Функції конфліктів
соціально –
діагностична
регулююча
інтегративна
інноваційна
комунікативна
соціально -
психологічна
дестабілізуюча
надлишково -
витратна
дезорганізуюча
Рис.9.1. Функції конфліктів
-
Види конфліктів
Організація (підприємство) – це внутрішньо суперечлива система, яка створюється індивідами або більш широкими злуками (надорганізаціями) для задоволення соціальних потреб особистостей і груп. Конфлікт в організації виникає тоді, коли перед нею постають як суперечливі і навіть несумісні цілі, так і засоби їх досягнення.
Конфлікти поділяють за такими ознаками:
За результатами:
-
функціональні – підвищують ефективність діяльності організації;
-
дисфункціональні – знижують рівень забезпечення власних потреб, зменшують роль групового співробітництва і, як наслідок ефективність діяльності організації.
-
безрезультатні – які не приводять до жодних змін.
За змістом:
-
внутрішньоособистісні;
-
міжособистісні;
-
конфлікти між собою і групою;
-
між групові;
-
міжорганізаційні.
За обсягом:
-
глобальні, які охоплюють увесь колектив;
-
парціальні (парні), які охоплюють двох осіб.
За тривалістю:
-
затяжні;
-
короткотривалі.
За джерелом виникнення:
-
об’єктивні, які викликані недоліками виробничого характеру;
-
суб’єктивні, які викликані негативними особистими якостями учасників конфлікту.
За типом структури взаємовідносин:
-
вертикальні;
-
горизонтальні.
За рівнем формалізації взаємовідносин:
-
офіційні;
-
неофіційні.
За формою:
-
приховані;
-
відкриті.
Будь – який конфлікт може бути віднесений до того чи іншого виду як за однією з наведених ознак, так і за декількома з них одночасно. Наприклад, конфлікт між керівником і підлеглим із приводу недоліків у організації праці є вертикальним, але одночасно він є парціальним, об’єктивним, а також може бути затяжним (короткотривалим), діловим (особистим), офіційним (неофіційним), прихованим (відкритим).
Внутрішньоособистісний конфлікт може приймати різні форми. Одна з найбільш поширених – рольовий конфлікт, коли до однієї особи висувають різні вимоги щодо того, яким має бути результат роботи. Наприклад, завідувач відділом в універсальному магазині може вимагати, аби продавець весь час знаходився у відділі, надаючи покупцям інформацію та послуги. Пізніше, той же завідувач може незадоволено відзначити, що продавець багато часу витрачає на покупців і мало часу присвячує поповненню відділу товарами. Продавець сприймає такі вимоги як цілком несумісні.
Внутрішньоособистісний конфлікт може також виникнути в результаті того, що виробничі вимоги не співпадають з особистими потребами і цінностями. Наприклад, жінка – керівник планувала суботу і неділю присвятити відпочинку з чоловіком, оскільки її надмірна увага до роботи погано впливає на сімейне життя. Але в п’ятницю до неї заходить її начальник з якоюсь проблемою і вимагає, щоб вона розв’язала її за вихідні дні.
Внутрішньоособистісний конфлікт може бути, відповідно до робочого перевантаження (недовантаження), бути пов’язаним із незадоволеністю роботою, низькою впевненістю у собі та організації, зі стресами.
Міжособистісний конфлікт є, можливо, найбільш поширеним. В організаціях він проявляється по різному. Найчастіше це боротьба керівників за обмежені ресурси, капітал або робочу силу, час використання обладнання або схвалення проекту. Кожен вважає, що оскільки ресурси обмежені, він має переконати начальство виділити ці ресурси саме йому, а не іншому. Або уявимо, що два художники над тією самою рекламою, але мають різні точки зору на спосіб її подання. Кожен намагається переконати директора прийняти його точку зору. Аналогічним, але делікатним і тривалішим, може бути конфлікт між двома кандидатами на підвищення при наявності однієї вакансії.
Міжособистісний конфлікт може також виявлятися як зіткнення особистостей. Люди з різними рисами характеру, поглядами і цінностями іноді просто не в змозі ладнати між собою.
Конфлікт між особою і групою. Виробничі групи запроваджують певні норми поведінки і виробітку. Кожен має їх дотримуватись, щоб бути прийнятим неформальною групою і, тим самим, задовольнити свої соціальні потреби. Однак, якщо очікування групи не відповідають очікуванням окремої особи, може виникнути конфлікт. Наприклад, хтось хоче заробити більше, працюючи понад норму, а група розглядає таке «надмірне старання»як негативну поведінку.
Між особою і групою може виникнути конфлікт, якщо ця особа займе позицію, відміну від позиції групи. Наприклад, обговорюючи на зборах можливість збільшення обсягу продажу, більшість буде вважати, що цього можна досягти шляхом зниження цін. А хтось один буде твердо переконаний, що така тактика приведе до зменшення прибутку і сприятиме думці, що їхня продукція не така якісна, як продукція конкурентів. Хоча така людина може бути права, вона все одно буде розглядатися як джерело конфлікту, оскільки йде проти думки групи.
Аналогічний конфлікт виникає на ґрунті посадових обов’язків керівника: він може бути змушений застосовувати дисциплінарні заходи, які є непопулярними в очах підлеглих. Тоді група може нанести удар у відповідь – змінити ставлення до керівника: знизити продуктивність праці.
Міжгруповий конфлікт. Організації складаються з великої кількості груп, як формальних, так і неформальних. Навіть у найкращих організаціях між такими групами можуть виникати конфлікти.
Неформальні організації, які вважають, що керівник ставиться до них несправедливо, можуть тісніше згуртуватися і зробити спроби «поквитатися» з ним шляхом зниження продуктивності. Прикладом конфлікту може бути конфлікт між профспілкою і адміністрацією.
Нажаль частим прикладом міжгрупового конфлікту служать суперечки між лінійним і штабним персоналом. Штабний персонал, як правило, молодший і освіченіший, ніж лінійний, при спілкуванні послуговується технічним жаргоном. Це призводить до зіткнення між людьми і труднощів у спілкуванні. Лінійні керівники заперечують рекомендації штабних спеціалістів, свою залежність від них в тому, що пов’язане з інформацією. Часто через різні цілі конфліктують функціональні групи всередині організації. Денна зміна медичного персоналу звинувачує нічну в тому, що вона погано доглядає за хворими.
Міжорганізаційний конфлікт. Формується у вигляді конкурентних відносин між організаціями внаслідок боротьби за обмежені ресурси, споживачів, ринки. При цьому основними носіями такого конфлікту є власники організацій та керівники інституційного рівня управління.