2. Доля зунр.

У жовтні 1918 року в Австро-Угорщині спалахнула революція, яка спричинила посилення національно-визвольного руху в західноукраїнських землях. 16 жовтня з’явився маніфест імператора з обіцянкою надати автономію цим землям, але відразу виникло питання про претензії і поляків, і українців на галицькі землі. Представники обох народів активізували свої зусилля і почали створювати політичні організації. Так, 18 жовтня у Львові на загальному зібранні політичних діячів Галичини і Буковини була утворена Українська Національна Рада, яка мала на меті об’єднання західноукраїнських земель в єдину Українську державу. 28 жовтня у Кракові була утворена Польська ліквідаційна комісія, метою якої було забрати владу у австрійських органів влади. Тоді українські офіцери, члени Центрального військового комітету, створеного ще у вересні, на чолі з Д.Вітовським організують Штаб з підготовки повстання, який в ніч з 31 жовтня на 1 листопада здійснює повстання, захоплює Львів і передає владу в краї Укр. Нац. Раді. Рада створює уряд –Тимчасовий Державний Секретаріат на чолі з К.Левицьким, а 18 листопада 1918 року Рада проголошує створення ЗУНР (західноукраїнської народної республіки). Президентом ЗУНР був обраний Євген Петрушевич. Політика уряду ЗУНР:

• проведення аграрної реформи (експропріація земель великих землевласників, декларування наміру поділити поміщицькі земель між незаміжніми селянами);

• введення 8-го робітничого дня на виробництві;

• створення власної армії - Української Галицької Армії – УГА;

• формування органів місцевого врядування із австрійських органів влади;

• забезпечив права національних меншин;

• 22 січня 1919 року ЗУНР об’єдналася з УНР, Акт з’єднання цих земель отримав назву “Злуки”. ЗУНР стала автономною областю УНР (ЗО УНР).

Невирішеність аграрного питання відштовхнула від влади ЗУНР багатьох селян і робітників, внаслідок чого свій вплив у краї посилили комуністи, почалось створення Революційних Рад (Совєтів).

ЗУНР не була визнана Антантою і Польщею, яка розпочала війну проти українців. Війна почалась із сутичок між Польською організацією військовою (ПОВ) у Львові й українцями. З листопада розпочався наступ польської армії під керівництвом Ю.Пілсудського. У грудні 1918 року значна територія ЗУНР була окупована поляками. В цей же час Румунія окупувала частину Буковини, а Угорщина – Закарпаття. Найбільш вдалою військовою операцією українців в цій війні стала т.зв. Чортківська офензива – наступальна операція у червні 1919 року, коли 25-тисячна українська армія змусила відступати по усьому фронту 100-тисячну польську армію. Але через брак боєприпасів і виснаження армії призвело до контрнаступу поляків.

Одночасно окремі війська УНР, очолювані Ю.Тютюником і М.Омеляновичем-Павленко переходять до партизанської війни і здійснюють зимовий рейд по тилах денікінців і Червоної Армії (І Зимовий похід військ УНР – грудень 1919 – травень 1920). Перебуваючи у безнадійному стані, коли УНР знаходиться у “трикутнику смерті” між польськими, денікінськими й радянськими військами, після контрнаступу більшовиків в жовтні 1919 року, Петлюра, що присвоїв собі усі владні повноваження (диктатура), їде до Варшави, домовлятися і просити допомоги у боротьбі з радянськими військами. У квітні 1920 року він від імені УНР підписує Варшавський мирний договір з поляками. За угодою Польща визнавала УНР і її незалежність, одержувала території Східної Галичини, Західної Волині, Холмщини, Підляшшя, Полісся; таємна військова конвенція, підписана після договору, передбачала спільні воєнні дії проти більшовиків. Розпочалась радянсько-польська війна. Польща швидко захопила Білорусь, Правобережжя і Київ. Війна йшла з перемінним успіхом польської і радянської армії, але після виснаження обох, вони пішли на переговори і 12 жовтня 1920 року підписали перемир’я. Для УНР це означало розрив відносин з Польщею, українці продовжили війну самостійно. Після виснажливих боїв українські війська відступили. Останньою спробою антирадянської боротьби став так званий “листопадовий рейд” або ІІ Зимовий похід військ УНР у листопаді 1921 року. Його очолив Ю.Тютюнник і Ю.Отмарштейн. Після важкої битви і оточення під містечком Базар більша частина військ потрапила у полон і була розстріляна. Так закінчилася збройна боротьба військ УНР за незалежність України.

18 березня 1921 року між Польщею і Радянською Росією був підписаний Ризький мирний договір. Польща визнавала існування Української Соціалістичної Радянської республіки (яка була офіційно проголошена 6 січня 1919 року). До складу Польщі відходили Холмщина, Підляшшя, Західна Волинь і Західне Полісся, інші українські правобережні землі увійшли до складу УРСР.