25 Розкрийте сутність теорії «осьового часу» Карла Ясперса.

Аналізувати суттєві розрізнення стародавніх культур Сходу і Заходу, не протиставляючи їх (бо ці розрізнення не мають абсолютного характеру), дозволяє теорія "осьового часу" німецького філософа та культуролога Карпа Ясперса (1883-1969). Досягнення "осьового часу" (VIII—III ст. до н.е.), коли одночасно діяли перші грецькі філософи і засновники найважливіших релігійно-філософських традицій Азії, сприяли створенню шляхів загальнолюдської комунікації між країнами та віками поверх усіх меж культурних кіл.

Вісь світової історії, за К.Яспєрсом (500 років до н.е.), проводить межу між кінцем міфологічної епохи і початком раціонального досвіду. І ті відмінності в культурах Сходу (усталеність, нерухомість, традиціоналізм) відносять до доосьового періоду, а оновлення традицій минулого й розвиток індивідуального досвіду, раціональної свідомості - до післяосьового періоду.

К.Ясперс вважав, що "осьовий час" послужив спільним витоком для культур Сходу і Заходу (вироблення основних понять і категорій, якими ми користуємося і зараз, закладення основ світових релігій), разом із тим він ознаменував зникнення великих культур, що існували тисячоліттями¹, а тому треба оновляти загальнолюдський зв'язок усіх епох як заповіт, який створив "осьовий час".

Таким чином, вивчення культури стародавніх цивілізацій доосьового періоду (Єгипту, Месопотамії, Палестини, Індії, Китаю) становить великий інтерес для з'ясування особливостей культуротворчого процесу і зв'язку епох.

Перш ніж конкретно зупинятись на особливостях і досягненнях цих культур, відзначимо спільність культурної еволюції Стародавнього Сходу, яка була зумовлена соціально-економічним розвитком. Перехід від родоплемінної культури до перших цивілізацій відбувався там, де природа сі ірияла виробництву додаткового продукту; який переходив у власність родоплемінної верхівки. Головні осередки цих цивілізацій знаходились у межах порівняно густо заселених територій тодішньої Передньої Азії, а далі на схід - в Індії та Китаї. Саме в долинах річок Нілу, Тигру і Євфрату, Інду і Гангу, Хуанхе і Янцзи сформувались ранньокласові цивілізації та їх перші держави. Перехід до більш прогресивних форм землеробства та скотарства, широке використання металів, розвиток ремесел і торгівлі позначились на перебудові архаїчної системи суспільних відносин. Під їх впливом прогресувало

виробництво, прискорювався процес формування інститутів державної влади: армії, органів управління та судочинства. Розвиток виробництва і торгівлі зумовили виникнення наукових знань, поширення освіти. Головною функцією держави стає охорона власності. У суспільно-економічному відношенні це були рабовласницькі держави, а в політичному - так звані "східні деспотії", коли уся влада зосереджується в руках правителя держави. Еволюціонує і релігія в напрямі обожнення державної влади

26 Поясніть, в чому полягав феномен культури Стародавнього Близького Сходу.

Стародавній Близький Схід містить культуру й цивілізації, що виникли у IV-III тис. до н.е. на північному сході Африки (Давній Єгипет) та в Передній Азії (Шумер, Вавилон, Ассирія, Фінікія, Ізраїльсько-іудейське царство та інші).

Перші згадки про існування країни в долині Нілу припадають на середину ТУ тис. до н.е. Сучасна наука довела, що племена, які створили в сиву давнину державу Єгипет, становили тубільне населення цих країв (автохтони) і були етнічно споріднені з сусідніми ефіопами, нубійцями, лівійцями.Ніл мав у житті єгиптян дуже велике значення. Говорячи про його життєдайну роль, не можна обминути того технічного винаходу, що становить важливий внесок єгиптян до світової культури землеробства - систему іригаційних споруд від порогів до моря. Вона потребувала великої кількості робочих рук, напруження сил тисяч робітників, здатних до одночасної і тривалої праці.На зміну родоплемінним об'єднанням прийшла територіальна земельна община, а потреба у великій кількості робітників викликала до життя нове суспільне явище - інститут рабства. Під час воєн з сусідніми племенами полонених тепер не вбивали, а перетворювали на рабів. Це були перші кроки класового розшарування. Згодом лави рабів поповнювали зубожілі землероби та їх сім'ї.Община втрачала свою роль із виникненням великих землевласників: фараонів, жерців, воєначальників, храмів і т.ін. Перехід до нової суспільної формації був закріплений створенням у Єгипті держави. Поява держави - це теж внесок до людської цивілізації.

