
- •Текст лекцій з дисципліни «історія україни» для усіх спеціальностей Лекція 1. Вступ до курсу історії України
- •Курс історії України в системі гуманітарних наук. Предмет, мета та завдання курсу.
- •Проблеми періодизації курсу історії України
- •Історичні джерела та історіографія курсу історії України.
- •Література:
- •Лекція 2. “Первісна доба та період стародавніх цивілізацій на території України”. План.
- •Формування і розвиток первіснообщинного ладу на території України.
- •Стародавні цивілізації на теренах України
- •Перші держави на українських землях
- •Ранні слов’яни, їх матеріальна та духовна культура.
- •Література
- •Лекція 3. Українські землі в добу раннього середньовіччя.
- •Виникнення держави у східних слов’ян. Норманська та антинорманська теорії походження Київської Русі.
- •Політичний та соціально-економічний розвиток держави. Законодавство.
- •Економічний розвиток
- •Утвердження християнства на Русі та його історичне значення.
- •4. Галицько-Волинська держава – спадкоємиця Київської Русі.
- •Лекція 4. Українські землі в добу пізнього середньовіччя (XIV-XVI ст.) План
- •1. Утворення Великого князівства Литовського. Інкорпорація українських земель до його складу.
- •Соціально-економічний розвиток українських земель.
- •Господарське життя
- •Литовсько-польські унії та їх вплив на подальшу долю українського народу.
- •Лекція 5. Доба козаччини Частина і. Козацтво та його роль в історичній долі українського народу (2 години). План
- •Виникнення козацтва.
- •Запорозька Січ та її устрій.
- •Заняття, звичаї та побут козаків.
- •Боротьба проти національного та соціально-релігійного гніту. Селянсько-козацькі повстання.
- •Лекція 5. Доба козаччини Частина іі. Українська національна революція хvіі ст. (2 години)
- •Причини, характер та рушійні сили, хід та особливості української революції.
- •Договір з Московією. “Березневі статті” 1654 р., їх умови, правове та історичне значення.
- •Доба Руїни.
- •Лекція 6. Українські землі під владою Російської та Австрійської імперій (кінець XVIII початок XX ст.)
- •1. Соціально-економічне та політичне становище українських земель в кінці хvііі – на початку хіх ст.
- •Основні етапи українського національно-культурного відродження.
- •Революційні події 1905-1906 рр. В Україні та їх наслідки.
- •Україна в Першій світовій війні.
- •Лекція 7. Національно-демократична революція в Україні. Боротьба за відродження української державності (1917-1921 рр.) План
- •1. Утворення Центральної Ради. Її внутрішня та зовнішня політика.
- •2. Держава гетьмана Скоропадського.
- •Відродження унр. Політика Директорії.
- •Доля зунр.
- •5. Причини поразки й уроки українських національно-визвольних змагань.
- •Лекція 8. Міжвоєнний період (1921-1939 рр.)
- •Радянська Україна у 1920-х рр.
- •2. Суспільно-політичний та економічний розвиток урср у 30-х рр.
- •3. Західноукраїнські землі у 20-30-х рр. Хх ст.
- •Література
- •Лекція 9. Україна в роки Другої світової війни (19391945 рр.)
- •1. Українське питання напередодні Другої світової війни.
- •2. Початок війни, включення західноукраїнських земель до складу урср.
- •3. Напад Німеччини на срср. Спроба відновлення Української держави.
- •Спроба відновлення Української держави.
- •4. Окупаційний режим та Рух опору в Україні
- •Окупаційний режим
- •5. Визволення України від окупантів.
- •Література
- •Лекція 10. Радянська Україна у 1945-1991 рр. (4 год.)
- •Повоєнна відбудова і розвиток України у др. Пол. 40-х – на початку 50-х рр.
- •2. Економічний розвиток і соціально-політичне життя в Україні у другій половині 50-х – на початку 60-х рр.
- •3. Радянська Україна в умовах загострення кризи комуністичного ладу та спроб оновлення соціалізму (60–80 рр.). Політичні проблеми
- •Соціально-економічний розвиток урср
- •Екологічні проблеми
- •Література
- •Лекція 11. Україна – суверенна незалежна держава (1991 – 2004 рр.) План
- •Україна в роки “Перебудови”.
- •2. Українська національна антикомуністична революція 19891991 рр.
- •3. Політичні й соціально-економічні проблеми державного будівництва.
- •Соціально-економічні проблеми
- •Внутрішньої геополітики пост-помаранчевої України.
- •1. Ідеологічні принципи функціонування нової влади в Україні.
- •Економічна реформа
- •Політична реформа.
- •Загальна оцінка реформ
- •3. Регіональна політика.
- •4. Конфлікти й проблеми в гуманітарній сфері.
- •5. Феномен реприватизації.
- •2. Західний вектор геополітики.
- •3. Східний вектор геополітики.
- •4. Перша «газова війна» Російської Федерації з Україною.
