4. Формування та використання системи матеріальних стимулів праці. Форми оплати праці. Прямі та непрямі економічні фактори, що визначають систему матеріальних стимулів

Умови і порядок стимулювання, встановлені під час формування і використання систем матеріальних стимулів праці, передбачають види, характер і розміри матеріального заохочення і матеріальних санкцій. У процесі формування і використання систем матеріальних стимулів закладаються необхідні спонукальні мотиви трудової діяльності, здійс­нюється орієнтація працівників на конкретні поточні і кінцеві результа­ти, створюється матеріальна зацікавленість в удосконаленні виробницт­ва, прискоренні науково-технічного процесу, зменшенні витрат, ре­алізуються колективні і особисті економічні інтереси працівників, забезпечується перспектива підвищення матеріального благополуччя.

Вирішення проблем матеріального стимулювання праці ви­магає встановлення і дослідження факторів, які визначають сис­теми матеріальних стимулів. Під такими факторами маються на увазі рушійні сили, які забезпечують формування і використан­ня всієї сукупності спонукальних мотивів в цілях задоволення ко­лективних і особистих економічних інтересів працівників.

Вивчення і аналіз розвитку матеріального стимулювання праці показали, що за ха­рактером дії на колективи працівників і окремих виконавців можна виді­лити три групи факторів: соціально-психологічні, економічні й органі­заційні (рис.6.7).

Рис.6.7. Класифікація факторів, які визначають системи матеріальних стимулів праці

На основі розробленої класифікації факторів і з урахуван­ням особливостей сучасного етапу розвитку економічних відно­син можна виділити такі принципи матеріального стимулювання праці: забезпечення зростання заробітної плати в міру підвищен­ня ефективності виробничо-господарської діяльності; диференціація заробітної плати за групами працівників, умовами праці, трудовими до­сягненнями, регіонами країн тощо; забезпечення можливості підвищення заробітної плати за виконання престижних робіт, тобто найбільш відпо­відальних, важливих і потрібних трудових процесів у національній економіці, галузі, на підприємстві, в цеху тощо у відповідний період часу; забезпечення перспективи росту заробітної плати протягом всієї трудо­вої діяльності на кожному робочому місці; матеріальне стягнення; забезпечення випереджувальних темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами зростання заробітної плати, оптимальне поєднання централізації і самостійності підприємств у матеріальному стимулюванні праці.

Однією з основних цілей систем матеріальних стимулів праці є забезпечення співвідношень у заробітній платі працівників відповідно до кількості і якості праці. Вирішення даного завдання вимагає виділення груп працівників організації за рівнями оплати праці. Спочатку встановлюєть­ся базова група працівників, трудові процеси яких найбільше відобража­ють основні поточні і перспективні завдання, а пізніше формується склад решти груп працівників. Співвідношення у середній заробітній платі даної групи працівників і базової становитиме рівень стимулювання.

Другим напрямком встановлення цілей систем матеріальних стимулів праці є вибір структури заробітної плати, який доцільно здійснювати на ос­нові класифікації факторів, що визначають трудовий внесок працівників.

Усі фактори поділено на дві групи. До першої увійшли фактори, які визна­чають трудовий внесок у досягнення поточних результатів, а до другої — кінцевих результатів. Поточні результати виробничо-господарської діяль­ності визначаються постійними і змінними факторами. До постійних фак­торів належать ті, які формуються у процесі навчання, підвищення кваліфікації, виробничо-господарської діяльності, освоєння передових прийомів і методів праці, участі в роботі громадських організацій тощо (освіта, стаж роботи загальний, за даною професією або функцією, досвід, практичні навики, теоретичні, спеціальні і професійні знання, стиль роботи та ін.). Змінними факторами є ті, які діють обмежений час (акуратність, ініціатив­ність, фізичні й розумові зусилля, відповідальність за обладнання, безпека підлеглих або колег, трудова сумлінність, умови праці, взаємодопомога у виконанні трудового процесу, освоєння суміжних професій і функцій, тру­довий ентузіазм). Друга група може бути поділена на фактори трудового внеску в досягнення кінцевого результату виробничо-господарської діяль­ності за кількістю і якістю. При цьому доцільно виходити з передумови, що кінцевий результат є об'єктами (вироби, конструкції, технологічні процеси тощо) для використання у виробничо-господарській діяльності або спожи­ванні (особистому, колективному, суспільному), тобто є засобами виробни­цтва або предметами споживання. Кінцевий результат має кількісні і якісні характеристики, які виражаються технічними, економічними, соціальни­ми та ін. показниками. Між двома групами факторів, які визначають трудо­вий внесок в поточні та кінцеві результати, існує діалектичний взаємозв'я­зок. Тільки при високому рівні досягнутих поточних результатів буде забезпечений достатньо високий рівень кінцевих результатів. Іншими сло­вами, для отримання високоякісної продукції в необхідній кількості необ­хідно створити всі умови для підвищення кваліфікації, знань, вмінь праців­ників, їх старанності, сумлінності, трудового ентузіазму, розвитку творчих здібностей, навиків, активності тощо. Водночас, кінцеві результати не є про­стою арифметичною сумою поточних. Таким чином, існує об'єктивна не­обхідність стимулювання факторів, які визначають трудовий внесок в дося­гнення як поточних, так і кінцевих результатів.

Економічні фактори, що визначають систему матеріальних стимулів поділяються на прямі та непрямі: