3 Виконавча влада в Україні
Виконавча влада – це сукупність державних органів і установ, які здійснюють функції з управління державними справами(контрольні, адміністративні, розпорядчі та ін.)
У президентських республіках систему виконавчої влади очолює Президент, який сприймається як її уособлення і безпосередній носій цієї влади.
У державах з парламентськими формами правління, а також у багатьох республіках із змішаною формою правління глава держави не входить до системи виконавчої влади.
Органами виконавчої влади України є Кабінет Міністрів, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та місцеві державні адміністрації.
Органи виконавчої влади України
Вищий
орган Кабінет
Міністрів України
Центральні
органи виконавчої влади з спеціальним
статусом
Центральні
органи Міністерства
Державні
комітети (державні служби)
Місцеві
державні адміністрації
Місцеві
органи
Територіальні
органи центральних органів виконавчої
влади
У відповідності зі статтею 113 Конституції України вищим органом у системі органів виконавчої влади є Кабінет Міністрів України. Його основне призначення полягає в забезпеченні виконання законів України (в тому числі й Конституції) та актів Президента України, систематичному контролі за дотриманням їх іншими органами виконавчої влади всіх рівнів та застосуванні необхідних заходів щодо ліквідації виявлених порушень.
Основні функції Кабінету Міністрів України
Керівництво
виконавчо-розпорядною діяльністю в
різних сферах державного життя Спрямування
і координація діяльності органів
виконавчої влади
.
Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України, яка розглядає Програму діяльності Кабінету Міністрів і приймає рішення щодо схвалення цієї Програми, дає згоду на призначення Президентом Прем'єр-міністра, здійснює контроль за діяльністю Кабінету
Кабінет Міністрів України складається з Прем'єр-міністра (голови уряду), Першого віце-прем'єр-міністра, трьох віце-прем'єр-міністрів та міністрів.
Прем'єр-міністр призначається на посаду Президентом України, але це призначення набуває юридичної сили лише після того, як більше половини конституційного складу Верховної Ради дасть на нього згоду шляхом голосування на пленарному засіданні.
Прем'єр-міністр подає Президентові конкретні пропозиції щодо персонального складу Кабінету Міністрів України. Призначення Президентом запропонованих Прем'єр-міністром кандидатур є остаточним і не потребує згоди Верховної Ради.
Для запобігання корупції Конституція забороняє всім членам Кабінету Міністрів України, керівникам центральних та місцевих органів виконавчої влади суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, крім викладацької, наукової та творчої в позаробочий час, входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку.
Компетенція Кабінету Міністрів стосується керування найважливішими напрямами державного життя. Це:
- забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України;
- розробка і здійснення загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального та культурного розвитку України;
- забезпечення виконання Державного бюджету України та подання звіту про його виконання Верховній Раді;
- здійснення заходів щодо забезпечення обороноздатності й національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю тощо.
Здійснюючи свої повноваження, Кабінет Міністрів України видає постанови й розпорядження, які підписуються Прем'єр-міністром і обов'язкові до виконання на всій території держави.
Конституція України відводить Прем'єр-міністрові вирішальну роль у визначенні основних напрямів діяльності Кабінету Міністрів, а також в організації його роботи. Він керує роботою Кабінету Міністрів, спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України.
Разом з тим, Кабінет Міністрів є колегіальним органом, на засіданнях якого може відбуватися широкий і вільний обмін думками з усіх питань, що розглядаються.
До конкретних повноважень Прем'єр-міністра належать керівництво Кабінетом Міністрів та його засіданнями, розподіл обов'язків між Першим віце-прем'єр-міністром та віце-прем'єр-міністрами, представництво Кабінету Міністрів у міжнародних відносинах, підписання актів Кабінету Міністрів і т. д.
Строк функціонування Кабінету Міністрів залежить від строків повноважень Президента. Тому Кабінет Міністрів України складає повноваження перед новообраним Президентом України.
За дострокової відставки Президента України через неможливість виконувати свої повноваження за станом здоров'я, усунення з поста в порядку імпічменту або смерті Кабінет Міністрів може виконувати свої обов'язки до обрання нового Президента, а Прем'єр-міністр - виконувати обов'язки Президента, повноваження якого були достроково припинені.
Строк повноважень Кабінету Міністрів може бути достроково припиненим незалежно від припинення президентських повноважень.
Прем'єр-міністр України, інші члени Кабінету Міністрів України мають право з власної ініціативи заявити Президентові України про свою відставку. Така заява не є підставою для автоматичного припинення повноважень Кабінету Міністрів, оскільки вона може бути відхилена Президентом. Відставка Прем'єр-міністра України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів, тобто Першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єр-міністрів та міністрів. Відставка будь-якого іншого члена Кабінету Міністрів не тягне за собою відставки всього його складу.
Відставка Кабінету Міністрів України можлива з ініціативи Президента України. Така відставка Кабінету Міністрів може відбутися в будь-який час без дотримання якихось попередніх умов (наприклад, попередження про відставку й т.д.) і незалежно від ставлення Верховної Ради України до діяльності Кабінету Міністрів України.
Відставка Кабінету Міністрів України можлива також у результаті прийняття Верховною Радою України резолюції про недовіру йому. У випадках вимушеної відставки Кабінету Міністрів Прем'єр-міністр зобов'язаний подати Президентові заяву про відставку всього складу Кабінету Міністрів.
Кабінет Міністрів, відставку якого прийнято Президентом, за його дорученням продовжує виконувати свої повноваження до початку роботи новосформованого Кабінету Міністрів, але не довше ніж шістдесят днів.
До центральних органів виконавчої влади належать міністерства, державні комітети та відомства.
Міністерства створюються для організації державного управління в найважливіших сферах соціально-економічного й політичного життя і є здебільшого органами галузевого управління. Керівники міністерств (міністри) входять до складу Кабінету Міністрів України.
Державні комітети є центральними органами виконавчої влади, що здійснюють переважно міжгалузеве управління, а відомства (агентства, бюро, управління, комісії) реалізують функції управління в тих сферах, які не охоплюються міністерствами та комітетами.
Центральні органи виконавчої влади створюються Президентом на підставі подання Прем'єр-міністра України про утворення, реорганізацію та ліквідацію міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України на утримання цих органів. Керівників міністерств, інших центральних органів виконавчої влади призначає і звільняє Президент України.
Функції центральних органів виконавчої влади України визначаються Указом Президента України „Про загальне положення про міністерство, інший центральний орган державної виконавчої влади” 1996 року й положеннями про конкретні міністерства та інші органи державної виконавчої влади, які також затверджуються Президентом.
В областях і районах України, містах Києві й Севастополі виконавчу владу здійснюють місцеві державні адміністрації, які представляють центральну державну виконавчу владу на місцях. На чолі місцевих державних адміністрацій стоять їхні голови, які призначаються на посаду Президентом України за поданням Кабінету Міністрів. Після свого призначення голови місцевих державних адміністрацій формують їх персональний склад, тобто створюють колективні органи виконавчої влади.
Місцеві державні адміністрації на відповідних територіях уповноважені забезпечувати:
- виконання Конституції та законів України, актів Президента, Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади;
- виконання державних та регіональних програм соціального й культурного розвитку;
- підготовку та виконання відповідних місцевих бюджетів;
- взаємодію з органами місцевого самоврядування тощо.
Місцеве державне управління тісно пов'язано з місцевим самоврядуванням однак їх не можна ототожнювати. Вони доповнюють одне одного й забезпечують ефективне здійснення та задоволення як загальнодержавних, так і місцевих інтересів та потреб.