27 Розкрийте значення античної культури як фундаменту західноєвропейської цивілізації.

Антична культура - це культура середземноморського культурного ареалу епохи існування рабовласницьких держав (з XIII ст. до н.е. до V ст. н.е.). Вона відіграла важливу роль у розвитку західноєвропейської цивілізації і значно вплинула на всі народи Європи, їхню літературу, мистецтво, філософію, релігійне мислення, юридичні і політичні погляди. Кожна нова епоха у час свого розквіту зверталася до античності, до її могутньої духовної культури.

Витоком античної культури, її колискою була Давня Греція. "Грецьке чудо" зароджувалося не на порожньому місці - грецька культура Крито-Мікенського періоду (II тис. до н.е.) була тісно пов'язана з культурним колом Близького Сходу, особливо Малої Азії та Єгипту. Греки активно використали наукові та технічні досягнення стародавнього світу, розробили демократичні принципи суспільного життя і відкрили людину як прекрасне і досконале творіння природи, як міру всіх її речей.

Творчий геній Давньої Греції значною мірою визначив і розвиток культури Давнього Риму, хоча й не можна вважати римську культуру чимось вторинним. А тому цілком правомірно визначення античної культури як греко-римської культури.

Елліністичний період грецької культури (111—1 ст. до н.е.).характеризується такими особливостями:

• розширенням зони розповсюдження грецької культури у зв'язку з діяльністю Олександра Македонського, який за час свого дванадцятирічного володарювання фактично створив новий світ як світову імперію;

• втратою полісної демократії і поворотом античного суспільства від рабовласницької демократії до рабовласницької монархії;

• взаємодією (синтезом) грецьких (еллінських) і місцевих елементів, внаслідок чого виникає спільна культурна мова (культура еллінізму), що лягає в основу всієї наступної європейської культури;

• синкретичним характером елліністичної релігії та міфології, в якому східна спадщина відіграла велику роль. Одним із головних культів став культ Зсвса Гіпсиста (вищого над усім). Він ототожнював фінікійського Ваала, єгипетського Амона, іудейського Яхветадн.;

• переорієнтацією філософії на психологічні особливості індивіда і проблеми етики та щастя, досягнення духовного блаженства, підкорення людини космічному розуму;

• високими досягненнями у природничо-наукових напрямках, особливо в математиці, астрономії, механіці (диференціальне й інтегральне обчислення, теорія геліоцентричної системи світу, праці Архімеда з механіки);

• появою скульптурних творів, у яких патетика і трагізм, емоції і драматизм забарвлюють тривожне світосприйняття епохи (стрімка Ніка Самофракійська, боги, що гинуть у боротьбі з гігантами; фриз Пергаліського олтаря, група "Лаокоон"). У цю ж епоху народжується один із найславетніших творів давньогрецької скульптури – Венера Мілоська. На зміну класичному ідеалу людини-громадянина приходять статуї володарів, богів (монументалізація образу божества в статуї Геліоса, так званий Колос Родоський).

Проте культурне процвітання елліністичного світу постійно супроводжують ознаки кризи й занепаду. На історичну арену виходить нова культуротворча сила - Рим, який у кінці І ст. до н.е. утвердив своє панування на Європейському континенті.

Завершуючи характеристику унікальної давньогрецької культури, можна зробити такі висновки:

• циклічність та замкненість розвитку цивілізацій Стародавнього Сходу змінюються прогресивним висхідним напрямом - античністю. Три великі "відкриття" Давньої Греції: демократичний устрій, раціональне мислення та цінність людської індивідуальності визначили подальший шлях розвитку європейської культури:

• духовні надбання, що створюють культурну спадщину Давньої Греції, залишаються цінними і для сучасної людини, яка належить до західного культурного ареалу.