- •Міністерство освіти і науки україни Самбірський технікум економіки та інформатики
- •Менеджмент тексти лекцій м.Самбір
- •Тема 1. Поняття і сутність менеджменту
- •1. Менеджмент як навчальна дисципліна, предмет, мета і завдання дисципліни. Суть понять: управління та менеджмент
- •Комплекс менеджменту
- •2. Менеджер у системі управління. Категорії менеджерів: менеджер і підприємець, їхні функції та особливості
- •Вимоги до менеджерів
- •Функціональні групи менеджерів
- •Відмінності між менеджером та підприємцем
- •3. Ролі та якості менеджера
- •4. Горизонтальний та вертикальний поділ управлінської праці
- •5. Історичні етапи розвитку науки про менеджмент
- •Основні наукові школи менеджменту та їх характеристика
- •Порівняльна характеристика менеджменту в деяких країнах
- •Тема 2. Організація як об’єкт управління
- •Організація як відкрита система. Основні вимоги щодо існування організацій.
- •Система перетворення
- •Класифікація організацій та їх загальні риси.
- •Порівняльна характеристика формальних і неформальних організацій
- •Критерії та типи організацій
- •Порівняння механістичного та органістичного типу організацій
- •Характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища організації.
- •Характеристика зовнішнього середовища непрямого впливу
- •Процес менеджменту
- •Види та структура циклів управління
- •Суб’єкт менеджменту
- •Об’єкт менеджменту
- •Тема 3. Прийняття управлінських рішень
- •1. Суть та класифікація управлінських рішень
- •Види управлінських рішень за певними критеріями
- •2. Вимоги, що висуваються до управлінських рішень. Умови прийняття управлінських рішень
- •3. Процес вироблення управлінських рішень.
- •4. Підходи до оптимізації рішень: науковий метод, системна орієнтація, моделі
- •Види моделей
- •1. Неформальні методи:
- •2. Формальні методи:
- •Тема 4. Планування в організації
- •Поняття та класифікація функцій менеджменту.
- •Сутність планування як функції менеджменту. Види планів. Принципи планування.
- •Види планів щодо різних критеріїв
- •Стратегічне планування. Процес стратегічного планування
- •Класифікація стратегій
- •4. Тактичне планування (поточне та оперативне). Процес тактичного планування.
- •Види та характеристики центрів відповідальності
- •5. Бізнес-планування, його суть та призначення
- •Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.158-197
- •Тема 5. Організація як функція управління
- •Сутність і характеристика організаційної функції. Делегування та відповідальність. Повноваження в організації: лінійні та функціональні (апаратні, штабні).
- •2. Організаційні структури управління: лінійні, функціональні, комбіновані, їх переваги та недоліки
- •3. Організаційне проектування та ситуаційні чинники. Принципи побудови організаційних структур.
- •Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.186-214
- •Тема 6. Мотивація
- •1. Основне визначення мотивації. Модель мотивації поведінки через потреби. Спонукання та винагороди.
- •2. Змістовні теорії мотивації. Сутність змістовного підходу до мотивації.
- •3. Процесійні теорії мотивації. Сутність процесійного підходу до мотивації.
- •4. Формування та використання системи матеріальних стимулів праці. Форми оплати праці. Прямі та непрямі економічні фактори, що визначають систему матеріальних стимулів
- •Економічні (прямі):
- •Економічні (непрямі):
- •5. Поняття нематеріального стимулювання. Неекономічні фактори мотивації.
- •Перелік систем стимулювання в організації
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.220-240
- •Тема 7. Управлінський контроль
- •1. Визначення та необхідність контролю.
- •2. Мета, завдання, об’єкт та предмет контролю
- •3. Класифікація контролю
- •Характеристика попереднього, поточного та заключного контролю в організації
- •4. Процес контролю та його етапи
- •Роль контролінгу в процесі управління
- •Господарський контроль
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення
- •Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.240-262
- •Тема 8. Лідерство
- •1. Сутність та основні засади керівництва. Лідерство, влада, вплив.
- •2. Форми впливу та влади
- •3. Підхід до лідерства з погляду манери поведінки керівника.
- •4. Континуум стилів керування р.Лайкерта, двовимірне трактування стилів керування вченими університету штату Огайо. Таблиця стилів керування р.Блейка та Дж.Моутон
- •Чотири базові системи Лайкерта
- •5. Ситуаційний підхід до лідирування. Сутність ситуаційного підходу до лідирування
- •Стиль керівництва
- •Херсі та Бланшара
- •Стилі прийняття рішень за Врумом та Йєттоном
- •Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.305-334
- •Тема 9. Управління конфліктами та стресами
- •Природа конфлікту та керівництво конфліктною ситуацією в організації
- •Функції конфліктів
- •Види конфліктів
- •Умови та причини виникнення конфліктів
- •4. Методи розв’язання конфліктів
- •Структурні методи розв’язання конфлікту
- •5. Поняття та причини стресу. Види стресу. Управління стресовою ситуацією
- •6. Чинники, приводять до змін: планові та ситуаційні. Керування змінам в організації
- •7. Засади та технології розвитку організації. Організаційні інновації
- •Питання для роздуму, самоперевірки, повторення.
