1. Економічні (прямі):

• форми та системи оплати праці;

• премії;

• участь у прибутках;

• оплата навчання.

2. Економічні (непрямі):

• пільгове харчування;

• доплата за стаж;

• пільгове користування житлом, транспортом, спортивними спорудами тощо.

Під час побудови систем матеріальних стимулів праці факторів, які свідчать про трудовий внесок в досягнення поточних результатів, мають обліковуватися через тарифну систему. Основою такої системи є Єдина тарифна сітка (ЄТС), завдання якої полягає у впровадженні єдиного уніфікованого підходу до оцінки складності робіт і диференціації умов оплати праці усіх категорій персоналу.

Для стимулювання трудового внеску в досягнення кінцевих результатів потрібно використовувати преміювання. Із загальних засобів на преміювання кожна служба або підрозділ може здійснювати поточне преміювання всіх працівників (за підсумками місця або кварталу) та одноразове преміювання обмеженої кількості працівників за особливий внесок в досягнення кінцевих результатів. Основними показниками преміювання є такі: виконання та перевиконання планових показників, підвищення продуктивності праці, зниження собівартості продукції.

Надбавки є додатковими виплатами працівникам за високу професійну майстерність робітників, високі досягнення в праці службовців, вислугу років, виконання особливо важливої чи особливо термінової роботи, знання й використання в роботі іноземних мов, класність водіям легкових і вантажних автомобілів, автобусів, роботу в умовах режимних обмежень тощо.

Доплати – це кошти, що виплачуються понад встановлені тарифні ставки, нормативи, ліміти у зв’язку з виникненням особливих умов чи обставин. Доплати установлюються за: роботу у понаднормовий час, суміщення професій (посад), розширення зони обслуговування або збільшення обсягу виконуваних робіт, виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника, роботу у важких та шкідливих умовах праці, роботу в нічний час; перевезення небезпечних вантажів, роботу у вихідні дні, багатозмінний режим роботи, роз’їзний характер праці тощо.

Конкретні матеріальні стимули формуються в процесі застосування форм та систем заробітної плати. Можна виділити чотири форми оплати праці: відрядна; почасова; комбінована (почасово-відрядна); комісійна.

Різновиди форм та систем оплати праці наведено на рис.6.8

За відрядної форми величина заробітної плати визначається кількістю виготовленої продукції. Основою розрахунків є розцінка, тобто величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції. Відрядна форма оплати праці добре стимулює ріст обсягів виробництва (продуктивність праці), але не зацікавлює працівників у виготовленні якісної продукції. Застосовується за наявності норм часу чи виробітку, необхідності та можливості збільшення продуктивності праці.

ФОРМИ ОПЛАТИ ПРАЦІ

ВІДРЯДНА

ПОЧАСОВА

КОМБІНОВАНА

КОМІСІЙНА

Проста відрядна система

Проста почасова система

Система лінійної комісійної винагороди

Відрядно-преміальна система

Почасово-преміальна система

Система прогресивної комісійної винагороди

Відрядно-прогресивна система

Бригадна почасова система

Непряма відрядна система

Система регресивної комісійної винагороди

Акордна відрядна система

Бригадна відрядна система

Інші системи

Рис. 6.8. Різновиди форм та систем оплати праці

Можна поділити такі системи відрядної форми оплати праці:

• Проста відрядна. Відрядний заробіток формується за формулою:

Звп = Р*Фв,

де Звп – заробітна плата відрядна проста, грн.;

Фв – фактичний виробіток, од.вим.;

Р – розцінка (величина заробітної плати за одиницю виготовленої продукції), грн./од.вим.

Р = Тст*Нч,

де Тст – погодинна тарифна ставка, грн./год.;

Нч – норма часу на виготовлення одиниці виробу, год./од.вим.

- Відрядно-преміальна. Відрядний заробіток збільшується на величину премії, яку встановлюють за досягнення певних показників. Розраховується за формулою:

Звпр = Р*Фв*Кпр,

де Звпр – заробітна плата відрядна преміальна, грн.;

Кпр – коефіцієнт, який враховує величину премії (наприклад, для премії у розмірі 30%, Кпр = 1,3).

