4. Тактичне планування (поточне та оперативне). Процес тактичного планування.

Стратегічне планування визначає, що і коли хоче досягнути організація. Але для виконання її цілей важливо знати, як реалізувати стратегію, тобто існує необхідність у тактичному плануванні. Воно, як правило, розраховано на нетривалий період та має два різновиди: поточне та оперативне планування.

Поточне планування – це різновид управлінської діяльності, спрямований на розробку параметрів, заходів, бюджетів та адміністративних важелів з метою формування поточних планів щодо функціонування конкретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний період у напрямку досягнення обраної стратегії діяльності. Поточне планування реалізується через певні етапи. (рис.4.5)

Етап 1

Інформаційне забезпечення поточного планування: підбір фактичних даних, що характеризують стратегію організації

Етап 2

Оцінка та аналіз сильних і слабких сторін організації

Етап 3

Вибір та формування плано-вих параметрів (системи еконо-мічних, техноло-гічних, соціальних та ін.показників)

Етап 4

Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів

Етап 8

Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності)

Етап 7

Формування поточного плану

Етап 6

Вибір адміністративних важелів (політики, процедур, правил) досягнення планових параметрів

Етап 5

Бюджетне планування

Рис. 4.5. Схематична модель поточного планування

1-й етап. Інформаційне забезпечення поточного планування полягає в підборі, класифікації та підготовці до використання інформації щодо формування системи планових параметрів, вибору необхідних заходів, здійснення процесу бюджетного планування, формування альтернативних поточних планів, методичного забезпечення. Визначальною інформацією тут є дані з розробленого стратегічного плану. При цьому не можна забувати про необхідність використання сучасних інформаційних технологій.

2-й етап. Оцінку та аналіз сильних та слабких позицій організації проводять аналогічно як під час стратегічного планування, але на відміну від попереднього, під час поточного планування оцінюють сильні та слабкі позиції організації з точки зору формування можливостей для реалізації обраної стратегії діяльності.

3-й етап. Вибір та формування планових параметрів (системи економічних, технологічних, соціальних та ін. показників) на засадах стратегії. Цей етап поточного планування є одним із найважливіших, оскільки його основним завданням є розробка системи економічних, технологічних, соціальних показників, що сприятимуть реалізації обраної стратегії діяльності на засадах наявного інформаційного забезпечення, виявлених сильних та слабких позицій організації. До економічних показників відносять такі: рентабельність, ліквідність, розмір прибутку, обсяги виробництва та реалізації, економічна ефективність, ефект, собівартість продукції, оборотність тощо. Підсистема соціальних показників містить: рівень заробітної плати, продуктивність праці, трудомісткість робіт, питома вага управлінців у загальній чисельності працівників, витрати на покращення умов праці, оздоровчі та розважальні заходи для працівників, харчування працівників тощо. На відміну від попередніх підсистем (економічної та соціальної), які можуть характеризувати підприємство будь-якого профілю діяльності, підсистема технологічних показників досить специфічною для кожного підприємства. До технологічних показників можна віднести: виробничу потужність обладнання чи устаткування, витрати на механізацію та автоматизацію виробництва й інші.

4-й етап. Підбір на альтернативних засадах заходів щодо досягнення планових параметрів. Після визначення основних показників, яких насамперед прагне досягнути організація у межах реалізації обраної стратегії необхідно розробити заходи щодо досягнення заданих параметрів. При цьому вони будуть досить специфічними для конкретних підприємств. Прикладами можливих заходів можуть бути:

• освоєння виробництва нових видів продукції;

• модернізація технології виробництва;

• впровадження прогресивних технологій;

• автоматизація виробничих трудомістких процесів;

• розробка прогресивних стандартів;

• впровадження інтегрованих управлінських систем;

• розробка масштабної рекламної компанії;

• впровадження передових методів роботи;

• приріст виробничих потужностей за рахунок реконструкцій;

• модернізація конструкцій та технічних характеристик виробів тощо.

5-й етап. Бюджетне планування. Бюджетне планування як один із етапів поточного планування покликане розробити механізм реалізації сформованих на попередньому етапі заходів з мінімальними втратами та максимальними вигодами. Бюджетне планування – це процес формування бюджетів для конкретних об’єктів на нетривалий період з метою визначення на засадах багатоваріантного аналізу в натуральній чи грошовій формах обсягу доходів і витрат, видатків і надходжень, оптимізації їхньої структури та кореспонденції з метою досягнення установлених цілей організації із врахуванням наявності певних обмежень та впливу чинників середовища функціонування.

Основними цілями бюджетного планування зазвичай є такі:

• мінімізація втрат;

• оптимізація ресурсних потоків;

• вивільнення фінансових ресурсів для реалізації найприбутковіших проектів;

• виокремлення найперспективніших сфер для інвестування;

• виокремлення високорентабельних, низькорентабельних та нерентабельних видів бізнесу;

• оптимізація структури капіталу;

• підвищення ефективності використання наявних ресурсів тощо.

6-й етап. Вибір адміністративних важелів (політики, процедур, правил) досягнення планових параметрів. Адміністративні важелі формуються на засадах розробки політики, правил тощо. Політика – це загальне керівництво для дій і прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Прикладом може бути політика, спрямована на уніфікацію деталей та вузлів автомобіля. Процедурами є дії, які необхідно здійснювати в конкретній ситуації. Наприклад, зміст інструкцій з експлуатації автомобілів визначає сутність процедур його технічного огляду і обслуговування, ремонту тощо. Правило вказує на те, що повинно бути зроблено в специфічній одноразовій ситуації. Воно розраховане на конкретне і обмежене питання. Прикладом правила може бути порядок підпису певного документа. Правила і процедури виконують такі функції: вказують працівникам напрямок дій; виключають повтори; формують зміст діяльності; дають можливості передбачати події; сприяють порівнянню з минулим, аналогом тощо. Отже, застосування політики, процедур і правил дає змогу створити певний організаційно-розпорядчий механізм, спрямований на забезпечення реалізації визначених заходів з метою досягнення основних показників.

7-й етап. Формування поточного плану. Зведений поточний план формується на поточний календарний чи фінансовий рік і повинен містити такі розділи:

• перелік планових ключових показників, яких прагне досягнути організація у межах реалізації обраної стратегії діяльності, які повинні відображати усі сфери діяльності підприємства;

• перелік операцій (заходів), реалізація яких сприятиме досягненню визначених показників, економічні ефект та ефективність від впровадження планових заходів;

• бюджет організації тощо.

8-й етап. Деталізація поточного плану за центрами виконання (відповідальності). Полягає у формуванні поточних планів для центрів виконання (підрозділів, служб, комітетів тощо). Центри виконання (відповідальності) – це підрозділи, служби, групи організації, які є відповідальними за виконання певних робіт, реалізацію визначених заходів та досягнення певного рівня результативності. У табл.4.2 охарактеризовано можливі види центрів відповідальності.

Таблиця 4.2