62. Охарактеризуйте процес формування і самовизначення українського етносу у контексті етнічних процесів Східної Європи.

Носієм культури є певна людська спільнота – етнос.

Представники етносу мають типовий зовнішній вигляд і статуру, спільні психологічні особливості та світосприйняття, єдині традиції і звичаї, релігійні обряди та вірування, проживають на спільній території та використовують спільну мову.

Етнос може бути представлений трьома рівнями ієрархії: субетнос (мікроетнос) – етнос – суперетнос (макроетнос).

Етнос - історичне явище. На різних етапах свого існування він представлений історичними формами соціальної спільності людей, основними з яких є рід, плем'я, народність, нація.

Соціальні спільності, на відміну від раси, яка є продуктом біологічного розвитку і об'єднує людей із спільними біологічними рисами (колір шкіри, волосся, риси обличчя, статура), є результатом соціальної взаємодії.

Рід і плем'я - це форми соціальних спільностей, що притаманні первісній культурі, в їх основі лежать кровні зв'язки.

Рід - це спільність людей, які зв'язані узами кровного родства, основний виробничий осередок первісно-суспільного ладу. Це найдавніша спільність людей. У міру вдосконалення знарядь праці, опанування природою, розширення сфер трудової діяльності виникає об'єднання родів у фратрії (братства), а союз фратрій складав плем'я.

Плем 'я – форма спільності людей, властива первісній культурі, в основі якої лежать родові відносини. Саме родові відносини визначали розрізненість племен на територіях. Плем'я об'єднувало два або кілька родів, мало свою мову, культуру, звичаї, обряди, територію. З розвитком виробничих і соціальних відносин відбувається укрупнення племен, утворюються союзи племен. Кровно-родинні зв'язки поступово перестають бути основою етнічних спільностей, сильнішими стають соціальні зв'язки. Розпад первісно-суспільного ладу, витіснення родових відносин товарними призводить до розпаду племен і об'єднання їх у народності.

Народність – не просто об'єднання племен, а якісно нова суспільна організація людей. Вона базується на територіальних і економічних зв'язках. Народності властиві єдина мова, культура, територія, свідомість етнічної належності. Народність передує утворенню нації.

Нація – історична спільність людей, притаманна капіталізму, яка утворюється шляхом об'єднання різних народностей. Атрибутами нації вважають: самоназву, мову, самосвідомість, територію, економіку, ментальність, національний характер, культуру, релігію, спільну історію (долю), державність. Нація створює більш високу власну культуру з чіткими цінностями, системами норм, правил поведінки тощо, створює самостійну державу. Нації властиві ті ознаки, які забезпечують і історично зумовлюють цільність народу, його економічні і культурні інтереси, його комунікативність і здатність до розвитку.

Складний процес еволюції етносу, його історико-культурного розвитку отримав назву "етногенезу".

Етнос – "живий організм", який живе і розвивається не в ізоляції, а у складній взаємодії з іншими етносами. Етнічні спільноти приречені на постійне спілкування і взаємний вплив. Взаємодія етносів, що веде до зміни суті етносу, отримала назву "етнічного процесу".

Сучасні етнічні процеси дуже неоднозначні. Ще до 70-х рр. XX ст. панувала думка про те, що в міру розвитку індустріального суспільства вирівнюються в світі мовні і релігійні відмінності, зникають етнічні кордони. Але яскраво виражена тенденція уніфікації способу життя народів не призвела до вирівнювання відмінностей в одязі, їжі, житлі. Осередком збереження етнонаціональної своєрідності стала духовна культура, менталітет, національна самоїдентифікація. А з 70-х років XX ст. розгорнулося в багатьох районах планети етнічне відродження.

Етнос, як історико-культурний феномен, формується під безпосереднім впливом культур народів, з якими історично контактує, території проживання (природи), географічного середовища, що відбивається у методах і способах життєдіяльності, особливостях господарської діяльності, обрядових нормах, правилах і звичках, мові. Так поступово формуються риси характеру, менталітет, матеріальна і духовна культура етносу.

Отже, проблема етносу, його самовизначення та формування етнокультури постає як ціла низка тісно пов'язаних проблем:

• походження етносу і його міграція, його генетичні витоки, расові ознаки, склад;

• характер і наслідки взаємодії етносу і природи, географічного середовища;

• особливості матеріальної культури, господарювання, одягу, житла;

• особливості світосприйняття, характеру, ментальності, вірувань, обрядів, традицій;

• мова, її еволюція та виникнення самоназви;

• особливості взаємодії у надрах етносу людини і людини, її оточення (сім'ї, роду, племені, нації), людини і держави, людини і культури (духовності);

• особливості взаємодії етносу з іншими етносами, націями, людством і космосом.