- Відрядно-прогресивна. За досягнення певного рівня виконання завдання працю можуть оплачувати за підвищеними розцінками. Тобто в організації розроблюють певну прогресивну шкалу розцінок. Наприклад, за виробітку від 0 до Ф₀ працю оплачують за розцінкою Р₀, від Ф₀ до Ф₁ – за розцінкою Р₁ і т.д., понад Ф_п – за розцінкою Р_п. При цьому Р₁  Р₀, Р₂  Р₁, Р_п  Р_п-1. Розрахувати величину відрядної прогресивної заробітної плати можна за такою формулою:

Звпрог = Р₀*Ф₀ + Р₁*(Ф₁ – Ф₀) + … + Р_п*(Ф_п+1-Ф_п),

де Звпрог – відрядна прогресивна заробітна плата, грн.;

Р₀, Р₁, …, Р_п – відрядні розцінки, грн./од.вим. (розраховуються за методикою відрядної простої заробітної плати);

Ф₀, Ф₁, …, Ф_п – фактичні виробітки, од.вим.

- Непряма відрядна. Заробіток допоміжних робітників (ремонтників, налагоджувальників тощо) залежить від виробітку основних робітників, яких вони обслуговують. Непряму відрядну заробітну плату обчислюють за формулою:

Звн = Рвн*Фв*Ф₀,

де Звн – заробітна плата відрядна непряма, грн.;

Фв – фактичний виробіток основних робітників, од.вим.;

Ф₀ – кількість об’єктів, які обслуговує допоміжний робітник, од.вим.;

Рвн – розцінка відрядна непряма, грн./од.вим.

Рвн = Тстд / (Н₀*Нв),

де Тстд – погодинна тарифна ставка допоміжного робітника, грн./год.;

Н₀ – норма обслуговування допоміжного робітника, од.вим;

Нв – норма виробітку основних робітників, яких обслуговує допоміжний робітник, од.вим.

• Акордна відрядна. За конкретний обсяг робіт встановлюють фонд оплати праці, а також терміни виконання, розмір додаткової премії, показники якості тощо. Фонд оплати праці за акордної відрядної системи можна розрахувати за такою формулою:

ФОПва = Ч*Зс,

де ФОПва – відрядний акордний фонд оплати праці, грн..;

Ч – чисельність працівників, осіб;

Зс, - середня заробітна плата, грн../особу.

• Бригадна (колективна) відрядна. Колективний фонд оплати праці заробляють спільно всі члени колективу, а потім його розподіляють між ними з урахуванням певних умов. Бригадний відрядний фонд оплати праці розраховують за формулою:

ФОПвбр = Тфзп*Кпр*Кдоп,

де ФОПвбр – відрядний бригадний фонд оплати праці, грн..;

Кпр – коефіцієнт, який враховує премії;

Кдоп, - коефіцієнт, який враховує доплати;

Тфзп – тарифний фонд заробітної плати, грн...

Тфзп = Тстс*Тб,

де Тстс – середня погодинна тарифна ставка в бригаді, грн../год;

Тб – трудомісткість бригадних робіт, н.год.

Почасова форма оплати праці передбачає залежність величини заробітної плати від кількості відпрацьованого часу. Вона більшою мірою спрямована на стимулювання якісної роботи, але практично не зацікавлює працівників у збільшенні обсягів виробництва. Використовують у таких випадках, коли важко за роботу встановити норми часу чи виробітку, а також коли немає не обрідності або можливості нарощувати обсяги виробництва. Можна виділити системи почасової форми оплати праці:

• Проста почасова. Почасовий заробіток повністю залежить від кількості відпрацьованого часу. Просту почасову заробітну плату розраховують за формулою:

Зпп = Тст*Тг,

де Зпп – заробітна плата почасова проста, грн.;

Тст – почасова тарифна ставка, грн./год.;

Тг – кількість відпрацьованих годин.

- Почасово-преміальна. До почасового заробітку додають премію за виконання певних показників. Розраховують за формулою:

Зппр = Тст*Тг*Кпр,

де Зппр – заробітна плата почасова проста, грн.

- Бригадна (колективна) почасова. Колективний фонд оплати праці члени бригади заробляють спільно, залежно від кількості відпрацьованого часу, певних показників преміювання, а потім за допомогою конкретного методу його розподіляють між працівниками. Бригадний почасовий фонд оплати праці розраховують за формулою:

ФОПпбр = Тфзп*Кпр*Кдоп,

де ФОПпбр – почасовий бригадний фонд оплати праці, грн.;

Кпр – коефіцієнт, який враховує премії;

Кдоп – коефіцієнт, який враховує доплати;

Тфзп – тарифний фонд заробітної плати, грн.;

Тфзп = Тстс*Тгб,

де Тстс – середня почасова тарифна ставка в бригаді, грн./год;

Тгб – кількість відпрацьованого бригадою часу, год.

