
- •Тема 6: “об'єкти цивільних прав”
- •1. Поняття та види об'єктів цивільних прав
- •2. Речі як об'єкти цивільних прав
- •2.1. Речі рухомі та нерухомі.
- •2.2. Речі індивідуально-визначені і родові
- •2.3. Речі головні та їх приналежність.
- •2.4. Речі споживні та неспоживчі (ст.185-186 цк)
- •2.5. Речі подільні і неподільні
- •2.6. Продукція, плоди і доходи.
- •2.7. Майно.
- •2.8. Цілісний майновий комплекс. Підприємство.
- •3. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин
- •3.1. Валютні цінності
- •4. Цінні папери як об'єкти цивільних прав
- •4.1. Характеристика видів цінних паперів
- •5. Дії та результат дій як об'єкти цивільних прав (правовідносин)
- •6. Результати інтелектуальної, творчої діяльності як об'єкти цивільних прав
- •7. Інформація як об'єкт цивільних прав
- •8. Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних прав
- •Література, що рекомендується для вивчення теми “Об’єкти цивільного права”
2.2. Речі індивідуально-визначені і родові
Індивідуально-визначеними є такі речі, які відрізняються від інших індивідуальними ознаками:
а) єдині у своєму роді (наприклад, Софіївський собор);
б) відрізняються від інших кількома ознаками (наприклад, будинок Верховної Ради);
в) виділені із загальної маси речей даного роду (наприклад, із партії авторучок, холодильників).
Визначеними родовими ознаками є речі, які мають ознаки, властиві усім речам того ж роду і вимірюються числом, вагою, мірою (н., 1 т борошна).
Правове значення такої класифікації полягає в тому, що існує ряд договорів, предметом яких можуть бути лише індивідуально-визначені речі (оренда, підряд, купівля-продаж). Крім того, наслідки загибелі індивідуально-визначеної речі і родової різні для боржника. Так, при загибелі індивідуально-визначеної речі виконання зобов'язання в натурі є неможливим, тому боржник звільняється від обов'язку передати її кредиторові, але зобов'язаний виплатити грошову компенсацію її вартості. Загибель родової речі в ряді випадків не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, оскільки є можливість замінити річ, що загинула, іншою річчю такого роду. Крім того, відповідно до ст. 217 ЦК УРСР, ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги. Отже, зарахування автоматично не допускається, якщо предметом зобов'язання є індивідуально-визначена річ.
2.3. Речі головні та їх приналежність.
Даний поділ речей є традиційним для цивільного права.
Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що приналежність в усіх випадках наслідує долю головної речі, якщо в договорі чи законі не встановлено інше (ст. 132 ЦК УРСР, ст. 187 ЦК України). Наприклад, за договором купівлі-продажу жилого будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі. Між тим, дана норма має диспозитивний характер, з огляду на це сторони можуть самостійно в договорі визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі.
І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а її приналежність — залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі (наприклад, скрипка і футляр, картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішення слід керуватися звичаями ділового обороту.
Приналежність не треба ототожнювати із складовою частиною речі, якою згідно зі ст. 131 ЦК УРСР визнається все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад, комп'ютер і монітор, телевізор і динамік). При переході права на річ складові частини її не підлягають відокремленню.
ЦК України виділяє складні речі. Відповідно до ст. 189, якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вважаються однією річчю (складна річ). Дія правочину, вчиненого щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо договором не визначено інше. До складних речей належить майно селянського (фермерського) господарства.