- •Тема 10. Ефективність управління
- •1. Ефективність менеджменту організації та її оцінювання
- •2. Види ефективності менеджменту
- •3. Витрати праці в управлінні підприємством, їх класифікація
- •4. Критерії і методи визначення економічної ефективності менеджменту на підприємстві
- •Список рекомендованої літератури
- •Навчальне видання Бич Юрій Романович Менеджмент
7. Засади та технології розвитку організації. Організаційні інновації
Розвиток організації стосується зміни позицій, сприйняття, поведінки й очікувань. Точніше, розвиток організації (РО) можна визначити як заплановану дію: по-перше, у масштабі всієї організації; по-друге, керовану згори; по-третє, спрямовану па підвищення ефективності; по-четверте, оздоровлення шляхом спланованого втручання і застосування поведінкового підходу. Теорія і практика розвитку організації побудована на кількох дуже важливих припущеннях. Перше ґрунтується на тому, що працівники мають бажання удосконалюватись і професійно зростати. Друге, що працівники відчувають потребу взаєморозуміння. Третє припущення полягає в тому, що діяльність організації суттєво впливає на поведінку окремих працівників і груп, утворених у межах організації. Тому співробітництво між менеджерами та їхніми підлеглими потрібне для того, щоб якнайповніше використовувати здібності і вміння працівників, усувати перешкоди на шляху їхнього професійного зростання, розвитку і самоутвердження в групах. Оскільки більшість дій, пов'язаних з розвитком організації, мають значне особисте забарвлення, то великі організації звертаються до послуг консультантів з РО (це або штатні працівники - спеціалісти у сфері розвитку організації, або експерти, залучені зі сторони). Завданням консультантів є впровадження й керування програмами розвитку організації.
Організаційні інновації.
Останнім елементом змін в організації є інновації. Інновація - це керована спроба організації розробити і впровадити новий продукт або послугу чи запропонувати нове використання наявного продукту. Інновації дуже важливі, оскільки без впровадження нових продуктів і послуг багато компаній зазнали б поразки в конкурентній боротьбі.
Форми запровадження інновацій:
Кожну творчу ідею розвитку організацій можна по-різному втілити в інноваційному процесі. Інновації можуть бути радикальними або частковими, у технічній чи управлінській сфері, можуть стосуватися продукції або процесів.
Радикальні і часткові інновації. Радикальні інновації - це нові продукти чи технології, розроблені організацією, які повністю витісняють продукти і технології, які к цій галузі були раніше. Часткові інновації - це нові продукти і процеси, що лише модифікують уже створені. Фірми, що застосовують радикальні інновації, повністю змінюють природу конкуренції і взаємодію фірм в економічному середовищі. Фірми, які впроваджують часткові інновації, фундаментальних змін не роблять.
Багато радикальних інновацій запроваджено організаціями протягом останніх кількох років. Наприклад, у галузі звукозапису на заміну платівкам створено компакт-диски. Радикальні інновації відразу впадають в око, однак часткові набагато численніші. Одним із прикладів є джип фірми Ford. Тоді як інші компанії теж виготовляли аналогічну продукцію, Ford досконало поєднав дизайн і технічні характеристики, що привело до зростання попиту на спортивні джипи.
Технічні й управлінські інновації. Технічні інновації - це зміна зовнішнього вигляду і споживчих характеристик товарів чи послуг або ж технологічних процесів їхнього виробництва. Багато найважливіших інновацій за останні 50 років були технічними. Наприклад, поступове витіснення вакуумної лампи транзистором, транзистора інтегрованими схемами, а схем - мікросхемами суттєво підвищило потужність, простоту використання, швидкодію багатьох електронних приладів. Проте організації запроваджують не лише технічні інновації, а й управлінські. Управлінські інновації - це зміни в процесі керування, протягом якого продукти і послуги задумують виробляють і постачають споживачам. Управлінські зміни прямо не впливають на зовнішній вигляд чи характеристики продуктів і послуг. Управлінською інновацією є описаний вище реінжиніринг
Інновації продукції та виробництва. Мабуть, двома найважливішими видами технічних інновації є інновації продукції та виробничі інновації. Інновації продукції - це зміна зовнішнього вигляду та споживчих характеристик наявних продуктів чи послуг або створення цілком нових продуктів та послуг. Виробничі інновації - це зміни в методах виробництва, утворення та збуту товарів чи послуг. Тоді як управлінські інновації впливають на всю діяльність організації, інновації у сфері виробництва прямо впливають лише на виробничий процес.
