37. Розкрийте сутність модернізму як особливості поліфонічного розвитку культури хх століття.

Дуже близьким по духу до символізму виявився ще один напрямок мистецтва на межі століть – модерн. Модерн (від франц. moderne – новий) – російська назва стилю в європейському й американському мистецтві кінця XIX - початку XX ст. У Бельгії і Великобританії цей стиль називали "арт нуво", в Німеччині -"югендстиль", в Австрії - "стиль Сецессіона", в Італії – ''стиль Ліберті".

Модерн - це архітектурний і декоративний стиль у мистецтві країн Західної Європи й Америки, який намагався створити цілісну художню систему на противагу еклектизму, який домінував на той час в архітектурі.

Художня система модерну відчула значний вплив настроїв декадансу, естетики прерафаелітів і символістів.

Ідеї прерафаелітів виявилися у модерні як:

а) орієнтація на доренесансні, середньовічні традиції і символізм;

б) тяжіння виразити абстрактні ідеї через наочні алегоричні образи;

в) використання досконалої ручної праці у прикладному мистецтві; збереження краси вихідних матеріалів.

Спорідненість модерну і символізму виявилась у таких рисах:

а) і для символізму, і для модерну характерним є потяг до гібридних (синтетичних) образів (русалки, кентаври, сфінкси), які передають взаємозв'язок життєвих феноменів, їх метафізичне взаємопроникнення;

б) мрії про ідеальний світ, про потойбічне прекрасне, почуття ворожості реального світу;

в) схильність до стилізації, що в основному пов'язана з прагненням реконструювати російське і західне Середньовіччя, ранній Ренесанс.

І модерн, і символізм звернені до Природи і намагаються встановити органічний зв'язок людини з нею. Ця зверненість демонструє себе у модерні через широке використання "рослинних" мотивів в орнаменті.

Представниками модерну в архітектурі і прикладному мистецтві були: бельгієць Хенрі ван де Велде (1863-1957), за проектом якого відбудовано Фолькванг-музей у Хагені (Німеччина, 1901-1902); шотландець Чарлз Рейні Макінтош (1868-1928), що відбудував Школу мистецтв у Глазго (1898 1909); іспанець Антоніо Гауді (1852-1926), який створив цілий ряд чудернацьких будов у Барселоні (палац Гуель. церква Саграда Фамілія (1884-1926) та інші

38.Розкрийте поняття "культурних форм", охарактеризуйте їх основні властивості.

форми культури - це форми, в яких існує, зберігається і розвивається інформаційно-знаковий зміст суспільного життя. Вони виступають як засоби, за допомогою яких визначаються умови, необхідні для задоволення й розвитку людських потреб і здійснюється "програмне забезпечення" життєдіяльності. Культурні форми досить різноманітні й численні. Розглядаючи культурний простір у масштабі всього людства, можна виділити в ньому такі порівняноно автономні галузі:

• національні культури;

• регіональні культури;

• цивілізації.

Регіональні культури — це культурні спільноти, які утворюються у відповідному географічному ареалі і протягом тривалого історичного часу зберігають свою специфіку. Поняття "регіональна культура" може розглядатися на двох рівнях, а саме: в масштабах планети (наприклад, культура Латинської Америки, культура західноєвропейського регіону) та на рівні окремих територіальних одиниць держави (культура західної та східної України). Кожне окреме суспільство створює протягом свого розвитку власну національну культуру - суперкультуру (або домінуючу культуру). Основними її ознаками є спільна мова, домінуюча релігія, традиції, звичаї, що передаються з покоління в покоління, народна культура тощо. Субкультура (від лат. sub - під) - це цілісна культура відповідної соціальної групи всередині "великої національної культури", що складається із стійких норм, ритуалів, особливостей зовнішнього вигляду, мови, художньої творчості, які значно відрізняються від домінуючих у суспільстві. Ціннісні орієнтації та моделі поведінки, які не тільки відрізняються від домінуючих, а й знаходяться в конфронтації, протистоянні із суперкультурою і субкультурами, називають контркультурами. Контркультура (від лат. contra - проти) - субкультура, що містить у собі соціокультурні цінності і настанови, які суперечать фундаментальним принципам домінуючої культури. Розглядаючи структуру суперкультури, необхідно виділити й такі її елементи, як елітарна культура, народна культура і масова культура. Елітарна культура створюється і використовується привілейованою частиною суспільства - елітою (від. фр. elite - краще, відбірне, вибране) або на її замовлення професійними творцями. Народна культура включає в себе два види - популярну і фольклорну (колядні свята, український вертеп тощо) культури. Тому в народній культурі можна виділити два рівні - високий (пов'язаний із фольклором, що включає народні оповіді, казки, епос, старовинні танці, які нині існують як історична спадщина, що поповнюється міським фольклором) і знижений (обмежений поп-культурою). Масова культура (від лат. massa — грудка, частка і cultura - оброблення, виховання) являє собою сукупність явищ культури XX - XXI ст., характерних для економіки, управління, дозвілля, спілкування і особливо сфери художньої

культури. Масова культура - це феномен, який раніше не траплявся в людській історії. Тобто, виник ще один дивовижний культурний феномен, який має відношення до того, що ми називаємо індустрією свідомості. Для масової культури характерне зведення елітарної культури до поверхової, беззмістовної форми, орієнтація на нсрозвинені, низькі смаки. Масова культура пов'язана з уніфікацією духовного в особистості та суспільстві, вона завжди розрахована на комерційний успіх. Саме подібна індустрія "творить" зараз людину, нав'язуючи їй нові уявлення про світ і саму себе. Під впливом маскультури виникла особлива порода людини -людини масової.

Елементами суперкультури виступають також сільська культура (або сільський тип культури, культура села, культура селян) та міська культура (культура міста, індустріальна культура, урбанізована культура).

Можна виділити основні властивості культурних форм.

— Просторова "ніша". Кожна культурна форма займає в просторі культури якусь "нішу", тобто місце, де створюються і функціонують феномени культури, що відносяться до своєї форми і де відбувається діяльність людей з цими феноменами. Така "ніша" характеризується специфічними співвідношеннями "координат", що визначають її положення що до "смислових осей" культурного простору. Інакше кажучи, в кожній смисловій формі втілюються якісь специфічні смисли - знання, цінності, регулятиви. Культурна форма діяльності виникає та існує тому, що вона задовольняє потреби людей у цих смислах.

Прикладом культурної "ніші" була така поширена культурна форма проведення дозвілля, як настільні ігри: карти, доміно, лото, шашки, шахи тощо. Усі вони відзначаються тим, що потребують більшої чи меншої розумової активності. Щоб фати у них, потрібно мати деякий запас знань і вмінь.

- Семантичний і соціальний потенціал. Сукупність смислів просторової "ніші" будь-якої форми культури становить її культурний потенціал. Його можна розглядати в двох планах - інтенсивному та екстенсивному. Кожна культурна форма має своїх носіїв, або адептів, причетних до неї осіб, які так чи інакше підтримують її існування. Кількість таких особистостей - один із основних індикаторів її культурного потенціалу. Чим більша така кількість, тим більш значне місце займає вона в культурі.

Входження до тієї чи іншої культурної форми якоюсь мірою впливає на мислення і поведінку її носіїв - формуються відповідні норми відношень до "своїх" і "чужих", групова солідарність, ієрархія за рівнем досягнень, традиції, ритуали тощо.