Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. В чому полягає зміст контролю?

2. Чому потрібен контроль?

3. Яка мета контролю?

4. Які завдання контролю?

5. Яку класифікацію видів контролю можете дати?

6. Які етапи контролю ви знаєте?

7. Що таке стандарти?

8. У чому полягає ефективність контролю?

9. Назвіть заходи які спрямовані на підвищення ефективності контролю.

10. Яка роль контролінгу та аудиту в процесі прийняття управлінських рішень.

Література:

• Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту. – Львів: БаК, 2001.-624с. с.496-516

• Гірняк О.М., Лазановський П.П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум.- Київ, Магнолія плюс. Львів Новий світ.-2000.2003 – 336с. с.108-94

• Дідковська Л.Г., Гордієнко П.Л. Менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Алерта, КНТ, 2007-516 с. с. 394-405

• Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та прикладні засади менеджменту. – Львів: Інтелект –Захід, 2002. – 228с с.97-102

• Тарнавська н.П., Пушкар р.І. Менеджмент: теорія та практика – Тернопіль: Карт-бланш, 1997. – 456с.С.240-262

• Жигалов В.Т., Шимановська Л.М. Основи менеджменту і управлінської діяльності: - К.:Вища школа, 1994 – 223с с.89-160

• О.Є.Кузьмін, Л.С.Ноджак, О.Г.Мельник Менеджмент - Львів: Видавництво Національного університету «Львівська політехніка», 2009 – 152с. с.84-89

• Охріменко А.Г. Основи менеджменту: Навч.посіб. – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 130 с. с.87-90

• Портна О.В. Контролінг: Навчальний посібник. – Львів: «Магнолія 2006», 2008. – 240 с. с. 9-18

• Піча Ю.В. Основи аудиту: навчальний посібник. – К.: «Каравелла». Львів: «Новий світ - 2000», 2002. – 504с. с.5-33

• Хміль Ф.І. Основи менеджменту – К.: Академвидав, 2007. – 576с. с.281-287

• Хміль Ф.І.Менеджмент. – К.:Вища школа, 1995. – 351с. с. 64-67

Тема 8. Лідерство

1. Сутність та основні засади керівництва. Лідерство, влада, вплив.

2. Форми впливу та влади.

3. Підхід до лідерства з погляду манери поведінки керівника. Поняття «стиль керування» та «континуум стилів керування». Теорія Х та теорія Y Д.Мак-Грегора. Автократично-демократичний континуум стилів керування Таккенбаума-Шмідта. Ліберальний стиль керування.

4. Континуум стилів керування Р.Лайкерта, двовимірне трактування стилів керування вченими університету штату Огайо. Таблиця стилів керування Р.Блейка та Дж.Моутон.

5. Ситуаційний підхід до лідирування. Сутність ситуаційного підходу до лідирування. Ситуаційна модель керування Ф.Фідлера. Модель «Шлях-мета» Т.Мітчела та Р.Хауса. Теорія життєвого циклу П.Херсі та К.Бланшара. Модель В.Врума та Ф.Йєттона прийняття рішень керівником.

1. Сутність та основні засади керівництва. Лідерство, влада, вплив.

Керівництво — це вид управлінської діяльності, який на засадах лідер­ства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формуван­ня методів менеджменту та їх трансформацію в управлінські рішення через використання комунікацій.

Керівництво є об'єднувальною функцією менеджменту, оскільки вона пронизує усі управлінські процеси в організації. Місце керівництва у процесі менеджменту показано на рис.8.1.

Центральною фігурою в системі менеджменту будь-якої організації є менеджер-керівник, який керує організацією (підприємством), конкретним видом діяльності, функцією, підрозділом, службою, групою людей тощо. Американські дослідники Роберт Блейк та Джейк Моутон підкреслюють, що сильне та ефективне керівництво сприяє створенню атмосфери участі та колективної підтримки цілей діяльності організації, в якій її члени отримують стимул для усунення перепон і досягнення максимальних результатів. Отже, основою ефективного керівництва є вміло побудовані взаємовідносини з підлеглими.

Керівник в організації — це людина, яка управляє своїми підлеглими. Його ціль — впливати на інших людей так, щоб останні виконували роботу, доручену організацією відповідно до її місії та цілей. В основі ке­рівництва лежать такі категорії менеджменту, як лідерство, влада і вплив.

Рис. 8.1. Місце керівництва у процесі менеджменту

Лідерство — це здатність завдяки особистим якостям здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосеред­ження їх зусиль на досягненні цілей організації. Фактично лідерство надає працівникові неформальні повноваження.

Влада — це можливість впливати на поведінку інших людей. Таку мож­ливість надають, передусім, формальні повноваження, які надає по­сада.

Вплив — це будь-яка поведінка одного працівника (наприклад, керів­ника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття і т. п. іншого працівника (наприклад, підлеглого).

Отримуючи формальні повноваження, керівник набуває необхідної влади. Менеджер повинен розуміти, що кількість влади визначається не лише рівнем його формальних повноважень, а і ступенем залежності підлеглих від нього. Тобто рівень впливу наділеної владою особи А на особу Б дорівнює ступеню залежності особи Б від особи А.

Керівник має владу над підлеглими тому, що останні залежать від нього в питаннях заробітної плати, видачі завдань, просування за служ­бовою ієрархією, задоволення соціальних потреб, надання матеріальної допомоги та в ін. Часто підлеглі отримують владу над керівником, оскі­льки останній залежить від них в питаннях інформації, неформальних контактів з людьми, конкретних знань, професійних можливостей тощо.

Найкращий для організації варіант, при якому керівник одночасно є лідером. Однак на практиці бувають різні випадки. Можна бути лідером колективу працівників (володіти здатністю впливати) і не бути керівни­ком (не мати влади). Можливий випадок, коли керівник має тільки фор­мальні повноваження (владу), але не здатний через свої невисокі осо­бисті якості впливати (відсутність лідерських рис). За таких обставин можуть виникати конфлікти у колективі, стреси, прояви боротьби за вла­ду, що негативно відбиватиметься на діяльності організації. В таких умо­вах тільки мудрість керівника, його врівноважена поведінка, вміння ви­користовувати досягнення сучасного менеджменту можуть врятувати ситуацію.

Менеджеру слід пам'ятати про те, що керівництво здійснюється з допомогою функцій і методів менеджменту, комунікацій тощо шляхом прийняття управлінських рішень. Вищенаведене підтверджує таке по­ложення: щоб керувати, треба впливати, а щоб впливати — треба мати владу. Влада базується на зверненні до активних потреб людини (згідно з А. Маслоу це: фізіологічні потреби, потреби в захисті, соціальні потре­би, потреби у повазі та самовираженні; з позицій М. Туган-Барановського — фізіологічні, статеві, симптоматичні інстинкти та потреби, альтруїстичні, потреби практичного характеру).