61 Розкрийте поняття етносу, визначте його історичні форми. Охарактеризуйте еволюційні і трансформаційні етнічні процеси.

Носієм культури є певна людська спільнота – етнос.

Представники етносу мають типовий зовнішній вигляд і статуру, спільні психологічні особливості та світосприйняття, єдині традиції і звичаї, релігійні обряди та вірування, проживають на спільній території та використовують спільну мову.

Етнос може бути представлений трьома рівнями ієрархії: субетнос (мікроетнос) – етнос – суперетнос (макроетнос).

Етнос - історичне явище. На різних етапах свого існування він представлений історичними формами соціальної спільності людей, основними з яких є рід, плем'я, народність, нація.

Етнос – "живий організм", який живе і розвивається не в ізоляції, а у складній взаємодії з іншими етносами. Етнічні спільноти приречені на постійне спілкування і взаємний вплив. Взаємодія етносів, що веде до зміни суті етносу, отримала назву "етнічного процесу".

Сучасні етнічні процеси дуже неоднозначні. Ще до 70-х рр. XX ст. панувала думка про те, що в міру розвитку індустріального суспільства вирівнюються в світі мовні і релігійні відмінності, зникають етнічні кордони. Але яскраво виражена тенденція уніфікації способу життя народів не призвела до вирівнювання відмінностей в одязі, їжі, житлі. Осередком збереження етнонаціональної своєрідності стала духовна культура, менталітет, національна самоїдентифікація. А з 70-х років XX ст. розгорнулося в багатьох районах планети етнічне відродження.

Етнос, як історико-культурний феномен, формується під безпосереднім впливом культур народів, з якими історично контактує, території проживання (природи), географічного середовища, що відбивається у методах і способах життєдіяльності, особливостях господарської діяльності, обрядових нормах, правилах і звичках, мові. Так поступово формуються риси характеру, менталітет, матеріальна і духовна культура етносу.

• Офіційна історико-культурологічна думка Росії та Польщі, починаючи з середини XIX - поч. XX ст. (Сергій Соловйов, Василь Сергієвич, Василь Ключевський та ін.), український етнос не вважала за окремий етнос, окремий народ.

• Вперше існування українського народу, як окремого, намагався обґрунтувати Історик МиколаКостомаров.неоднозначності утворення українського і російського народів і вважав, що український народ існував уже у IX ст., а російська народність формується лише з другої половини XIIст.Отже,період Київської Русі стосується лише українського народу.

• Видатний український історик початку XX ст., перший президент Української Республіки Михайло Грушевський вважав, що початком Історичних часів для українського етносу є IV ст. н.е. За його думкою, східнослов'янські племена уже в найдавніші часи мали певні відмінності, потрапляли у різне етнографічне середовище, різні географічні, екологічні і культурні умови: великоруська народність формувалась переважно на фінській основі, білоруська - в процесі асиміляції балтських племен; українська - у близькому спілкуванні з тюрками. Подальша історія вела ці три народи здебільшого різними шляхами. За М.Грушевським, вже за часів Київської Русі існував повністю сформований український народ, а Київська Русь за національним змістом - українська.

• Радянські історики, культурологи і мовознавці вважали, що український народ, поряд з російським і білоруським, є пагонами спільної давньоруської народності, яка існувала до ХІІ-ХІV ст. Епоха формування трьох східнослов'янських народностей (і мов) як окремих систем припадає на ХІІ ст. Отже, початком виникнення української народності є XII—XIV ст.

• Сучасна культурологічна думка шукає коріння українського етносу в найархаїчніші епохи. Згідно з сучасними науковими дослідженнями, виникнення етнічних спільностей припадає на період розвинутого первісного суспільства. Отже, проблема полягає у пошуку первісних витоків українського етносу (як, до речі, і кожного іншого), що дозволить виявити специфічний характер культурно-побутового ладу українців, їх традицій, менталітету, національного характеру тощо.

Сучасні археологічні та лінгвістичні розвідки наполягають на тому, що Історію українського етносу треба було б починати не з нашої сучасної території, а де-небудь із Малої Азії, степів Алтаю або північного Причорномор'я.