1.3.3. Архітектура санаторних будівель і споруд

Процес формування нових типів будівель або повної реконструкції що вже існують охопив і сферу санаторно-курортного обслуговування. Вже на початку 20-х років XX ст. для громадян, що потребують профілактичного лікування, були організовані літні «колонії для перевтомлених» і «бази відпочинку для легкохворих». Для розширення масштабу будівництва було створено акціонерне суспільство курортних і міжнародних повідомлень «Кримкурсо». У 20-х роках були побудовані перші санаторії: санаторій-готель на 150 місць і санаторій «Гірське повітря» в Сочі; санаторій «За індустріалізацію» в Кисловодську; туберкульозний санаторій «Долосси» в гірській частині Південного берега Криму; дитячий кістково-туберкульозний санаторій в Євпаторії; санаторій «Барвіха» під Москвою.

Розміщення будівель санаторіїв залежало від розташування лікувального центру, рельєфу або природного чинника курортної місцевості. Ці умови визначили планувальну організацію санаторію-готелю в Сочі (Мацеста), складна блокова композиція якого включала два спальні корпуси і один адміністративно-лікувальний. Комплексний підхід був закладений в проекті лікувально-профілактичного центру на кліматичному курорті в Гагрі (1931), що включає готель, електролікарню, поліклініку, обслуговуючі будівлі.

На початку 30-х років були визначені основні типи курортів: бальнеологічний і кліматичний. При плануванні бальнеологічного курорту створювався бальнеологічний центр; планування кліматичного курорту визначалося наявністю кліматичних ресурсів. Поблизу курортів стали створювати курортні селища, які використовували в літній час для неорганізованих відпочиваючих.

У 30-х роках почалися роботи по плануванню курортних районів: Південного берега Криму, Сочі-Мацеста, Кавказьких Мінеральних Вод; розроблялися проекти окремих санаторіїв: у Поволжі – Сергієвські Мінеральні Води; у Казахстані – «Борове»; у Бурятії – «Аршан»; у Східному Сибіру – «Дарасун»; у Західному Сибіру – «Белокуріха»; до Татарії – «Іжевська»; у Азербайджані – «Апшеронський півострів».

В процесі планування курортів передбачалося функціональне зонування території (санаторна зона, зона медичного і культурного обслуговування, зона розселення обслуговуючого персоналу, господарська зона), визначалася номенклатура курортно-оздоровчих установ (санаторії-готелі, удома відпочинку, турбази), розроблялася система їх забудови (групова, павільйонна, змішана). Весь курорт вирішувався у вигляді парку, в якому розміщувалися санаторний-оздоровчі установи з пішохідними алеями, спортивними майданчиками, аеросоляріями, місцями тихого відпочинку.

Принцип планування «курорт в паренні» ліг в основу архітектурної композиції курортного району Південний берег Криму (перший нездійснений проект був розроблений ще в 1916 р. при плануванні курорту «Ласпі» за типом міста-саду з ансамблевою забудовою готелями, санаторіями, кав'ярнями, ресторанами і розкриттям їх у бік моря). У основу архітектурно-планувальної композиції курортного району Південний берег Криму належало зонування території за кліматичними, функціональними і медичними умовами. Вперше в плануванні курортів визначалося також ландшафтне зонування – горизонтальне (прибережна, середня, глибинна зони) і вертикальне (перевищення над рівнем морить) з вибором ділянки якнайкращого огляду. Територія Південного берега Криму, протяжністю від Ласпі до Алушти близько 90 км. уздовж побережжя, мала два композиційні центри: Ялта (лікувальний, профілактичний і науковий центр) і Алушта (центр сільськогосподарського виробництва). У планувальному рішенні курортного району було використано дві системи забудови: групова – при забудові середньої ландшафтної зони населеними пунктами, обслуговуючими курортну зону; амфітеатром – при забудові композиційних центрів (Ялта, Алушта, Ласпі) в прибережній смузі. Архітектура будівель санаторіїв, побудованих в 30-х роках, відрізнялася різними стильовими і композиційними рішеннями. Стиль, що розповсюдився у той час, російський неокласицизм вплинув на архітектуру санаторіїв «Правда» і ім. Орджонікідзе, побудованих в 1936 р. в курортному районі Сочі-Мацеста. У стилі конструктивізму були вирішені санаторні будівлі «Барвіха» під Москвою і ім. С. Орджонікідзе в Кисловодську. Санаторій «Барвіха» є комплекс з шести корпусів, що блокуються: житлових, лікувального, суспільного і адміністративного. Житлові корпуси мають терассеподібну форму і пилкоподібну конфігурацію плану з балконами і еркерами в кожній спальній кімнаті.

Планувальна організація санаторію, побудованого в 1936 р. в Кисловодську, визначалася розташуванням уздовж укосу гори на високому плато і включала два спальні корпуси і один лікувальний. Спальні корпуси мають складну конфігурацію планів за рахунок включення обідніх залів, використання лоджій, балконів, колонад по нижньому поверху і по даху. Лікувальний корпус займав центральне місце в композиції, підкреслене парковими сходами, і складався з двох криволінійних об'ємів з банним відділенням і круглим внутрішнім двориком.