Релігія

Спочатку існували культи різних тварин (тотемізм).В одних номах (адміністративних округах) вшановували барана, в інших - крокодила, корову і т.ін. Згодом вони перетворились на людиноподібних богів, але за традицією зображувались із головами тварин (бог Гор мав голову сокола, Атон -барана, богиня Сохмет -левиці).

Найбільш вшанованими були: бог сонця Ра як символ світового порядку, що мандрував у небесному човні небосхилом: він давав світло і живим, і мертвим (центром культу було місто Геліополь); бог-творець Птах, що створив увесь світ і самих богів (центр - місто Мемфіс, єгипетська назва якого Хет-ка-Птах дала назву всій державі); бог Амон, що ввібрав у себе багато рис давнього Ра (центр - місто Фіви).

Архітектура і скульптура. Найвидатніші споруди всієї єгипетської історії пов'язані з релігійними культами. Це перш за все піраміди і храми.

при тодішньому низькому рівні будівельної техніки, недосконалих знаряддях зведена така гігантська споруда (довжина сторони 232 м, висота - 146 м).

У Середньому царстві (2050-1700 рр. до н.е.) образотворче мистецтво досягає високого рівня, з'являється настінний кольоровий живопис, пейзаж, портрет, помітні спроби внести в зображення людей психологічні і соціальні характеристики.

Виключного довершеністю і витонченістю вражають нас скульптурні портрети цариці початку XIV ст. до н.е. (Нове царство) Нефертіті - дружини фараона Аменхотепа IV, які стали еталоном жіночої краси, шедевром світового мистецтва. Ім'я майстра, що створив це чудо -Тутмес, а портрети зберігаються у музеях Каїра і Берліна.

Писемність і література. Великим здобутком стародавньої єгипетської культури стало ієрогліфічне письмо..Єгиптяни підійшли до винаходу алфавіту. Стародавньою єгипетською мовою створена різноманітна література, але сама ця мова зникла вже у III ст. н.е. і стала мертвою.. Це були магічні тексти на стінах пірамід і гробниць..

Наукові знання. Єгипет став батьківщиною багатьох наук, наукових відкриттів. Грандіозні будівництва іригаційних споруд, храмів і пірамід викликали необхідність у досить складних обчисленнях, вимірах. Саме тут здійснювала свої перші кроки математична наука. Єгиптяни навчились робити всі арифметичні дії, вирішували рівняння з одним і кількома невідомими. Спостереження за розливами Нілу і положенням зірок на небі штовхали до астрономічних відкриттів. В Єгипті були створені перші карти зоряного неба і каталоги зірок, дані назви основним сузір'ям. Єгиптяни навчились передбачати сонячні і місячні затемнення, розрізняли нерухомі зірки і мандрівні планети. На основі астрономічних знань складений був календар: час від одного розливу Нілу до наступного вважався роком, його поділяли на 365 днів, а день і ніч на 12 годин.

В усій Азії вшановувались єгипетські лікарі. Вдосконаленню їх сприяли процедури муміфікації і бальзамування. Єгиптяни дуже добре вивчили внутрішню будову людини, значення серця, вміли слухати пульс, лікувати хвороби різних органів. У великому папірусі Еберса (20,5 м), що належать до епохи Середнього царства, викладене вчення про кровоносні судини і серце. Єгипетська хірургія накопичила багатий досвід, створила різні операційні інструменти, а фармакологія подарувала чимало рецептів, що запозичив античний світ і середньовічна епоха. Єгипетські лікарі запропонували методи лікування близько 100 хвороб.

Зведенням наукових досягнень стародавніх єгиптян став перший у світі словник - найдавніша енциклопедія. Не можна не відзначити того факту, що різні галузі спеціалізованого знання були засновані на раціональних принципах і емпіричних критеріях. І хоча прагнення до раціоналістичного пізнання базувалось на фоні теології, воно намагалось розкрити природу божества, бо виникло із спостережень смерті людини.

Характерною рисою теоретичної думки Стародавнього Єгипту був антропоцентризм. Так, у "Повчанні геракліопольського фараона" (Ахтоя Тії, ХХІІ-ХХІ ст. до н.е.) підкреслено, що весь світ створений Богом заради людей.

Важливою і значною рисою культури Стародавнього Єгипту, що увійшла до спадку світової культури, є гуманізм. Численні тексти висловів, написів, книг мудрості свідчать, що єгиптяни виробили прекрасні принципи моральної поведінки людини та гуманізму.