- •Контрольні запитання та завдання:
Соціально-економічні проблеми
Ставши незалежною, молода Українська держава зіткнулася з серйозними економічними проблемами. Розривалися усталені економічні зв'язки, загострювалися проблеми енергопостачання. В українській індустрії, тісно пов'язаній за радянських часів із загальносоюзним військово-промисловим комплексом, відбувалося стрімке падіння обсягів виробництва. Панувала гіперінфляція. Першочерговим завданням було призначено перехід від командної до ринкової економіки, який був розпочатий ще до проголошення незалежності, що й засвідчено у “Законі про економічну самостійність України” (серпень 1990) та постанові Верховної Ради “Про проекти концепції та програми переходу УРСР до ринкової економіки”(листопад 1990).
Але свою першу модель переходу до ринку України обирала не сама. У січні 1992 року російський уряд Є.Гайдара, дотримуючись концепції “шокової терапії”, зняв державний контроль над ціноутворенням. Оскільки Україна була втягнута в ринкові перетворення за російським зразком, Кабінет Міністрів В.Фокіна зробив теж саме. Вже навесні 1992 року в Україні з’явились усі ознаки глибокої економічної депресії, аналогічної тій, що пережила світова економіка в 20-30-ті роки. Скоротився на 14,1% обсяг продукції промисловості, виробництво товарів народного споживання знизилось на 20%, продовольчих товарів – на 32%. Це спричинило відставку кабінету Фокіна восени 1992 р.
Новий уряд Кучми спробував відновити галузеве централізоване управління господарством, ввести держзамовлення на республіканському та регіональному рівнях. Паралельно йшла розбудова ринкової інфраструктури: виникнення ринків валюти, нерухомості, активізація процесів роздержавлення. Але у фінансовій сфері ситуація залишалась критичною. Інфляція змушувала постійно піднімати ціни. Новий виток інфляції спричинило подорожчання енергоносіїв та спад виробництва у 1993 році. У вересні 1993 р. Кучма пішов у відставку. З цього моменту, за рішенням Верховної Ради, всю повноту виконавчої влади було зосереджено в руках Президента України Л.Кравчука. Уряд очолив Ю.Звягільський. Йому вдалося влітку 1994 р. загальмувати динаміку інфляції, але переважно за рахунок відстрочення бюджетних виплат і величезного зростання заборгованості бюджету. Але негативні економічні тенденції лише набрали сили: майже в двічі зросли темпи спаду виробництва.
Влітку 1994 р. на других президентських виборах в Україні переміг Леонід Кучма і незабаром проголосив програму економічних реформ. Протягом 1995 р. завдяки суворій монетарній політиці вдалося подолати інфляцію. 2-16 вересня 1996 р. в Україні було успішно проведено грошову реформу, введено у грошовий обіг національну валюту гривню. Вийшли постанови уряду про підвищення зарплат, пенсій, стипендій, лібералізацію цін та експорту. За підтримки зарубіжних партнерів в Україні проводилася конверсія, переорієнтація військової промисловості на виробництво товарів широкого вжитку. Розпочато земельну реформу і приватизацію підприємств.
У квітні 1995 року Президент визнав потребу коригування реформ. Основними положеннями його нової програми стали: прискорення приватизації, легалізація за рахунок лібералізації податкової політики тіньової економіки, активізація інвестійного процесу, отримання максимального економічного ефекту від зовнішньої торгівлі, перехід аграрного виробництва до його інтенсифікації, піднесення рівня ефективності енергоресурсів, економічне забезпечення пріоритетного розвитку соціальної сфери. За роки реформ в економічній сфері намітилися певні якісні зрушення, сформовано атрибути національної економіки – фінансову, податкову, митну, банківську та інші сфери.
Світова фінансова криза 1997-98 рр. стала для української економіки серйозним випробуванням, але завдала слабшого удару, ніж економіці інших держав. З 2000 року починається поступове зростання базових економічних показників: ВВП (валовий внутрішній продукт) зріс на 6% у порівнянні з попереднім роком, обсяги промислового виробництва – на 12,9%, виробництво валової с/г продукції – на 7,76%, експорт товарів і послуг – в 1,2 рази.
Але певні негативні тенденції і явища в українській економіці ще залишились. Серед них слід навести наступні:
-
збереження та поглиблення структурних деформацій (частка базових галузей – металургійної, хімічної, енергетичної, паливної становлять 58%, що не є перспективним);
-
катастрофічний рівень фізичного та морального старіння основних виробничих фондів;
-
неефективне використання реального економічного потенціалу (за ефективністю використання факторів виробництва Україна посідає одне з останніх місць);
-
низький рівень економічної свободи та високий – економічного ризику (внаслідок чого іноземні інвестори не поспішають вкладати кошти в українську економіку);
-
загроза безпеці держави у сфері енергопостачання (Україна належить до енергодефіцитних країн, оскільки за рахунок власних джерел паливно-енергетичних ресурсів задовольняє свої потреби лише на 47%. Національні родовища забезпечують лише 10-12% потреб у нафті, 20-25% у природному газі);
-
“тінізація” та криміналізація економіки (на 2001 р. тіньовий сектор становив 60%, 40% населення отримувало офіційно незареєстровані доходи);
-
загострення проблем у соціальному секторі (за індексом людського розвитку –ІЛР-який інтегрує в собі ВВП на душу населення, показники освіти і здоров’я, серед 175 країн Україна посіла 95- місце);
-
проблема зайнятості населення.