Разом з великою кількістю санаторіїв будували і будівлі загальний курортного значення: зимові театри, магазини, ресторану, оглядові башти, готелі.

У 30-х роках для курортних районів були розроблені типові проекти готелів, в яких вперше визначили різноманітні типи номерів по місткості, наявності і виду санвузла, кількості житлових кімнат.

Складність конфігурацій планів, зайва парадність і пишнота композиції, властиві архітектурі санаторних і готельних будівель 30-х років, вплинули і на архітектуру санаторний-оздоровчих установ 50–60-х років.

У цей період набула поширення централізована планувальна схема, по якій весь санаторний комплекс об'єднувався в одну крупну споруду для створення парадної композиції. Таку композицію мають санаторій «Ореанда», побудований в Криму в 1948 р. і вирішений за типом замкнутого в плані об'єму з прямокутним внутрішнім двориком.

Аналогічне рішення об'єму має санаторний комплекс «Гірські вершины», побудований в 1951 р. в Кисловодську. Розташований на вузькому майданчику гірського плато, санаторій є замкнутий шестигранник з внутрішнім двором. Замкнуте планування поверхів санаторію дозволяє зручно зв'язати всі групи приміщень між собою: на першому поверсі в дотичній двоповерховій будівлі розміщені приміщення вестибюльній групи і приміщення лікувального призначення; одна половина другого поверху відведена під приміщення громадського харчування, на іншій розміщуються спальні кімнати. Різні функції приміщень не вплинули на рішення фасадів будівлі з однаковими високими портиками.

Нове планувальне рішення було запропоноване при будівництві санаторію «Наука» в Сочі (1935-1954). Санаторій складається з трьох корпусів, що блокуються. Спальні корпуси вирішені у вигляді окремих без коридорних секцій з самостійними входами, об'єднаних крізними верандами. Таке планування забезпечує максимальну інсоляцію спальних кімнат і орієнтацію їх на паркову зону. Террасообразно розміщений на крутому схилі санаторний комплекс з відкритими парковими сходами, підпірними стінками, ажурними переходами органічно вписався в навколишнє середовище, надовго визначивши палацовий образ лікувально-оздоровчих споруд Південного типу.

«Палацова» архітектура лікувально-оздоровчих установ визначала унікальність санаторних будівель до середини 50-х років. До початку 60-х років намітився перехід від зведення одиничних будівель до масового будівництва за типовими проектами. Одночасно розширилася географія санаторно-курортних районів. Почалося будівництво установ масового відпочинку в крупних промислових районах: на Уралі, в Донбасі, Кузбасі, Сибіру і на Далекому Сході.

Зросло значення курортів Чорноморського побережжя Криму (Євпаторія, Ялта, Феодосія), Кавказу (Геленджік, Сочи, Адлер, Піцунда, Гагра) і Кавказьких Мінеральних Вод (Кисловодськ, Єсентуки, Пятігорськ, Железноводськ). Розширилися рекреаційні можливості побережжя Прибалтики. Використовувалися кліматичні умови озера Іссик-куль в Киргизії.

Зарубіжна санаторна архітектура 20–30-х років визначалася прогресом в області будівельних матеріалів (залізобетон, стекло), використанням конструктивних методів промислових споруд, відрізняючись від останніх рішенням терас на уступах фасадів. Таким був побудований в 1928 р. двоповерховий санаторій «Зонненстрааль» в Хилверсюме (Голландія). Залізобетонний каркас будівлі має з південного боку скляні стіни з балконами і верандами, а з північною протягнуті залізобетонні стрічки глухих стін.

У практиці зарубіжного будівництва санаторіїв в той період набуло поширення асиметричне розташування будівель, композиція яких визначалася орієнтацією спальних кімнат, що блокувалося. Так, в основу композиції санаторію в Пайміо (Фінляндія, 1932) була покладена асиметрія відповідно до вимог наявності в будівлі повітря і світла. У довгому семиповерховому корпусі двомісні номери виходять на південний схід: сонячні промені проникають в них з ранку і до післяполудневого часу. В кінці корпусу розміщений солярій з верандами на кожному поверсі для лікування свіжим повітрям.

Асиметричну композицію, що блокується, має санаторій «Морава», побудований в Чехословакії в 1932 р. Террасообразний фасад санаторію в Гебріане у Франції: відсунуті ступенями верхні поверхи залишали балкони і тераси просто неба.

Починаючи з середини 30-х років планомірно освоюються санаторний-рекреаційні райони Чорноморського побережжя Болгарії і Румунія, яка забудовується крупними комплексами: «Дружба», «Золоті піски», «Сонячний берег» в Болгарії; «Мамай», «Ейфорія», «Мангалія» в Румунії.

Особливістю цих комплексів є гнучкі форми організації обслуговування, велика місткість, централізація приміщень культурно-масового призначення.

