Ао – обсяг виготовленої продукції на об’єднанні в цілому, тис.грн.;

Ам – обсяг виготовленої продукції по галузевому міністерстві в цілому, тис.грн.

У рамках підприємства витрати за місцем їх утворення поділяються на витрати центрального апарату і низового апарату. Ця класифікація дає можливість розчленувати всі витрати на управління, починаючи від відділу і до міністерства.

За ознакою економічної однорідності витрати класифікуються за елементами:

1. Заробітна плата апарату управління.

2. Соціальні відрахування і виплати.

3. Амортизація основних фондів управління.

4. Енергія (для освітлення, опалення, вентиляції тощо).

5. Допоміжні матеріали та інструмент (канцтовари, засоби для креслярських та графічних робіт, інші предмети терміном служби менше 1 року.).

6. Інші витрати (відрядження, одноразові виплати молодим спеціалістам, направленим на роботу тощо).

Класифікація витрат управління на одноразові і поточні (експлуатаційні):

• одноразові витрати пов’язані з формуванням основних фондів управління, які багато разів беруть участь у процесі управління і частинами переносять свою вартість на вартість продукції;

• поточні (експлуатаційні) – у процесі управління періодично оновлюються і зразу ж відносяться на вартість продукції.