2. Сутність планування як функції менеджменту. Види планів. Принципи планування.

Складання плану завжди розглядають як початковий етап процесу управління. Функція планування передбачає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити її члени для їх досягнення. Ключова роль планування визначається тим, що воно передує виконанню всіх інших управлінських функцій, оскільки покликано формулювати мету і завдання організації, шляхи і методи їх досягнення, а також визначати необхідні для цього засоби.

Класичне визначення планування дають Р.Джонсон, Ф.Каст і Д.Розенцвейг: «Планування – процес, за допомогою якого система пристосовує свої ресурси до змін зовнішніх і внутрішніх умов».

У міру ускладнення стану в зовнішньому та внутрішньому середовищах організації дедалі більше уваги приділяється плануванню як засобу боротьби із невизначеністю майбутнього. Необхідність змін є неминучим наслідком діяльності в динамічному оточенні. Планування є безперервним процесом у силу двох істотних причин:

- можливість досягнення мети і потреба у встановленні нових цілей;

- невизначеність майбутнього, постійні зміни в навколишньому світі, що потребує коригування цілей, узгодження їх із реальністю.

У ході планування керівництво організації має оцінити такі аспекти діяльності організації:

- слабкі та сильні сторони організації у сфері виробництва, трудових ресурсів, фінансів, маркетингу;

- можливості та загрози у зовнішньому середовищі: конкуренція, екологічні умови, постачання, якими повинні бути цілі та як їх досягти;

- яким чином і за допомогою яких ресурсів досягти поставлені цілі.

Планування як загальна функція менеджменту означає вид управлінської діяльності, що визначає перспективу і майбутній стан організації (або встановлення цілей і шляхів їхнього досягнення).

Мета планування – забезпечення нововведень та змін у такому обсязі, щоб адекватно реагувати на зміни у зовнішньому та внутрішньому середовищах.

Сутність планування полягає в таких аспектах:

• конкретизація цілей розвитку організації (чи підрозділу) на певний період;

• визначення господарських завдань та засобів їх досягнення;

• виявлення ресурсів, необхідних для реалізації поставлених цілей.

Головним у процесі планування є точне формування місії і цілей організації та їх відповідність ресурсам. Організаційно процес планування у більшості організацій проводиться «зверху вниз». Тобто плани розробляють на вищому рівні (цілі, основні напрями, головні господарські завдання, взаємозв’язки). На нижчих рівнях ці цілі й завдання конкретизуються до підрозділів. Після певного узгодження планових завдань і конкретних виконавців вони затверджуються керівництвом. Планування спирається на виявлення та прогнозування попиту, аналіз і оцінку ресурсів організації, розгляд перспектив розвитку та зміни кон’юнктури ринку. Тому планування необхідно пов’язувати із маркетингом, фінансами, економічним аналізом.

Принципи планування:

- повнота планування, потребує врахування всіх можливих подій і ситуацій у розвитку організації;

- точність планування – передбачає застосування комплексу сучасних методів, засобів, процедур;

- ясність планування, потребує простоти та доступності для всіх членів колективу;

- безперервність планування – передбачає постійне його вдосконалення;

- економічність планування – орієнтує на оптимальність між витратами на його проведення та його ефективністю.

Рівень і якість системи планування організації визначається:

• компетентністю керівників;

• кваліфікацією спеціалістів;

• наявністю інформаційної бази.

Залежно від певних критеріїв розрізняють такі види планів (табл.4.1)

Таблиця 4.1