Комплекс відпочинку «Єфория-1» (Румунія) побудований на Румунському побережжі Чорного моря. Організований за принципом функціонального зонування комплекс включає дев'ять номерних готелів (сезонній експлуатації) місткістю від 100 до 260 місць, готель-апартамент, житловий будинок для обслуговуючого персоналу з пральні, корпус підприємств громадського харчування. Періметральне розташування будівель утворює внутрішній парк із спортивними майданчиками і відкритим кінотеатром.

Загальна місткість комплексів відпочинку була різною – від 1500 до 10000 місць.

Будівництво комплексу відпочинку «Золоті піски» (Болгарія) почалося в 1956 р. За короткий період було споруджено 85 готелів, 22 ресторани, близько 900 дерев'яних бунгало. Були зведені різноманітні споруди: від багатоповерхових першокласних готелів з безліччю барів, кондитерських, павільйонів, літніх театрів, спортивних майданчиків, плавальних басейнів і басейнів з мінеральною водою до одно, двоповерхових малокомфортабельних будівель сезонного типу.

На початку 60-х років почалося освоєння середземноморського побережжя Франції в районі Лангедок-Руссийон, що тягнувся на 180 км., з яких 140 км., – дрібнопіщані пляжі. Це побережжя називають «французькою пустелею» на відміну від відомого Блакитного берега. Район Лангедок-Руссийон включав шість крупних туристських комплексів: Сен-Сипрієн, Лейкет-Баркарес, Грюнсан, Од, Агд, Гранд-Мотт.

Центр комплексу Сен-Сипрієн – порт, облямований піщаним пляжем і розрахований на 1,7 тис. легких судів з індивідуальними стоянками в каналах-маринах. Навколо порту розміщені різновисотні будівлі односімейних будинків, 6 готелів, торговий центр, станція техобслуговування автомашин. У туркомплексі передбачені традиційні види спорту: водний (плавання, парусний, яхти, рибний лов), кінний (верхова їзда), наземний площинний (гольф, теніс, баскетбол, волейбол, кеглі), прогулянкова авіація.

Комплекс Лейкет-Баркарес розташований на косі, обмеженій морем і озером Салье і перетнутою системою судноплавних і прогулянкових каналів. Тому комплекс став центром водного спорту. Планувальне рішення визначається трьома групами забудови: перша група включає готелі, адміністративні будівлі, торговий центр; друга – житлові комплекси з вілл, що окремо стоять або блокуються; третя – туристське село, мотель, кемпінг, парк для трейлерів і ротелей. У комплексі, орієнтованому на прогулянкове судноплавство, є два порти: один – для прийому великих парусників, інший – туристського призначення. На березі моря встановлений пакетбот з рестораном, кафе, таверною, казино, плавальним басейном. У районі пляжу розбитий парк з атракціонами. У південній частині Лейкет-Баркареса створена база відпочинку для клубу французьких туристів у вигляді односімейних будиночків-бунгало, наметового містечка, парка для трейлерів і молодіжного центру, в якому передбачені театр, концертний зал, вар'єте, танцювальні майданчики, майстерні, курси іноземних мов.

Комплекс відпочинку Грюнсан розташований на горбистій місцевості і відокремлений від моря смугою низовини. Комплекс розрахований на цілорічну експлуатацію з сезонним розширенням місткості в кемпінгу, наметовому містечку, трейлерному парку, будиночках паль. У низовинній частині території передбачений парк атракціонів з різними видами спорту: від верхової їзди до веслування, від парусного спорту до бою биків.

Композиція комплексу Од визначена кліматичними умовами району забудови: на рівній піщаній місцевості з низькими болотистими ділянками панують північно-західні вітри. Це зумовило оригінальну форму будівель кемпінгів у вигляді напівкілець, розкритих у бік моря. Зведений пізніше готельний комплекс вирішений єдиним протяжним ансамблем будівель. Північний фасад будівлі у вигляді глухої стіни служить захисним бар'єром від холодних вітрів.

Місцеві кліматичне умови зумовили закритий тип композиції комплексу відпочинку Агд, розміщеного на місці кемпінгу, що існує з 1956 р.. Згруповані у вигляді півкола будівлі утворюють внутрішній парк з басейном, спортивними майданчиками і дитячим садом. Триповерховий амфітеатр готельної будівлі розміщений на плиті, обладнаній у вигляді висячого саду над внутрішнім двором торгового центру. Внутрішні фасади будівель, вирішені під кутом 45°, роблять доступними сонячному світлу приміщення і лоджії, забезпечуючи широкий огляд навколишньої місцевості. У курортному районі Лангедок-Руссийон не тільки було побудовано безліч різноманітних готелів і споруд для відпочинку, але і перетворені обширні території для організації масових форм дозвілля.

Контрольні питання і завдання

1. Назвіть перші курортні райони.

2. Які функціональні і ландшафтні зони визначали планування курортів?

3. Сформулюйте основний принцип планування курортів.

4. Які композиційні прийоми розміщення санаторних будівель отримали розвиток в зарубіжній практиці?

5. Що є «палацова» архітектура лікувально-оздоровчих установ?

6. Перерахуйте види і охарактеризуйте санаторні комплекси в районі Лангедок-Руссийон.

7. Перерахуєте санаторні комплекси Південного берега Криму.