Тема 2. Організація як об’єкт управління

1. Організація як відкрита система. Основні вимоги щодо існування організацій.

2. Класифікація організацій та їх загальні риси.

3. Характеристика внутрішнього та зовнішнього середовища організації.

4. Процес менеджменту.

1. Організація як відкрита система. Основні вимоги щодо існування організацій.

Організаціям належить центральне місце в менеджменті, певним чином вони можуть бути як об’єктом, так і суб’єктом управління. Організація являє собою об’єднання людей, які займаються спільною діяльністю, і утворення, що створюються і функціонує для досягнення певної цілі, з метою реалізації потреб і інтересів, та має межі.

Організація – це систематизоване і свідоме об’єднання дій людей, що передбачає досягнення певних цілей на базі визначних правил і процедур.

Організація (в економіці) – господарський суб’єкт, який реалізує власні інтереси за допомогою виробництва та реалізації товарів чи послуг. Поняття «організація» походить від давньогрецького слова «органон», що означає знаряддя або інструмент. Нині це поняття широко вживається в багатьох науках і в практичній діяльності, у загальному воно означає:

• внутрішню упорядкованість, узгодженість, взаємозалежність елементів, що забезпечують досягнення цілей системи;

• об’єднання людей, спільна діяльність яких спрямована на реалізацію встановлених програм на основі певних правил і процедур.

Отже, це поняття може означати об’єкт, властивості об’єкта та діяльність і вживається для позначення таких категорій, як:

• соціальна організація (статика);

• процес управління (динаміка).

Основними вимогами щодо існування організації є:

• наявність як мінімум двох осіб;

• єдність цілі;

• єдність завдань;

• наявність ресурсів (матеріальних, фінансових, людських, природних, інформаційних, часових тощо);

• наявність технології (процесу) діяльності;

• наявність юридичного статусу.

Вступ людей до будь – якої організації означає, що:

• визначається організаційний порядок;

• приймається групова думка і групова динаміка відносин;

• обговорюється і юридично закріплюються умови роботи, винагороди та зобов’язання обох сторін.

Створюючи організацію, визначають її основні параметри:

• цілі і завдання;

• види і масштаби діяльності;

• форма власності;

• розмір і види організації.

У будь – якій організації існує вертикальний і горизонтальний поділ праці. Горизонтальний – це сукупність певних видів діяльності одного рівня, а вертикальний передбачає їх координацію вищим рівнем управління.

Організація є системою, тобто сукупністю взаємопов’язаних взаємодіючих елементів, які становлять цілісне утворення, що має властивості відмінні від властивостей складових елементів.

Організація – це соціально – економічна система, головним і найбільш активним елементом якої є людина. В основі економічної системи лежить сукупність суспільних, колективних (групових) і особистих інтересів, що дуже впливає на стан і розвиток цієї системи. Раціональні системи життєстійкі, рухливі, мають здатність до самоврядування, самоорганізації. Стан системи визначається безліччю різних факторів, які описують як зовнішнє, так і внутрішнє середовище системи.

Організації складаються з керуючої та керованої систем. Керуюча система включає складові елементи, що забезпечують процес управління, а керована – елементи, які забезпечують безпосередній процес виробничої, господарської, комерційної та інших видів діяльності. Взаємодію цих систем показано на рис.2.1.

З

Керована система

воротний Прямий

Керуюча система

зв'язок зв'язок

Рис.2.1. Взаємозв’язок між керуючою та керованою системами

Будь – яку організацію можна представити як відкриту систему, вбудовану у зовнішній світ. Тому її життєдіяльність ґрунтується на таких основоположних процесах:

• отримання сировини і ресурсів із зовнішнього середовища;

• виготовлення продукту;

• передача продукту в зовнішнє середовище.

На основі цього організація як відкрита ринкова система характеризується такими елементами (рис.2.2):

• входом у систему;

• системою перетворення;

• виходом із системи;

• межами.