2.4. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави

Україна з давніх часів славилась і славиться своїм потужним творчим потенціалом. Українські літератори і художники, компози­тори і музиканти, співаки і танцюристи та інші митці викликали і викликають захоплення в усьому світі. Українські вчені, конструк­тори та інші розробники, які вписали не одну славну сторінку в іс­торію розвитку світової науки і техніки, також відомі світу. Деякі з них стали лауреатами Нобелівської премії, але вже як громадяни іншої країни, інші взагалі не дістали визнання своїм відкриттям та іншим науково-технічним досягненням.

Усьому світу відомі імена В. Всрнадського, Ю. Кондратюка, І Пулюя, але два останніх так і не дочекалися визнання за свого життя.

В Україні народилися сім лауреатів Нобелівської премії, але жо­ден з них не одержав цю престижну премію як громадянин Ук­раїни, а найгірше те, що вони у цьому не винні.

Україна і зараз володіє потужним творчим потенціалом, частина якого розкривається, дістає своє застосування у більш благодатних умовах інших країн. Проте Україні ще є що зберігати. її творчий потенціал невичерпний.

Україна завжди славилася досить активним винахідництвом. За радянських часів до патентного відомства колишнього СРСР трети­на заявок на винаходи від загальної кількості надходила з України. Багато заявок на винаходи і зараз патентуються у Москві.

Українська держава вживає цілу низку заходів, спрямованих на посилення охорони інтелектуальної діяльності та інтелектуальної власності. За роки незалежності прийнято нове законодавство Ук­раїни про інтелектуальну власність.

Високий рівень інтелектуальної діяльності в країні зумовлює її політичну, економічну, територіальну незалежність. Держава, що опирається на потужний інтелектуальний потенціал, почувається у світовому співтоваристві набагато впевненіше. Інтелектуальний по­тенціал зумовлює рівень виробництва, побуту, добробуту народу. Півдснноазіатські країни давно взяли курс на використання досяг-

Право інтелектуальної власності в Україні

нень науки. Сінгапур, Південна Корея, Тайвань, Малайзія та деякі інші країни цього регіону вважають за основне джерело багатства працю, особливо працю, поєднану із використанням досягнень на­уки та нових технологій у промисловості і сільському господарстві.

За даними ООН найкращі досягнення в економіці за останні ро­ки належать Китаю. Швидких темпів економічного розвитку і при­росту досягли країни, шо займають послідовний ряд перших 15 місць за цими показниками: Китай, В'єтнам, Сінгапур, Таїланд, Малайзія, Південна Корея, Індонезія, Тайвань, Папуа-Нова Гвінея, М'янма, Шрі-Ланка, Туніс, Уганда, Індія, Філіппіни.

Усі цивілізовані народи ставлять науку та її носіїв на вищий суспільний щабель. На те є причина. Вона полягає у тому, що кож­ний народ посідає те місце у світі, на якому стоїть його наука. І чим вищий цей щабель, тим більше пошани, тим більше економічних успіхів має народ.

Ще не так давно валовий національний продукт Південної Ко­реї у розрахунку на душу населення обчислювався десятками до­ларів на рік. Рівень досить бідної країни. За останні роки цей по­казник перевищив 4 тисячі доларів. Зазначені успіхи були досягнуті в основному за рахунок раціонального використання науково-тех­нічних досягнень. Ще за радянських часів ми пишалися новою і справді прогресивною технологією — безперервним розливом сталі. До 90—100 відсотків сталеплавильних заводів світу перейшли на цей прогресивний спосіб розливки сталі. Батьківщиною розробки цієї технології була Україна, проте в ній спосіб не дістав широко­масштабного використання.

Відомо, що інтелектуальний рівень того чи іншого суспільства формується з трьох складових — освіти, культури (у самому широ­кому значенні цього слова) і науки. У Південній Кореї із 100 ви­пускників середніх шкіл ще 10 років тому до вищих навчальних закладів вступали 80. В Україні із 100 випускників середніх шкіл до вищих навчальних закладів вступали лише 22. За останні роки ця цифра збільшилася приблизно до 37 за рахунок комерційних вищих навчальних закладів.

