Теорії темпераменту

Гуморальна теорія (від лат. humor – рідина, соки організму)

Родоначальником вчення про темперамент вважається давньогрецький лікар Гіппократ (близько 460-377 рр. до н. е.). Він стверджував, що люди відрізняються співвідношенням чотирьох основних „рідин організму” – крові, флегми, жовтої жовчі й чорної жовчі. Співвідношення цих „соків організму” по-грецькі позначалось словом „красис”, яке пізніше замінили латинським словом temperamentum – „пропорційність”, „правильна міра”.

Опираючись на вчення Гіппократа, інший відомий лікар античності Клавдій Гален розробив типологію темпераментів, яку обґрунтував у відомому трактаті „De temperamentum”. У відповідності до його вчення тип темпераменту залежить від переважання в організмі одного із соків. Він виділив 13 типів темпераменту, пізніше зведених до чотирьох основних:

1. Сангвіністичний тип (від лат. sanguis – кров, перевага в організмі крові);

2. Флегматичний ( від грецьк. phlegma – слиз);

3. Холеричний (від грецьк. chole – жовч, жовта жовч );

4. Меланхолійний (від грец. мelas chole – чорний, чорна жовч)

Дана концепція має великий вплив на вчених протягом багатьох століть. Свідченням цього є той факт, що й досі запропоновані назви типів темпераменту найбільш розповсюджені.

І.Кант (1724-1804), будучи прихильником гуморальної теорії, вважав органічною основою типів темпераменту якісні особливості крові. Він вперше обґрунтував психологічну характеристику типів темпераменту. Основний поділ вчення про темперамент може бути, на думку вченого, таким: темпераменти почуттів і темпераменти діяльності; вони, в свою чергу, поділяються на два види, що в сукупності дає 4 типи.

До темпераментів почуттів Кант зарахував сангвінічний і протилежний йому – меланхолічний. До темпераментів діяльності – холеричний та флегматичний.

Конституційна теорія

Найбільш розповсюджена типологія, запропонована Е.Кречмером, який у 1921 р. опублікував працю „Будова тіла і характер”. Основна ідея полягає в тому, що люди з певним типом тілобудови мають певні психічні особливості. Теорія Е.Кречмера була поширеною в Європі. В США у 40-ві рр. ХХ ст. значної популярності набула концепція темпераменту У.Шелдона.

Типологія Е. Кречмера		Типологія У. Шелдона
Конституційний тип	Тип темпераменту	Конституційний тип	Тип темпераменту
Астенік	Шизотимік	Ектоморфний	Церебротонія
Пікнік	Циклотимік	Ендоморфний	Вісцеротонія
Атлет	Іксотимік	Мезоморфний	Соматотонія

Нервово-фізіологічна теорія (І. П. Павлов)

Характеристика типів темпераменту у відповідності до властивостей центральної нервової системи
Холерик	сильний	неврівноважений	рухливий
Сангвінік	сильний	врівноважений	рухливий
Флегматик	сильний	врівноважений	малорухливий
Меланхолік	слабкий	неврівноважений	інертний

ХАРАКТЕР – психічне утворення, що складається з численних стійких властивостей особистості, що виражають її ставлення до навколишньої дійсності, праці, інших людей і до самої себе.