Зовнішня політика України наприкінці XX ст. – на початку XXI ст.
8 грудня 1991 р. у Мінську лідери Росії, України та Білорусії заявили про припинення дії Союзного Договору 1922 р. та про намір створити Співдружність Незалежних Держав (СНД). Після алма-атинської зустрічі (21 грудня) до складу СНД увійшло 11 колишніх республік (без Грузії та Прибалтійських держав). Таким чином СРСР і припинив своє існування.
Основні принципи зовнішньополітичної лінії України були викладені у схваленому 2 липня 1993 року Верховною Радою документі “Основні напрями зовнішньої політики України”, де вказувалось, що Україна здійснює відкриту зовнішню політику, прагне до співробітництва із зацікавленими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи їх блоків. З проголошенням незалежності відразу постали й міжнародні проблеми.
Протягом 1992-1994 рр. між Україною і Росією велися складні, напружені переговори стосовно долі Чорноморського флоту і статусу міста Севастополя, постачання нафти та газу, пасивів та активів колишнього СРСР тощо. Підсумком переговорів стало підписання 30 травня 1997 р. Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Росією і Україною. Наступного року було підписано Програму довгострокового економічного співробітництва до 2007 року.
Протягом певного часу залишались напруженими стосунки з Румунією, яка визнавши суверенітет України, висувала територіальні претензії щодо Північної Буковини і Бессарабії. Після знайдення компромісного рішення сторони підписали у 1997 році Договір про відносини добросусідства і співробітництва.
У 1995 році було підписано Договір про добросусідство та співробітництво з Республікою Білорусь, в тому ж році було укладено Меморандум про тристороннє співробітництво між Україною, Туркменістаном та Ісламською Республікою Іран, Договір про поглиблення економічної інтеграції з Узбекистаном, низку документів з Казахстаном.
Активні кроки робила Україна й у західному напрямку. В цьому напрямку важливою залишалась проблема ядерного роззброєння. Тривали консультації про долю ядерного потенціалу, який залишився в Україні з радянських часів. Врешті-решт були підписані угода СНД з питань ядерних роззброєнь (у 1991 році) та Лісабонський протокол (травень 1992), а 14 січня 1994 р. в Москві Президенти України, США і Росії підписали угоду про ліквідацію ядерної зброї в Україні та про виплату компенсацій за вартість урану в ядерних боєзарядах, розміщених на її території. Крім того, уряди США і Росії обіцяли надати Україні гарантії безпеки, як тільки вона завершить процес роззброєння, що Україна і виконала у 1996 році. 16 листопада 1994 р. Україна приєдналася до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї за умови надання гарантій безпеки з боку ядерних держав. Восени 1995 р. Україну було прийнято до Ради Європи. 9 липня 1997 р. на самміті Північно-Атлантичного альянсу в Мадриді було підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО. Впродовж 90-х рр. Україна брала активну участь у діяльності ряду міжнародних інституцій, зокрема у миротворчих місіях під егідою ООН у Боснії та на Близькому Сході. У вересні 1997 р. у складі міжнародного екіпажу здійснив космічний політ перший космонавт незалежної України Леонід Каденюк.
У 1999 р. Кучма проголосив стратегію багатовекторної зовнішньої політики, серед пріоритетних напрямків значилися США, ЄС, Росія. Україна продовжила проведення активної зовнішньої політики, співпрацю з міжнародними інституціями та організаціями. У вересні 2000 р. українська делегація на чолі з Президентом України Леонідом Кучмою взяла участь у самміті тисячоліття в Нью-Йорку. Розширювалися міжнародні економічні та наукові зв'язки України, зокрема у космічній сфері. Прикладом успішного співробітництва в освоєнні космічного простору стала участь України у міжнародній програмі "Морський старт".
Протягом останніх років активізувались україно-британські й україно-німецькі економічні відносини. Німеччина, Британія, США, Голландія і Росія є найбільшими зовнішніми інвесторами України. Розвиваються й контакти України з Італією, Францією, Австрією, Канадою, а також країнами Східної Європи (Угорщиною, Словаччиною та іншими). На початку 2001 р. Україна підтримувала дипломатичні відносини із 153 країнами світу.
Політичні події в Україні останнього року призвели до зближення України з Грузією й Польщею, активізації її діяльності на міжнародній арені. Але, не зважаючи на цю активність, зокрема, участь українських миротворців у вирішенні Іракського конфлікту, поки що не дає очікуваних результатів. ЄЕС поки що не має на меті прийняття України до числа своїх членів.
Лекція 12. Політико-ідеологічні та соціально-економічні підвалини