Україна була і залишається потужною інтелектуальною держа­вою, її інтелектуальний рівень зумовлював досить високий науко­

РОЗДІЛ 2

55

во-технічний рівень виробництва та інших сфер суспільно-корис­ної діяльності. За рядом показників Україна посідає провідні місця в науці — математиці, інформатиці, фізиці, матеріалознавстві та в деяких інших напрямах. Є певні успіхи в медичній та гуманітарних науках. Президент НАН України Б. Є. Патон не раз підкреслював, що лише та держава і те суспільство спроможні досягти високого економічного, соціального і культурного рівня, зрештою, жити від­повідно до сучасних цивілізованих стандартів, які мають високо-розвинену науку, забезпечують основні національні потреби краї­ни, її національну безпеку у широкому розумінні цього терміна.

Про достовірність наведених висновків свідчать такі дані На по­чатку XX ст. лише 10 відсотків валового внутрішнього продукту в розвинених країнах забезпечувалося за рахунок науково-технічної діяльності. За висновками авторитетних спеціалістів у кінці XX ст. цей показник зріс до 80 відсотків валового внутрішнього продукту за рахунок раціонального використання досягнень інтелектуальної діяльності.

Це ще раз підтверджує пріоритетність інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку України. Адже в XXI ст. весь внутрішній валовий продукт у високорозвинених країнах практич­но одержуватиметься за рахунок раціонального використання ре­зультатів інтелектуальної діяльності.

При цьому слід мати на увазі, що зростання ролі і значення інте­лектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку Ук­раїни йде не лише за рахунок природничо-технічних наук. Зростає значення гуманітарних наук і не лише у їх впливі на формування морального обличчя суспільства в цілому. Гуманітарні науки стають основою для розвитку культури, яка в останні десятиріччя стала ак­тивно індустріалізуватися і приносити підприємцям вагомі прибут­ки. Має місце активне поєднання здобутків науки і техніки з досяг­неннями літератури, мистецтва та культури в цілому. Зростає шоу-бізнес, значення якого не можна ігнорувати. Україна тут також має безперечні усггіхи. Шоу-бізнес — це не лише спосіб чи форма за­доволення естетичних потреб населення, це, передусім, робочі міс­ця, зайнятість, одержання економічної вигоди, впровадження до­сягнень культури в побут і життя тощо.

ІЦРЩ Право інтелектуальної власності в Україні

9 4-114

129

Одним із способів перетворення наукових досягнень у безпосе­редню продуктивну силу е винахідництво. Це основна рушійна си­ла науково-технічного прогресу. Його значення в умовах незалеж­ності України не зменшилося. Винахідництво потребує всілякої підтримки з боку держави. Україна й зараз може похвалитися до­сить значними винаходами та іншими науково-технічними досяг­неннями.

США дуже цікавлять результати наукових досліджень українсь­кого генетика Юрія Глеби. Він уже багато років веде свої наукові досліди там. Кримський винахідник Валентин Ставинський запро­понував нові технології зрошування сільськогосподарських угідь, які здатні революціонізувати цей досить складний і дорогий процес. Український винахідник Михайло Матіяш запропонував унікальний спосіб підняття підводного човна «Курськ».

Перспективні розробки технологій виплавки такого рідкісного металу, як титан. Для Його виробництва Україна має і сировинну базу, і напрацьований науково-виробничий потенціал.

