§7 Кличний відмінок

В українській мові іменники мають кличний відмінок. Клична форма утворюється від іменників жіночого і чоловічого роду – назв осіб, а також від назв тварин, явищ природи, предметів при їх персоніфікації.

Форма кличного відмінка іменників ІV відміни та тих, що стоять у множині, співпадає з формою називного відмінка.

Клична форма іменників і відміни

Іменники твердої групи утворюють кличну форму за допомогою закінчення ‑о (Василино, Миколо, колего, мамо, донечко), м’якої та шиплячої – ‑е, ‑є (нене, Насте, душе, Маріє), жіночі пестливі імена – за допомогою закінчення ‑ю (Галю, Таню, бабусю, тітусю).

Клична форма іменників іі відміни

Закінчення ‑у мають іменники твердої групи (зокрема із суфіксами ‑ик‑, ‑ок‑, ‑к‑: братику, хлопчику, синку, батьку), деякі іменники мішаної групи з основою на шиплячий, крім ж (викладачу, глядачу, товаришу).

Закінчення ‑ю виступає у іменників м’якої групи (вихователю, дідусю, лікарю, секретарю, Віталію, Костю).

Закінчення ‑е мають безсуфіксні іменники твердої групи (брате, голубе, куме, парубче, друже, Іване, Петре, Степане, але: діду, сину, тату), іменники твердої групи із суфіксами ‑ист, ‑ор, ‑тор, ‑атор, ‑ер, ‑ир (альпіністе, радисте, професоре, директоре, бригадире, режисере), іменники м’якої групи із суфіксом ‑ець (молодче, хлопче, кравче, але: бійцю, знавцю, добровольцю), деякі іменники мішаної групи (Довбуше, газетяре, кресляре, стороже).

Клична форма іменників ііі відміни

У кличному відмінку ці іменники мають закінчення ‑е (любове, розкоше, радосте). Такі форми вживаються переважно в поезії.

Клична форма імен по батькові

Імена по батькові жіночого роду мають у кличному відмінку закінчення ‑о, імена по батькові чоловічого роду – закінчення ‑у (Ірино Петрівно, Надіє Михайлівно, Степане Івановичу, Петре Васильовичу).

Звертання, що складаються з кількох назв

У звертаннях, що складаються з двох власних назв або із загальної назви та імені, обидва слова мають форму кличного відмінка: Ірино Андріївно, Григорію Семеновичу, пане Максиме, друже Іване, тітко Маріє.

У звертаннях, що складаються із загальної назви й прізвища, кличну форму має загальна назва, а прізвище виступає у формі називного відмінка: пане Чорний, добродійко Петрова, депутате Соколовський.

У звертаннях, що складаються з двох загальних назв, кличну форму обов’язково має перше слово, а друге може виступати у формі як називного, так і кличного відмінка: добродію секретар (секретарю), пане голово (голова).