Закінчення іменників чоловічого роду іі відміни у родовому відмінку однини

Іменники чоловічого роду в родовому відмінку однини мають закінчення ‑а, ‑я, коли вони означають:

• назви осіб, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети: студента, учителя, киянина, Івана, Богачука, ангела, лісовика;

• назви органів, частин тіла людини і тварини: живота, зуба, ліктя, мізинця, шлунка (але: мозку);

• назви тварин, дерев, квітів: ведмедя, вовка, ясена, нарциса;

• назви конкретних предметів: барабана, компаса, замка, портфеля, стола (й столу);

• назви мір довжини, ваги, часу; назви місяців і днів тижня; назви грошових одиниць; числові назви: гектара, грама, метра, місяця (але: року, віку); вівторка, жовтня, понеділка; долара, карбованця; десятка, мільйона, мільярда;

• назви машин і їх деталей: автомобіля, поршня, дизеля, мотора;

• терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини, а також українські за походженням слова-терміни: атома, косинуса, ромба, сектора, синуса; відмінка, іменника, трикутника (але: роду, виду, складу, синтаксису, способу);

• назви населених пунктів, а також інші географічні назви із присвійними суфіксами ‑ов, ‑ев, (‑єв), ‑ин, (‑їн) або з наголошеним закінченням (у Р. в.): Марселя, Парижа, Харкова, Дінця, Дністра. У складених назвах населених пунктів іменник зберігає властиве йому в загальному значенні закінчення: Білого Колодязя, Зеленого Гаю, Кам’яного Броду.

Закінчення ‑у, ‑ю мають іменники, що означають:

• назви установ, організацій, закладів: банку, деканату, університету, кінотеатру, цирку;

• назви ігор і танців: баскетболу, вальсу, волейболу, твісту, (але: гопака, козачка);

• назви явищ природи: бурану, вітру, морозу, снігопаду;

• збірні поняття: ансамблю, взводу, десерту, аґрусу, бузку, кропу, березняку, гаю, кальвілю, (але: вівса, табуна);

• назви речовин, матеріалу: анальгіну, бульйону, жиру, кефіру, трикотажу;

• назви абстрактних понять (почуттів, станів, процесів, властивостей тощо), назви формацій і явищ суспільного життя: болю, подиву, грипу, радикуліту, інтелекту, бюджету, феодалізму, модернізму, (але ривка, стрибка);

• назви будівель і їх частин: будинку, палацу, сараю, даху, (але гаража, бліндажа, куреня, млина, хліва, еркера, карниза);

• терміни іншомовного походження, які означають фізичні або хімічні процеси, а також літературознавчі терміни: аналізу, імпульсу, синтезу, альманаху, епізоду, образу, роману, фейлетону, сценарію, міфу, жанру;

• географічні назви, крім назв населених пунктів і тих, що мають наголошені закінчення або присвійні суфікси, а також переважна більшість слів із значенням місця, простору: Китаю, Єгипту, Сибіру, Байкалу, Алтаю, байраку, бульвару, гаю, косогору, майдану, світу, степу, сходу, але: ліска, майданчика, ярка (зменшені форми) і берега, горба, пагорба, провулка, острова, пустиря, хутора, хребта.

У ряді іменників зміна закінчення впливає на значення слова: алмаза (коштовний камінь) – алмазу (мінерал), акта (документ) – акту (дія), Алжира (місто) – Алжиру (країна), листопада (місяць) – листопаду (процес), пояса (предмет) – поясу (просторове поняття), соняшника (окрема рослина) – соняшнику (збірне) та ін.