Значні досягнення нашої країни у розробці та виготовленні га­зових турбін і агрегатів для перекачування газу і вироблення елек­троенергії. Україна в особі Сумського ВП ім. Фрунзе (нагнітаючі і газоперекачувальні агрегати, блокові електростанції), запорізьких МКЮ «Прогрес» і підприємства «Мотор-Січ» (авіаційні двигуни і агрегати на їх базі), харківського «Турбоатома» (газові турбіни ве­ликої потужності), миколаївських НВП «Машпроект» і ВО «Зоря» (корабельні і стаціонарні газові турбіни та агрегати на їх базі) має могутній науково-технічний і виробничий потенціал і входить до числа країн-грандів, виробників газових турбін і газотрубної техніки. Українські газові турбіни та їх розробники й виробники відомі в усьому світі. До них виявляють великий інтерес.

Україна має також потужний науково-технічний і виробничий потенціал з вироблення військової техніки та військової зброї. Доб­ре відомі ракети дніпропетровського заводу «Південмаш». На між­народний ринок Україна виходить зі своїми танками та стрілець­кою зброєю.

ДІЛ 2

Іараз в Україні є багато технічних ідей, які потребують практич-

0 застосування і здатні принести не дише значні прибутки, а й тяти науково-технічний престиж України в очах світу. Іноземні

1 ми, шо поставляють комп'ютери в Україну, не скупляться на ламу і похвалу своїх виробів. Проте всі ці іноземні, щедрі на ламу, фірми могли залишитися далеко позаду, якби в Україні лося налагодити виробництво комп'ютерного модуля «Ю-55». *то нагадати, що Україна була однією із трьох країн світу, де ви-овлено перший персональний комп'ютер.

На думку Президента Українського союзу промисловців і під-яємців А. Кінаха, майбутнє української промисловості — у такій адукції, як комп'ютерна техніка. Україна має прогресивний ком-угєрний модуль «Ю-55», а налагодити виробництво його не мо-. А. Кінах наводить приклад одного з індійських міст — Банде-э, що експортує до різних країн програмне забезпечення комп'ю->ів на суму 700 мільйонів доларів¹. Чому б не використати досвід ІЇйського міста і не налагодити виробництво найновіших ком-отерів у нас, в Україні?

Наведений перелік ідей і розробок (а ще більший — не наведе-й) свідчить, з одного боку, про невичерпність такого джерела ржавного багатства, як інтелектуальна діяльність, а з іншого, —

0 непробивну стіну холодної байдужості чиновників до проблем,

1 розв'язання яких залежить доля України. Поки не буде встанов-на відповідальність чиновників за долю тієї чи іншої справи, до х пір у державі належного порядку не буде.

У державі багато органів, які мають ніби-то займатися пробле­ми науково-технічного прогресу. Та, на жаль, організація вико-(стання творчих здобутків в Україні пущена на самоплив. Твор-[й потенціал України використовується не в повну міру,

все ж Україна має безперечні успіхи у сфері науки, літератури мистецтва. Досягнення в галузі культури відомі всьому світу. Зро-ає значення для соціально-економічного розвитку зазначених орм суспільно-корисної діяльності.

'рядовий кур'єр. — 2000. — 23 серпня.

57

_Право інтелектуальної власності в Україні

57

2.5. Державне управління інтелектуальною власністю

Передусім слід підкреслити, що будь-яке регламентування твор­чої діяльності, якою є саме інтелектуальна діяльність, об'єктивно не припустиме. Творчий процес людини поки що регулювати тим чи іншим чином неможливо. Тому може йтися лише про управлін­ня у сфері суспільних відносин, що складаються в процесі створен­ня, використання, поширення та захисту результатів інтелектуаль­ної діяльності.

Основні засади державного управління інтелектуальною діяль­ністю визначаються Конституцією України. Держава забезпечує вільний і всебічний розвиток особистості (ст. 23). Кожен має пра­во на свободу світогляду і віросповідання (ст. 35). Конституція Ук­раїни надає кожному, хто проживає в її межах, право володіти, ко­ристуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Також кожному держава гаран­тує свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, захист інтелектуальної власності, а також захист авторських прав, моральних і матеріальних інтересів, шо виникають у зв'язку з різ­ними видами інтелектуальної діяльності. Кожний громадянин має право на результати своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може їх використовувати або поширювати без згоди особи, яка має право на зазначені результати, за винятками, встановленими законом.

