30 Визначте характерні риси культури відродження. В чому полягала його гуманістична спрямованість?

Італійське Відродження. Відродження - цей термін вперше був запроваджений Джорджа Базарі, архітектором, живописцем і істо­риком мистецтва XV ст. для визначення історичної епохи, пере­хідної від середньовічної культури до культури Нового часу (в Італії XIV - XVI ст., в інших країнах Європи кінець XV - XVI ст.).

Виникнення Відродження пов'язане з руйнуванням феодальних і зародженням ранньокапіталістичних відносин (так званий пері­од початкового накопичення). У цей час отримала розвиток нова буржуазна ідеологія, виник новий світогляд - гуманізм.

Представники гуманізму італійського Відродження піддали критиці всю систему феодального світогляду. Вони відкинули церковні догми, виступили проти контролю церкви над діяльні­стю людини, заперечували церковну проповідь аскетизму, ствер­джували право людини на земне щастя.

Художники і письменники намагаються правдиво зображува­ти природу і людину. Саме людину, обдаровану безмежними творчими можливостями, здатну змінити оточуючий світ.

І тому виникає у цей час така гаряча зацікавленість до антич­ності, її культури і мистецтва. Архітектори, скульптори, живо­писці намагаються у своїй творчості відродити традиції майстрів античності (звідси і термін Відродження чи Ренесанс).

Хронологічні рамки італійського Відродження охоплюють пе­ріод з другої половини XIII по першу половину XVI ст. Період Відродження поділяється на декілька етапів: * друга половина XII-XIV ст. - Проторенесанс і треченто; +XV ст. -раннє Відро­дження (кватреченте); Укінець XV - перша третина XVI ст. -Високий Ренесанс (чінквіченто).

Картина розвитку італійської ренесансної культури дуже різно­барвна, що зумовлено різним рівнем економічного і політичного розвитку різних міст Італії, різним рівнем могутності і сили буржу­азії цих міст-держав, міст-комун, їх різним рівнем зв'язку з феодальними традиціями.

Провідними художніми школами в мистецтві італійського Ренесансу були в XIV ст. сієнська і флорентійська, в XV ст. -флорентійська, умбрійська, падуанська, в XVI ст. - римська і ве­неціанська.

31.Розкрийте сутність культури Нового часу як нового типу європейської культури.

Новий час - епоха, яка охоплює період з XVII до кінця XIX ст. (після цього починається період новітньої історії, що триває й досі). Це історична епоха, протягом якої культура західноєвропейських країн набула тієї розвинутої форми, яка виділила Європу з усього світу і яку виділяють як особливий тип європейської культури.

Епоха Відродження проклала дорогу до переосмислення догматів християнства. Протестантизм самим фактом свого існування утверджував можливість різного тлумачення священного писання. За соціальним змістом це був період формування і утвердження в Європі буржуазних соціальних відносин. Це призвело до появи машинного виробництва, яке кардинально змінило всю людську діяльність взагалі відбувалися зміни в суспільних стосунках: з'являється вільний, автономний індивід, що є засадою явища під назвою "буржуазний індивідуалізм". Усе це спричиняє шалене прискорення темпів життя, зростання соціальної динаміки.

Відбуваються величезні зміни в розвитку наукового природознавства і філософії відбулися суттєві зрушення і в інших сферах духовного життя:

з'являється мистецтво в його сучасному розумінні, тобто мистецтво світське, автономне у своєму розвитку;

народжується роман як літературний жанр, опера, сучасний театр, архітектура масових забудов, промислова архітектура;

створюються національні академії наук, з'являються перші газети та часописи (у тому числі й наукові), міський транспорт.

Нарешті все це знайшло своє виявлення у новому світогляді:

світ тепер розглядається як об'єкт, на який спрямовується людська активність, а сама людина - як суб'єкт;світ постає в якості нескладного механізму, типовим взірцем якого був механічний годинник;людина повинна пізнати цей механізм та опанувати його (гасло "знання є сила" стає показовим у цьому плані);природа тепер поділяється на живу та неживу, але і та й інша є лише основою для зростання людської могутності;нарешті вважається, що людина, спираючись на свій розум, повинна перетворити середовище своєї життєдіяльності, зробивши його особливість культури Нового часу - її багато національність, багатомовність. Середньовічна латинь поступилася місцем національним мовам; Розпочався підйом національних культур. В країнах Європи виникають оригінальні художні школи і літературні напрями, в яких по-різному знаходять відбиття - бароко і класицизм. XVIII ст. століття Просвітництва, воно визначило основні тенденції, які сформували зміст європейської культури Нового часу. J Істотне місце в культурі цього періоду мають нроблеми, пов'язані з обгрунтуванням економічних, політичних, правових, моральних принципів суспільного життя,. У мистецтві виникає сентименталізм і романтизм. Європейська культура проймається духом діловитості, практицизму, утилітаризму, породжених буржуазним підприємництвом. Вони сприяють формуванню доброчесного відношення до праці, сім'ї, особистості, без чого був би неможливий розвиток капіталізму. У художній літературі одним з головних напрямкв стає реалізм. Успіхом у публіки користується жанр роману