45 Проаналізуйте концепції нерівноправності культур.

Концепції нерівноправності культур та їх критичний аналізЗаперечення ідеї рівноправності культур породжувало і породжує різноманітні теорії, в яких на основі певних припущень і намаганні підвести наукове підґрунтя під ті чи інші погляди, формувалися засади практичних ДІЙ в ПОЛІТИЦІ і соціальній практиці.Йдеться про такі однобокі підходи до розуміння шляхів розвитку людської цивілізації, як націоналізм, шовінізм, расизм і фашизм. Абсолютизація загальних закономірностей становлення людської культури веде до поширеної в сучасному світі системи поглядів космополітизму. Ці теорії є невід'ємною складовою сучасного життя цілого світу. їх витоки мають давню історію, певне психологічне підґрунтя, історичні і соціальні причини. Можна прослідкувати також вплив окремих мислителів на їх формування.

Основою націоналізму є ідеї вищості окремого народу, його національної ви­нятковості, розгляд нації як вищої позаісторичної спільно­ти людей.

. Можна виді­лити кілька підходів, зокрема:

З позицій духовно-психологічного підходу нація розглядаєть­ся як спільність національного духу, певний стійкий набір психологічних характеристик особистості, єдність культури.

Для політичного підходу характерною є тенденція розглядати націю з державно-правових позицій. Визначальним компонентом нації вважається загальнонаціональна мета, яка об'єднує всіх лю­дей нації.

Третім підходом до проблеми формування нації і її тлума­чення є історичний, що базується на позиціях матеріалізму. Пле­м'я, народність, нація становлять єдиний історичний ряд, по­слідовність якого зумовлена розвитком матеріального виробниц­тва

46Розкрийте поняття культурної ідентичності. Визначте її історичні форми розвитку

До недавнього часу у вітчизняній науці поняття ідентичності практично не використовувалось - воно не було предметом ані теоритичних, ані емпіричних досліджень. Цього поняття не зуст­ріти в психологічних чи культурологічних словниках, не знайти в монографіях, підручниках чи журнальних публікаціях. Лише в останні роки воно починає появлятися на сторінках психологіч­ної періодики, продовжуючи однак залишатись для більшості чи­тачів чужорідним, малозрозумілим.

Ідентичність — психологічне уявлення людини про своє "Я", яке характеризується суб'єктивним почуттям своєї індивідуальної самототожності і цілісності, ототожнення людиною самої себе (частково усвідомлене, частково неус-відомлене) з тими чи іншими типологічними категоріями.

У науці розрізняють:

соціальну ідентичність (ототожнеуїня себе з соціальною позицією або статусом);

групову ідентичність (ототожнення себе з іншою спільністю);

етнічну ідентичність (ототожнення себе з певною етнічною групою);

культурну ідентичність (ототожнення себе з культурною традицією)

У психоаналітичній традиції ідентифікація трактуєть­ся як центральний механізм, який забезпечує здатність "Я" до саморозвитку

Механізм ідентифікації як психологічне явище не отримав од­нозначного визначення. У різних напрямках, залежно від їх тео­ретичної орієнтації, різні психічні процеси вважаються ключовим механізмом ідентифікації. У теоріях когнітивної спрямованості одним з найбільш загальновизнаних механізмів вважається когн-ітивний процес самокатегоризації. Ця точка зору знайшла своє відображення в теорії соціальної ідентичності Іенрі Тайфеля і в найбільш завершеному вигляді - в теорії самокатегоризації Джона Тернера. Підкреслюється також роль когнітивних про­цесів у формуванні значущої соціальної ідентичності.У теоріях психоаналітичної спрямованості в якості централь­них механізмів ідентифікації виступає афективно-емоційна спря-моватсть. г»же відзначено, що роль мотиваційної та ємоцшно-ціннісної сфери була акцентована при створенні поняття "іден­тифікація" в класичному фрейдизмі (де ідентифікація - це найбільш ранній прояв емоційного зв'язку з іншою людиною), але втратила свої позиції в сучасних дослідженнях.Теорії інтеракціоністського напрямку в якості основного ме­ханізму ідентифікації розглядають взаємозалежність людей. У класичному варіанті ідентифікація неможлива без наявності ре­альної взаємодії між індивідом і групою, в більш пізніх варіантах (мова може йти про те, що реальна взаємодія полегшує та поси­лює ідентифікаційний процес.