Держава всіляко сприяє розвиткові науки та будь-якій іншій інтелектуальній діяльності. За Конституцією України, відповідно до п. 6 ст. 85, Верховна Рада України затверджує програми науково-технічного розвитку в державі. Що стосується інших видів інтелек­туальної діяльності (наукова, літературна, художня, виконавська то­що), то відповідне регламентування ці питання дістали у Консти­туції України також. Кабінет Міністрів України відповідно до п. ст. 116 Конституції України розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культур­ного розвитку України.

Безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України, який визначає державну політику в цій

ЗЗДІА 2

у ю у N° 13 2000 57

57

3 4 2000 № 997 їх РОЗДІЛ 2

— розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавства з питань, що належать до його компетенції, вносить їх на розгляд Міністра освіти і науки України;

— забезпечує функціонування системи експертизи заявок на об'єкти інтелектуальної власності;

— бере участь у роботі з удосконалення системи обліку, звітності і державної статистики у сфері інтелектуальної власності;

— визначає порядок державної сертифікації діяльності у сфері інтелектуальної власності;

— здійснює державну реєстрацію та ведення державних реєстрів щодо об'єктів інтелектуальної власності;

— видає в установленому порядку охоронні документи на об'єк­ти інтелектуальної власності;

— здійснює реєстрацію договорів про передачу прав на об'єкти штелектуальної власності, що охороняються на території України, та ліцензійних договорів;

— координує діяльність щодо передачі прав на об'єкти інтелек­туальної власності, в тому числі створені повністю або частково за рахунок державного бюджету;

— організовує розгляд заяв і скарг щодо видачі охоронних доку­ментів на об'єкти інтелектуальної власності, а також інших звер­нень фізичних та юридичних осіб з питань інтелектуальної влас-ності;

— координує роботу з інформаційного забезпечення діяльності у сфері інтелектуальної власності, здійснює нормативно-методичне керівництво у цій сфері, забезпечує комплектування національного фонду патентної документації;

— вносить в установленому порядку до Міністерства освіти і на­уки України пропозиції щодо участі України в роботі міжнародних організацій з питань інтелектуальної власності, здійснює міжнарод­не співробітництво, бере участь у підготовці та укладенні міжнарод­них угод з питань інтелектуальної власності;

— організовує роботу з підготовки та перепідготовки спеціалістів з питань інтелектуальної власності;

58

_Право інтелектуальної власності • Україні

58

— здійснює інші функції, що випливають з покладених на ньо­го завдань.

Положенням визначено коло прав Департаменту. Він має прано

залучати спеціалістів органів виконавчої влади, підприємств, уста­нов та організацій (за погодженнями з їх керівниками) для розгля­ду питань, що належать до його компетенції. Департамент здійснює контроль, проводить перевірки та інспекції з питань, шо належать до Його компетенції. Як і будь-яка фізична чи юридична особа, Департамент має право одержувати інформацію, необхідну йому для виконання покладених на нього завдань. Департамент прово­дить в установленому порядку конференції, семінари, наради з пи­тань, що належать до його компетенції. Департамент здійснює й ін­ші повноваження, що визначаються законодавством України.

Свою діяльність Департамент здійснює у тісному співробітництві з іншими органами державної виконавчої влади та управління, зо­крема, з Радою з питань науки та науково-технічної політики при Президентові України, центральними та місцевими органами вико­навчої влади, Національною академією наук України, іншими ака­деміями наук, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, орга­нами місцевого самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

На чолі Департаменту стоїть голова, який призначається Кабіне­том Міністрів України. Він має трьох заступників, із яких один — перший. Заступники призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра освіти і

науки України, погодженим з головою Департаменту.

