4. Процес менеджменту

Менеджмент організації виступає у вигляді процесу проведення певного типу взаємопов’язаних дій щодо формування й використання ресурсів організації для досягнення нею власних цілей.

Процес менеджменту – це сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих функцій, методів, управлінських рішень, та інших категорій менеджменту для забезпечення функціонування організації.

Крім наведеного, існують інші визначення процесу управління:

1. сукупність елементів, які забезпечують реалізацію функцій управління;

2. конкретні взаємопов’язані системи, котрі на основі прийомів та концепцій із певними конкретними ситуаціями дають змогу знайти правильне рішення і досягти найефективнішого функціонування організаційних структур;

3. збір, обробка і передача інформації, використовуваної для прийняття рішень, які є продуктом управлінської діяльності.

Процес менеджменту передбачає виконання функцій планування, організації, мотивації, контролю та регулювання людських і матеріальних ресурсів, необхідних для ефективного досягнення цілей організації. Тому можна розглядати менеджмент як процес впливу на діяльність окремого працівника, групи, організації в цілому для досягнення найкращих результатів.

Зміст і набір дій, що проводиться в процесі управління залежить від:

• типу організації;

• розміру організації;

• рівня управлінської ієрархії;

• функцій усередині організації;

• розподілу повноважень, тощо.

Підприємство вважають керованим, якщо розробка і прийняття всіх управлінських рішень здійсняться раніше, ніж закінчаться виникаючи в даний момент процеси, що реалізують прийняті управлінські рішення.

Процес менеджменту можна розглядатися у різних аспектах:

• методологічний зміст процесу управління передбачає його проведення у вигляді послідовності таких етапів: ціль – ситуація – проблема – управлінське рішення;

• функціональний зміст передбачає послідовну дію функцій управління: планування – організування – мотивування – контролювання;

• економічний зміст виявляється під час виконання таких етапів: визначення потреб у ресурсах, оцінка наявності ресурсів, розподіл ресурсів, використання ресурсів;

• організаційний зміст полягає у послідовності використання організаційних механізмів впливу: регламентування, нормування, інструктування, повідомлення про ступінь відповідальності за невиконання дорученої роботи;

• соціальний зміст указує на значну роль людського фактора;

• інформаційний зміст передбачає послідовне виконання таких етапів, як пошук інформації, комплексне інформування, обробка інформації, передача інформації.

Мета процесу менеджменту – прийняття і реалізація управлінського рішення.

Властивостями процесу менеджменту є:

• мінливість (динамічність), що виявляється в постійній зміні направленості, проблематики і характеру проведення процесу управління та в динамічності взаємодії різних його етапів і операцій;

• безперервність – указує на неможливість точного визначення початку і кінця процесу управління;

• нерівномірність (дискретність), указує на те, що процес управління проходить нерівномірно: спочатку вбирає в себе потенціал, а потім зі значною силою активізується;

• циклічність – полягає в тому, що кожен акт впливу закінчується переходом управлінської системи до нового стану, який потребує нового акту впливу (циклу);

• послідовність – характеризує процес управління як послідовне виконання певний дій;

• стійкість характеризується виникненням у процесі управління певних каналів його проведення, які утворюють природну структурну основу системи управління.

Процес управління складається із різноманітних циклів, процедур та операцій (рис.2.4).

Цикл

Процедура

Операція

Рис. 2.4. Складові процесу управління

Управлінська операція – закінчена дія чи група дій, спрямованих на виконання певної задачі організаційного, економічного соціального чи іншого характеру. Управлінська процедура – сукупність різноманітних управлінських операцій, виконаних за певною схемою (алгоритмом). До управлінських процедур належать:

• цілевизначення;

• інформаційне забезпечення;

• аналітична діяльність;

• вибір варіанта дій;

• реалізація рішень;

• зворотний зв'язок.

Управлінські операції і процедури поділяють на:

• творчі (найважчі для виконання, вимагаючи від виконавців таких дій, як аналіз, порівняння, синтез, розрахунки, прогнози тощо);

• логічні, котрі виконують у певній послідовності (складання звіту, розрахунок потреб певних ресурсів);

• технічні – виконуються найчастіше: тиражування документів, проведення розрахунків, доставка пошти.

Управлінський цикл – це акт впливу управлінської системи на ту, якою управляють із постановкою чи коригуванням певних цілей. Оскільки процес управління має циклічний характер, що визначається часом і простором, то цикл управління характеризується двома видами змін: часом циклу і просторовими рамками циклу (табл.2.5).

Таблиця 2.5.