3. Комбінована дія небезпечних хімічних речовин

Нині у зв’язку з розвитком промисловості й наростанням процесів урбанізації створюються умови надходження в організм людини одночасно кількох шкідливих виробничих речовин. У зв’язку з цим з’явилося таке поняття, як комбінована дія хімічних речовин на організм людини.

Можливі три типи комбінованої дії хім речовин:

• синергізм, коли одна речовина підсилює дію іншої,

• антагонізм, коли одна речовина послабляє дію іншої,

• сумація чи адитивна дія (дія речовин у комбінації сумується.

В більшості випадків промислові отрути в комбінації діють по типу сумації. Згідно визначенню гранично допустимою концентрацією хімічної сполуки в зовнішнім середовищі називають таку її максимальну концентрацію, при впливі якої на організм періодично чи протягом усього життя, прямо або опосередковано через екологічні системи, а також через можливий економічний збиток, не виникає соматичних чи психічних захворювань схованих або тимчасово компенсованих, а також яких-небудь змін у стані здоров’я, що виходять за межі пристосувальних фізіологічних коливань, котрі виявляються сучасними методами дослідження відразу чи у віддалений термін життя теперішнього і наступних поколінь.

4. Принципи нормування небезпечних хімічних речовин

При моделюванні на лабораторних тваринах взаємодії хімічних речовини з організмом переслідуються наступні цілі:

1) виявлення можливості гострого отруєння;

2) якщо отруєння виникло – виявлення його симптомів і клінічної картини загибелі тварин;

3) шляхом дослідження трупів загиблих тварин з’ясовують критичні органи ураження речовиною;

4) установлення параметрів гострої токсичної дії речовини при різних шляхах надходження в організм: середньо-смертельної токсичної дози, середньо-смертельної концентрації, порога гострої дії.

При цьому досліджуються всі можливі шляхи надходження речовини в організм. Отримані значення параметрів необхідні для уточнення орієнтованого рівня впливу, розрахованого раніше аналітичними методами.

Поріг гострої дії – це та найменша концентрація хімічної речовини, що викликає статистично достовірні зміни в організмі при одноразовому впливові. Знаючи поріг гострої дії, можна визначити зону гострої дії і коефіцієнт можливості інгаляційного отруєння.

Специфічним параметром небезпеки речовини є коефіцієнт запасу – це величина, на яку потрібно розділити поріг хронічної дії, щоб забезпечити повну безпеку речовини. Величина коефіцієнта запасу залежить від ступеня токсичності речовини, здатності до кумуляції, наявності специфічних видів дії. Він може коливатися від 2 до 20, у залежності від перерахованих вище факторів. Гранично допустима концентрація – це максимальна концентрація шкідливих речовин, що не робить впливу на здоров’я людини.

5. Класи аварій та уражаючі фактори, що утворюються при аваріях на хно

ХНО – підприємствава народного господарства, які виробляють, зберігають та використовують у виробничому циклі небезпечні хімічні речовини (НХР).

До ХНО відносяться: підприємства хімічної та нафтопереробної промисловоті; харчової, м’ясо-молочної; водоочисні спорудження, де використовується в якості дезинфікуючої речовини хлор; залізничні станції, які мають колії відстою рухомого складу; залізничні станції вивантаження і навантаження; склади і бази з запасами отрутохімікатів, речовин для дезінфекції.

В процесі розвитку аварії на ХНО формується осередок хімічного зараження (0X3). Є 4 ступеня небезпеки хімічних об’єктів:

I ступінь – у зону можливого зараження потрапляють більше 75 000 людей;

II – 40 000…75 000 осіб;

III – уражених менше 40 000;

IV ступінь – зона можливого хім зараження не виходить за межі об’єкта.

При викиді в атмосферу паро і газоподібних хімічних сполук формується первинна заражена хмара, що поширюватиметься в атмосфері. Гази з високим показником щільності будуть стелитися вздовж землі, «затікати» у низини, а гази із щільністю менше 1 – швидко розсіюватися у верхніх шарах атмосфери. Характер зараження місцевості залежить від багатьох факторів: способу викиду хімічних речовин в атмосферу (розливі, вибуху, пожежі); від агрегатного стану агентів, що заражають, (твердому, рідкому, газоподібному); від швидкості випаровування хімічних речовин з поверхні землі і інших.

У кінцевому результаті, зона хімічного зараження включає дві території. До першої відноситься район, що опинився у безпосередньому впливі хім речовини, до другої належить місцевість, над якою поширюється заражена хмара.

Зазначені і багато інших факторів, що характеризують зону хімічного зараження, необхідно враховувати при плануванні аварійно-рятувальних робіт з ліквідації наслідків аварій на хімічно небезпечних об’єктах.

Поділ небезпечних хімічних речовин за механізмом впливу на організм людини:

По характеру впливу на організм НХР (СДОР) поділяються на групи:

I. Речовини задушливої дії: 1) з вираженим припікальним ефектом (хлор); 2) зі слабкою припікальною дією (фосген).

II. Речовини загально отруйної дії (синильна кислота, ціаніди, чадний газ).

III. Речовини задушливої і загально отруйної дії:

1) з вираженим припікальним ефектом (акрилонітрил, азотна кислота, з’єднання фтору);

2) зі слабкою припікальною дією (сірководень, сірчистий ангідрид, оксиди азоту).

IV. Нейротропні отрути (фосфорорганічні з’єднання, сірковуглець, тетраетілсвінец).

V. Речовини нейротропної і задушливої дії (аміак).

VI. Метаболічні отрути (оксид етілена).

VII. Речовини, що псують обмін речовин (діоксин, бензофурани).

Крім того, всі НХР поділяються на швидкодіючі і повільно діючі. При ураженні першими картина отруєння розвивається швидко, а при отруєнні повільно діючими до прояви симптомів ураження проходить кілька годин, має місце так званий латентний період.