Положення визначає коло повноважень та компетенцію голови Департаменту. У Департаменті може створюватися колегія у складі голови, його заступників (за посадою) та керівників структурних підрозділів Департаменту. Персональний склад колегії затверд­жується Міністром освіти і науки України.

Департамент (далі — Установа) є юридичною особою, має са­мостійний баланс, печатку із зображенням Державного Герба Ук­раїни і своїм найменуванням.

РОЗДІЛ 2

2001 _Право інтелеіоуалмюТФЯСЯВСІ^в^ШЯ

На підставі письмових договорів здійснюється також представ-ництво прав і інтересів фізичних та юридичних осіб, які мають ав­торське право або суміжні права, з іноземними організаціями. Ці самі організації здійснюють ділові контакти іноземних авторів в

Україні.

Договори про управління майновими правами на колективній основі можуть передбачати право зазначених організацій укладати ліцензійні договори з користувачами творів та об'єктів суміжних

прав.

Користувачі творів та об'єктів суміжних прав договором зобов'я­зуються надавати авторам та іншим особам, які мають авторське право, та суб'єктам суміжних прав, представникам або організа­ціям, які управляють майновими правами на колективній основі, точний перелік і програми публічного використання творів, вико­нань, фонограм, програм мовлення і забезпечувати їх завіреним звітом про одержані прибутки. Основним обов'язком користувачів є своєчасна в обумовленому розмірі виплата винагороди.

Організаціям, які управляють майновими правами, Законом на­дано право резервувати на своєму рахунку суми незапитаної вина­городи, шо надійшла їм від користувачів. Після закінчення триріч ного строку з моменту надходження на рахунок організації сум не запитаної винагороди ці суми можуть бути використані для черго вих виплат суб'єктам авторського права і суміжних прав або спря мовані на інші цілі, передбачені їх статутами, в інтересах осіб, яі мають авторське право і суміжні права.

Такими, що здійснюють управління інтелектуальною власнісп слід визнати творчі спілки. Відповідно до Закону України «П професійних творчих працівників та творчі спілки» від 7 жовт 1997 р. творча спілка — це добровільне об'єднання професій* творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі ку тури та мистецтва, що має фіксоване членство і діє на підставі с туту. Вони можуть бути всеукраїнськими або регіональними. У ! тугі творчої спілки визначаються цілі, завдання та основні фо діяльності творчої спілки. Статут визначає також структуру, щ док створення та компетенцію виборних органів творчої спі строки та механізм здійснення їх повноважень.

РОЗДІЛ 2

Основними напрямами діяльності творчої спілки є: творча діяль­ність у галузі культури і мистецтва; розвиток національної культу­ри та мистецтва, розроблення і втілення в життя культурно-мис­тецьких заходів, організація творчих конкурсів, виставок, авторсь­ких вечорів, прем'єр, фестивалів тощо. Творчі спілки зобов'язані також створювати належні умови для творчої праці, організовувати підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховувати творчу молодь, сприяти ово­лодінню нею досягненнями національної та загальнолюдської куль­тури.

Наведений перелік напрямів діяльності творчої спілки свідчить про те, що зазначені напрями можуть бути наповнені різним зміс­том, який визначається творчою спілкою. Тобто творчі спілки виз­начають характер і зміст напрямів розвитку культури і мистецтва. Адже в руках творчих спілок знаходиться доля національної куль­тури і мистецтва. Тому їх впливом на цей величезний сектор сус­пільно-корисної діяльності не варто нехтувати.

Творчі спілки насамперед зобов'язані сприяти відродженню, розвиткові та популяризації народної творчості, творчому викорис­танню народних традицій у розвиткові національної культури і мистецтва. Творчі спілки повинні турбуватися про збереження та збагачення історико-культурної спадщини та довкілля, проведення масових культурно-просвітницьких заходів. Одним із основних за­вдань творчих спілок є утвердження демократичних, загальнолюд­ських цінностей.

Питання для контролю

1. Значення інтелектуальної діяльності та інтелектуальної влас­ності для соціально-економічного розвитку України.

