3. Характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

Будь – яка організація як відкрита система має певне внутрішнє середовище та взаємодіє із зовнішнім середовищем (рис.2.3.).

Внутрішнє середовище організації – це сукупність постійних змінних, що створюють передумови для її ефективної життєдіяльності.

Елементи внутрішнього середовища взаємопов’язані і взаємозумовлені, до них належать:

• цілі (бажаний стан організації чи її підрозділу в майбутньому);

• завдання (запрограмовані чи незапрограмовані рішення з певного виду діяльності організації);

• технології (порядок виконання певної дії);

• структура (логічні взаємовідносини рівнів управління);

• персонал (особи, які входять до складу організації).

Проведемо аналіз елементів внутрішнього середовища.

Ціль – бажаний стан об’єкта управління в майбутньому.

Вимоги до цілей:

• узгодженість і сумісність;

• реальність;

• зрозумілість;

• гнучкість.

Значення цілей:

• непроведення діяльності, яка заважає цілям організації;

• прийняття рішень, які реалізують цілі організації.

Завдання – запрограмовані чи незапрограмовані рішення з певного виду діяльності організації, які необхідно виконати в певний час, певними засобами, з певним персоналом і з певною відповідальністю.

Запрограмовані рішення – закладені в регламентуючі документи, незапрограмовані – творчого та оперативного характеру.

Завдання переважно поділяють на такі категорії:

• робота із людьми;

• матеріальні ресурси;

• інформація.

Технологія як змінна організації розглядається в таких аспектах: технологія діяльності, технологія управління. У процесі будь – якої технології процес праці перетворюється у продукт.

На технологію впливають такі фактори:

• економічний;

• фактор часу;

• фактор якості.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональної сфери, побудовані в такій формі, яка дає змогу найефективніше досягти цілі організації.

Персонал - це особи, які входять до складу організації, мають перед собою певну ціль, виконують певні види робіт, використовують знання, технічні прийоми і виступають як єдиний механізм.

МІЖНАРОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Внутрішнє

середовище

Рис.2.3. Взаємодія внутрішнього, зовнішнього та міжнародного середовища організації.

Важливість навколишнього середовища для будь – якої організації є одним із фундаментальних положень теорії систем. Діяльність організації буде більш успішною, якщо вона діє як відкрита система, що знаходиться у безперервній системі взаємодії із зовнішнім середовищем і має з ним зворотний зв'язок.

Зовнішнє середовище організації – це сукупність змінних, що знаходяться за її межами, впливають на її діяльність, але не є сферою безпосереднього впливу з боку її менеджменту.

У зовнішньому середовищі можна виділити два сегменти: макро – і мікро середовище. Деякі дослідники розглядають зовнішнє середовище в управління організацією як сукупність двох самостійних підсистем:

• безпосереднього оточення (середовище прямого впливу);

• макрооточення (середовище непрямого впливу).

Середовище прямого впливу містить у собі елементи, що безпосередньо впливають на організацію та випробовують на собі прямий вплив операцій організації. До цих факторів належать:

• споживачі;

• постачальники;

• ресурси;

• закони й установи державного регулювання;

• конкуренти;

• партнери;

• громадські організації.

Під середовищем непрямого впливу розуміють фактори, що можуть не чинити прямого негайного впливу на операції організації, проте позначаються на них (опосередковано). До таких факторів належать:

• стан економіки;

• політичний стан;

• соціально – культурний стан;

• стан науково – технічного прогресу, технології;

• стан ринків (міжнародного, міждержавного, регіонального, місцевого);

• міжнародне середовище.

Середовище прямого впливу залежить від специфіки товарів і послуг, які організація має намір запропонувати, та від місць, обраних нею для підприємницької діяльності. Одна організація, як правило, не в змозі прямо впливати на все середовище, але досить успішно може впливати на середовище прямого впливу.

Вузловими елементами середовища прямого впливу виступають покупці та клієнти, конкуренти, постачальники, робоча сила, урядові установи.

Конкуренти – це організації, які або пропонують, або мають здатність запропонувати конкуруючі товари чи послуги. За ринкової економіки кожна організація має займатися детальним вивченням діяльності вже відомих конкурентів (що робить конкурент і скільки це йому коштує, якість його продукції тощо) та здійснювати огляд усієї арени, на якій можуть з’явитися новачки.

Постачальники – це ті організації та особи, що постачають ресурси (сировину, продукти та послуги), котрі необхідні підприємству для здійснення своєї діяльності. Серед економістів домінуючою є думка, що краще мати кілька постачальників, щоб зменшити залежність від якогось одного джерела постачання. Пропозиція робочої сили – це кадрово – постачальницькі організації, які включають осіб, що потенційно можуть найматися організацією. Здатність організації залучити, мотивувати, зберігати людські ресурси, необхідні для її функціонування, можна віднести до ключових елементів успішної роботи організації.

Урядові установи – це установи, які забезпечують послуги та нагляд за дотриманням законодавства на місцевому, регіональному та загальнодержавному рівнях. На місцевому рівні організація взаємодіє з представниками таких організацій, як райдержадміністрація, фінансовий відділ, відділ міліції та ін.

Макросередовище (середовище непрямого впливу) відображає напрями процесів, що відбуваються у суспільстві (табл.2.4). воно включає такі основні елементи:

• технологію;

• економіку;

• політику держави;

• соціокультурне середовище;

• міжнародний розвиток.

Таблиця 2.4.