Японські фірми зазнали успіху, передусім, завдяки інноваціям у сфері виробництва. Коли на початку 1960-х років японські компанії, такі як Canon i Nikon, почали виробляти фотоапарати, на ринку фотоапаратів з 35 мм плівкою лідерами були фірми Німеччини та інших європейських країн. Спочатку японці не могли досягти успіху, однак вони продовжували вкладати інвестиції в технологічні процеси, насамперед підвищуючи якість і зменшуючи витрати виробництва. Сьогодні ці фірми домінують на світовому ринку фотоапаратів з 35 мм плівкою, і німецькі компанії, не здатні витримати темпи виробничих інновацій, борються за те, щоб зберегти свою частку ринку і рівень прибутковості.
Підтримка інновацій в організаціях.
Протягом останніх років розроблено велику кількість способів підтримки інновацій в організаціях. Трьома головними такими способами є система винагород, організаційна культура, а також процес новаторства.
Система винагород. Компанія використовує систему винагород для стимулювання чи знеохочування певної поведінки працівників. Ключовими компонентами цієї системи є зарплатня, премії та додаткові матеріальні винагороди. Застосування системи винагород для впровадження інновацій є доволі механічною, однак все ж ефективною управлінською процедурою, її мета - надання фінансових і нефінансових винагород працівникам і групам, які пропонують інноваційні ідеї. Коли працівники розуміють, що будуть винагороджені за свої пропозиції, вони застосовують до виконання завдань творчий підхід. Знаючи це, корпорація Monstano кожного року запроваджує премію розміром 50 000 дол. ученому чи групі вчених, які розроблять найцінніший комерційний проект.
Організації повинні винагороджувати творчий підхід, проте, якщо він не приводить до успішної інновації, то вжиття каральних заходів щодо працівників неприпустиме. Така вже природа інноваційних процесів - багато запропонованих продуктів не відшукають свого місця на ринку. Цей процес супроводжується невизначеністю, тому не завжди дає добрі результати. Фактично, деякі організації переконані, що стовідсоткова успішність наукових проектів означає недостатню ризикованість на стадії наукових досліджень. У фірмі 3М близько 60% творчих ідей, пропонованих щороку, зазнають невдачі на ринку. Менеджери повинні бути дуже уважними, реагуючи на невдалу пропозицію. Якщо провал є наслідком некомпетентності, систематичних помилок чи управлінської недбалості, то керівництво повинно відреагувати адекватно, наприклад, шляхом відмови у підвищенні зарплатні чи переведення на нижчу посаду. Проте, людей, що працюють, добровільно розробляючи інновацію, яка не спрацьовує, карати не варто, щоб вони не втратили творчого підходу. Каральна система відлякує людей, вони, почнуть боятися ризику, що призведе до зменшення можливостей організації отримати конкурентні переваги.
Організаційна культура. Організаційна культура - це система цінностей, переконань і символів, які дають змогу спрямовувати поведінку працівників для досягнення цілей організації. Сильну, відповідно орієнтовану організаційну культуру можна використати для підтримки інноваційної діяльності, формуючи відчуття, що інновації високо цінують і вони будуть винагороджені, випадкові ж невдачі в разі розробки нових ідей не лише допустимі, а навіть очікувані. Такі Фірми, як 3М, Corning, Monstano, Procter&Gamble, Texas Instruments, Johnson&Johnson, Merck відомі не лише своїми системами винагород і підприємливістю, а також сильною, орієнтованою на інновації організаційною культурою. Такий тип культури стимулює індивідуальну творчість, схильність до ризику і винахідливість.
Новаторство у великих організаціях. Останніми роками багато великих компаній усвідомили, що підприємницький дух, який привів до їхнього зростання, почав занепадати після того, як з невеликих динамічних фірм вони перетворились у великі. Для того, щоб знову оживити цей дух, деякі фірми сьогодні заохочують новаторство. Воно подібне до звичайного підприємництва, єдина різниця в тому, що розвивається в межах великої компанії. Виділяють три прояви новаторства. Для успішної його організації з мстою пожвавлення творчості та інновацій організація повинна відшукати людей з відповідними якостями.
Винахідник - це людина, яка придумує і розробляє нову ідею, продукт чи послугу шляхом творчого процесу. Оскільки винахіднику може бракувати досвіду чи мотивації для того, щоб перетворити ідею в конкурентоспроможний товар, йому потрібен помічник. Організатор - це, звичайно, менеджер середньої ланки, що ознайомлений з проектом і стає причетним до нього. Він допомагає подолати організаційний опір і змушує інших сприймати інновацію серйозно. Організатор може мати лише обмежене уявлення про технологічні аспекти інновації, однак він добре знає як працює організація, чия підтримка потрібна для того, щоб запровадити проект, і куди треба звернутись за ресурсами. Відповідальний за проект - це менеджер вищого рівня, який схвалює і підтримує проект. Ця особа може відстоювати бюджет, потрібний для розвитку ідеї, .спростовувати аргументи проти проекту і створювати в організації атмосферу, яка б сприяла впровадженню проекту. Якщо є відповідальний за проект, то ідея винахідника має набагато більше шансів бути успішно запровадженою.