Законодавство України про інтелектуальну власність.

3. Конституція України про інтелектуальну власність.

4. Державне управління інтелектуальною власністю.

_{РОЗДІЛ з}

Об'єкти права інтелектуальної власності

У теорії цивільного права об'єктом права прийнято вважати те, з приводу чого виникають права. Чинне цивільне законодавство до об'єктів цивільних прав відносить речі, в тому числі гроші і цінні папери, інше майно, в тому числі і майнові права, роботи та послу­ги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та не­матеріальні блага (статті 177—201 ЦК України).

3 наведеного переліку об'єктів цивільного права зупинимося на результатах інтелектуальної діяльності. Цим поняттям охоплюють­ся будь-які результати творчості. Об'єктом цивільного права може бути такий результат інтелектуальної діяльності, який відповідно до чинного законодавства об'єктом права інтелектуальної власності може бути і не визнаний. Наприклад, заявка на певний результат науково-технічної творчості подана до Установи. З тих чи інших причин заявлена пропозиція правової охорони не одержала і, отже, об'єктом права інтелектуальної власності не стала. Проте зазначе­на пропозиція залишається об'єктом цивільного права.

Отже, поняття об'єкта цивільного права і поняття об'єкта правг інтелектуальної власності між собою істотно відрізняються. Об'єк­том цивільного права може бути будь-який результат інтелектуаль ної, творчої діяльності, а об'єктом права інтелектуальної власнос? може бути тільки той творчий результат, шо відповідає вимога чинного законодавства.

Поняття «результати інтелектуальної діяльності» охоплює Щ конкретних результатів: твори у галузі науки, літератури і ми тецтва, об'єкти суміжних прав; виконання фонограми, відеограм програми (передачі) організацій мовлення, об'єкти промислої

і

РОЗДІЛ з

власності, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, інформація, компонування інтегральних мікросхем, раціоналізаторські пропозиції, комерційні найменування, торго­вельні марки, географічне походження товарів та інші результати інтелектуальної діяльності, що можуть приносити користь людям. Перераховані об'єкти уже є об'єктами правової охорони, оскільки вони визнані державою такими. Але далеко не всі результати інте­лектуальної діяльності є об'єктами права інтелектуальної власності. Останніми можуть бути лише ті результати, що одержали правову охорону.

Отже, слід відрізняти об'єкти цивільного права, об'єкти права інтелектуальної власності і результати інтелектуальної діяльності. Останнє поняття часто вживають у значенні об'єкта інтелектуаль­ної власності чи об'єкта правової охорони. Проте вище було зазна­чено, що це різні поняття.

Слід виокремити такий результат інтелектуальної діяльності як відкриття. Відкриття — це встановлення закономірностей, власти­востей і явищ матеріального світу, що є вищим науковим досягнен­ням і має велике значення для всього людства. Тому відкриття не може бути об'єктом будь-якого виключного права будь-якої особи чи держави. Особа чи держава може лише закріпити за собою ав­торський чи державний пріоритет. Відкриття стає надбанням люд­ства і може бути використаним будь-ким без будь-якого дозволу його автора чи авторів і без виплати будь-якої винагороди.

колишньому СРСР правовій охороні належало лише авторство і пріоритет у формі диплома на відкриття, але диплом не закріплю­вав ні за автором, ні за державою ніяких виключних прав на відкриття. Разом з дипломом авторам видавалась заохочувальна ви­нагорода.

В Україні ставлення до відкриття двозначне. З одного боку, ЦК України (ст. 420) та інші законодавчі акти визнають відкриття об'єктом правової охорони. З іншого боку, чинним законодавством України про інтелектуальну власність відкриття не визнаються об'єктом правової охорони. Але незалежно від цього відкриття бу­ли, є і будуть вищим результатом наукової діяльності. ЦК України наукові відкриття визнав.

60

_Об'єкти права інтелектуальної власності

60