2.Фактори впливу на розвиток ринку товарів народного споживання та охорону нпс. Вплив антропогенних факторів на сировину, товари.

Майже до ХVІІ століття людина не завдавала природі великої шкоди. Люди використовували для своїх потреб натуральну сировину: деревину, бавовну, різні жири та природні барвники, глину тощо.

Відходи, що при цьому утворювалися, залучалися силами природи у кругообіг речовини, відбувалося їх природне самоочищення, окиснення та відновлюючи реакції, розклад речовин, активна діяльність мікроорганізмів, розчинення, розливання, засвоєння елементів рослинами.

Із розвитком хімії, металургії, енергетики й машинобудування, з виникненням сотень нових синтетичних та мінеральних речовин і величезним їх накопиченням ситуація докорінно змінилася.

Відходи від синтетичних пральних порошків, нафтопродуктів, важкі метали, нітрати, радіонукліди, пестициди та інші шкідливі речовини не засвоюються мікроорганізмами, не розкладаються, а накопичуються тисячами тонн у ґрунтах, водоймах і підземних водах.

Нагромадження засобів хімізації у ґрунті, ґрунтових водах призвело до надмірного вмісту їх у продукції рослинництва, а через корми - і в продуктах тваринного походження.

Уже став звичним "металевий" напівштучний вигляд з надмірним вмістом хімікатів в яблуках, картоплі, гігантських столових буряках тощо. Розрізавши їх, навіть неозброєним оком можна побачити зони локалізації деструктованої тканини, перенасиченої хімікатами. Вони є сприятливим середовищем для розвитку гнильної мікрофлори. Отже, така продукція погано зберігається. Втрати її інколи становлять 30 - 35 % і більше.

Наслідком розвитку прикладної науки як напряму науково-технічного процесу було створення штучних кормів (білково-вітамінних концентратів (БВК), білково-вітамінних добавок. До них входять: свинець, кадмій, миш'як, сильні канцерогени.

Комбікорми з БВК знижують продуктивність, зменшують міцність шкаралупи яєць птиці.

Різні сучасні домішки до продуктів харчування, пакувальні матеріали, процеси сушіння, в'ялення, копчення продуктів є важливими. Більшість вищезгаданих речовин є канцерогенними і впливають на генетичний апарат людей.

Безпека (нешкідливість) продукту - це відсутність у ньому шкідливих для організму людини речовин.

Продукти харчування, в яких відсутні шкідливі речовини, називаються екологічно чистими.

Продукти, які містять незначну кількість шкідливих речовин, вважаються нешкідливими.

Хімічні фактори, що становлять харчову небезпеку для людей:

• пестициди

• Гормони

• Важкі метали

• Феноли

• Добрива

• Радіонукліди

• Антибіотики

• Діоксини

• Токсини мікробного походження

• Анаболіки

• Нітрати

• Паразитарні грибні та вірусні інфекції

• Підробки харчових добавок

• Неякісна упаковка продуктів

• Виготовлення продуктів і напоїв із використання генетично модифікованих рослин і тварин

3. Система забезпечення якості товарів.

Під якістю розуміють сукупність властивостей товарів, що зумовлюють їх здатність задовольняти певні потреби людини.

На якість продовольчих товарів впливають:

• фактори сфери виробництва: умови вирощування рослинницької продукції, якість сировини, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників;

• фактори сфери розподілу: якість зберігання, транспортування, реалізації;

• фактори сфери споживання: якість короткотермінового зберігання, споживання і засвоєння.

Якісні характеристики однієї або декількох властивостей продовольчих товарів називають показниками якості.

Якість продукції - це сукупність характеристик товару, які визначають ступінь його здатності задовольняти встановлені та передбачені потреби

Якість продовольчих товарів визначається на основі дослідження складу, фізико-хімічних та структурно-механічних властивостей із використанням су­часних методів фізичного, фізико-хімічного та біологічного аналізу.

Основні фактори, що визначають якість товарів:

• якість нормативно-технічної документації;

• якість сировини;

• якість технології виробництва та обладнання;

• якість зберігання;

• якість транспортування;

• якість реалізації;

• якість використання

Для визначення величини показника якості в практиці різних галузей господарства, що створюють товари, використовують різноманітні методи дослідження.

Усі методи, за способом отримання інформації про той чи інший показник якості, можна поділити на дві групи:

• методи з використанням об'єктивних способів вимірювання (вимірю­вальний, реєстраційний, розрахунковий);

• методи з використанням евристичних способів оцінки {органо­лептичний, експертний, соціологічний).

Види контролю якості продукції

За етапами процесу виробництва

За повнотою охоплення продукції контролем

За впливом на можливість подальшого використання виробів

вхідний, операційний, приймальний

суцільний, вибірковий, безперервний, періодичний

Руйнівний, неруйнівний

Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження і впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів:

• Кабінет Міністрів України.

• Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

• Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Санітарна служба).

• Державна служба ветеринарної медицини України (Ветеринарна служба).

• Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

• Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус

Основні завдання Національної комісії:

• аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства і розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів;

• гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародним у зазначеній

• сфері

• сприяння впровадженню нових технологій, міжнародних стандартів, вітчизняних технічних регламентів і міжнародних санітарних заходів у сфері виробництва харчових продуктів та нових методів їх дослідження

Національна комісія:

• уніфікує науково-методичні підходи до розроблення санітарних заходів та технічних регламентів, аналізу ризиків, які можуть створити харчові продукти для здоров'я людини, та визначення обов'язкових параметрів без­печності, а також розроблення методів та визначення процедури забезпечення безпечності харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу;

• розробляє санітарні заходи;

• визначає процедуру та критерії уповноваження лабораторій, зокрема арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою здійснення державного контролю і державного нагляду за безпечністю та якістю харчових продуктів;

• визначає рівні вмісту в харчових продуктах забруднюючих речовин, харчових домішок тощо.

Продовольчі товари за показниками якості поділяються на:

• стандартні (відповідають всім вимогам стандарту);

• нестандартні (не відповідають одному або декількох показників);

• брак технічний (підлягають переробці);

• абсолютний (не можуть використовуватись в їжу).

Стандартну продукцію деяких видів продовольчих товарів поділяють на: товарні сорти. Сорт— це градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією.

Одним з важливіших методів управління якістю є стандартизація.

Стандартизація забезпечує розробку нормативних вимог для кожного з зазначених показників і дозволяє підвищити якість продовольчих товарів. Випереджуюча стандартизація полягає у встановленні підвищених вимог до досягнутих норм на практиці і наближення їх до міжнародних стандартів.

Нормативні документи зі стандартизації:

1. Державні стандарти України – ДСТУ

2. Галузеві стандарти – ГСТУ

3. Технічні умови – ТУ

4. Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок – СТТУ

5. Стандарти підприємств - СТП

Сертифікація – це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відповідності продукції встановленими або ініційованим вимогам, пр. що видається відповідний сертифікат.

Обов’язкова сертифікація – передбачає перевірку і випробування продукції для визначення її характеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Виданий сертифікат надає заявникові право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держстандарту України від 30.08.02 № 498.

Добровільна сертифікація – може здійснюватися за ініціативою виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації на предмет відповідності продукції вимогам, не віднесеним до обов’язкових.

Мета сертифікації полягає у запобіганні реалізації небезпечної продукції, сприянні споживачам у компетентному виборі а також створення умов для участі суб’єктів підприємства в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.