Макроеволюція. Біологічний прогрес та регрес.

Макроеволюція – це еволюційні процеси, що приводять до виникнення надвидових таксонів (родів, родин і т.д. до царства).

Напрямки макроеволюції:

Біологічний прогрес – процвітання певної групи, яке проявляється у зростанні чисельності популяцій, розширенні ареалу, видоутворенні. Біологічний прогрес є наслідком еволюційного успіху певної групи. Нині у стадії еволюційного успіху (біологічного прогресу) перебувають покритонасінні, комахи, молюски, птахи, ссавці тощо.

45

Шляхи досягнення біологічного прогресу:

Ароморфоз – еволюційні зміни будови, які сприяють підвищенню складності організації (виникнення щелеп у хребетних, що дає можливість живитись великою здобиччю; утворення квітки у покритонасінних, що сприяє запилення за участю комах).

Дегенерація – явище спрощення організації організмів у процесі еволюції (паразити, малорухомі організми).

Ідіоадаптація – пристосування організмів до певних умов, не пов'язаних зі зміною рівня організації (будь-які пристосування).

Біологічний регрес – це протилежне явище, що свідчить про пригніченість досліджувальних груп (неспроможність пристосуватись до умов довкілля, що приводить до зменшення чисельності популяцій, звуження ареалів). Наслідком біологічного регресу може бути вимирання певної групи (колись процвітаючий ряд хоботних, зараз представлений двома видами - африканський та індійський слон, які перебувають під загрозою повного вимирання).

Криза дарвінізму. Синтетична гіпотеза еволюції.

Унаслідок недостатньої інформації про матеріальну основу спадковості, неконкретності понять „БЗІ”, „природний добір”, „вид”, „популяція” класичний дарвінізм на початку XX ст. пережив глибоку кризу. Вона спричинила розвиток інших еволюційних гіпотез, частина з яких становить основу сучасних поглядів на закономірності історичного розвитку живої матерії.

Першорядне значення має синтетична гіпотеза еволюції (створена у 20-50-х роках XX ст. в результаті праці багатьох видатних учених усього світу). Основні положення її такі:

1. Єдиним джерелом спадкової мінливості є мутації.

2. Усі еволюційні перетворення відбуваються у популяціях, яка є елементарною одиницею еволюції.

3. Елементарними факторами еволюції є хвилі життя, ізоляція, дрейф генів.

4. Існує три види еволюційного процесу: мікроеволюція, видоутворення, макроеволюція.

5. Рушійною силою еволюції є природний добір, який діє на сукупність фенотипів популяції.

6. Природний добір буває стабілізуючим, рушійним та розриваючим (дизруптивним).

7. Будь яка систематична група організмів може або процвітати (біологічний прогрес), або вимирати (біологічний регрес).

8. Біологічний прогрес досягається завдяки змінам у будові організмів: ароморфозам, ідіоадаптаціям чи загальній дегенерації.

46