Бригадний (за відрядної та почасової форми оплати праці) та акордний (за відрядної форми оплати праці) фонди оплати праці розподіляють так:

1. з урахуванням розряду та кваліфікації працівників;

2. з урахуванням коефіцієнта трудової активності;

3. за змішаним варіантом (одночасно враховують розряд, кваліфікацію за трудову активність);

4. за методом рівномірного розподілу;

5. за банальним методом тощо.

Комбінована (почасово-відрядна) форма оплати праці базується на тому, що заробіток працівника складається з трьох частин:

• почасової (містить тарифну оплату, доплати, надбавки);

• відрядної (формується як доплата за виконання нормованих завдань);

• преміальної (складається з премій за виконання певних показників).

Комбіновану заробітну плату розраховують за формулою:

Зкомб = Тст*Тг*Кдоп*Кнадб*Кн*Кпр,

де Зкомб – заробітна плата комбінована, грн.;

Тг – кількість відпрацьованих годин.

Кдоп – коефіцієнт, що враховує доплати;

Кнадб – коефіцієнт, що враховує надбавки;

Кн – коефіцієнт, що враховує доплату за виконання нормованих завдань;

Кпр – коефіцієнт, що враховує премії;

Характерною особливістю комбінованої форми є те, що вона органічно поєднує переваги відрядної і почасової форм оплати праці, а також усуває їх можливі недоліки.

За комісійної форми комісійних заробіток визначається на основі нормативу у відсотках до показника, покращанню якого сприяє трудова діяльність працівника. Найчастіше результуючими показниками можуть бути обсяг виконаної роботи, прибуток, виручка від реалізації. Отже, комісійну заробітну плату працівника розраховують як добуток нормативної ставки і відповідного показника. Величину нормативу (у відсотках) встановлюють на рівні, який забезпечує стимулювальний вплив заробітної плати.

Особливості трудової діяльності працівників конкретних підприємницьких професій (брокерів, дилерів, збутовиків, вояжерів та ін.) вимагають використання різноманітних підходів щодо побудови комісійної форми оплати праці, які знаходять відображення в системах заробітної плати. Найхарактернішими системами комісійної форми є такі:

1. Система лінійної комісійної винагороди. Працівникам встановлюється «твердий» норматив у відсотках до величини результуючого показника. Комісійну лінійну заробітну плату розраховують за формулою:

Зкл = (С*П)/100%,

де Зкл – заробітна плата комісійна лінійна, грн.;

С – ставка нормативна комісійна, %

П – значення результуючого показника, грн.

Водночас треба пам’ятати, про те, що, з одного боку, за досягнення певного рівня заробітної плати працівник втрачає зацікавлення у подальшому виконанні роботи, а з іншого – існує можливість неконтрольованого зростання заробітної плати, що порівняно з розмірами заробітків інших категорій працівників може викликати конфліктні ситуації.

2. Система прогресивної комісійної винагороди. Вона базується на встановленні системи нормативних ставок винагород, які збільшуються в процесі поліпшення результуючого показника. Наприклад, у разі отримання значення результуючого показника від 0 до По оплата здійснюється з використанням нормативної ставки Со; з набуттям результуючим показником значення від По до П₁ застосовується нормативна ставка С₁ і тощо; якщо ж результуючий показник перевищує граничне значення шкали Пп, то діє ставка Сп, причому комісійні ставки набувають характеру зростання. Комісійну прогресивну заробітну плату розраховують за формулою:

Зкпр = (Со*По+С₁ (П₁-По)+…+Сп(П_п+1-Пп))/100%,

де Зкпр - - заробітна плата комісійна прогресивна, грн.;

Со, С₁, ..., Сп – комісійні ставки, % (С₁Со, … Сп С_п-1);

По, П₁, …, Пп, П_п+1 – значення результуючого показника відповідно до розробленої шкали, грн.

Цю систему найдоцільніше використовувати на початковій стадії підприємницької діяльності, оскільки за її допомогою стимулюється прискорений розвиток підприємства. Але треба пам’ятати і про можливість необгрунтованого зростання заробітної плати працівників.

3. Система регресивної комісійної винагороди. Вона передбачає зменшення нормативної ставки винагороди на певних етапах поліпшення результуючого показника, що сприятиме оптимізації розмірів заробітної плати. Комісійну регресивну заробітну плату розраховують за вищенаведеною формулою.

Додатково до розглянутих систем можливі варіанти, за якими працівник може отримувати гарантований мінімум заробітку, причому цей мінімум установлюється або понад комісійний заробіток, або в його межах.

Досвід країн з ринковою економікою свідчить, що найефективнішим використання комісійної форми оплати праці є тоді, коли вміло поєднуються різноманітні системи оплати праці, вдало добираються результуючі показники і обґрунтовано встановлюються гарантовані мінімуми.