
- •Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.
- •Система економічних наук і місце політичної економії в ній
- •Політекономія та обґрунтування економічної політики
- •Ієрархія потреб за а.Маслоу
- •Класифікація економічних інтересів
- •Економічна система суспільства
- •Головні критерії
- •Рівні економічної системи та її основні суб’єкти
- •Три головні етапи (Морган)
- •Відносини власності
- •Характеристика економічних відносин щодо фаз відтворення
- •Еволюція форм власності
- •Форми організації суспільного виробництва
- •Вартість: альтернативні теорії
- •Ринок: суть, функції та умови формування
- •Гроші: альтернативні теорії
- •Інфляція
- •Види інфляції
- •Фактори інфляції
- •Умови формування ринку
- •Типові випадки співвідношення попиту і пропозиції
- •Функції конкуренції
- •Форми конкуренції
- •Класифікація ринків
- •Типи ринків
- •Інший підхід
- •Інфраструктура ринку
- •Функції інфраструктури
- •Інфраструктура
- •Ринок досконалої конкуренції
- •Ринок монополістичної конкуренції
- •Ринок олігополії
- •Ринок чистої монополії
- •Ринок товарів
- •Ринок природних ресурсів. Рента. Ціна землі
- •Ринок капіталів
- •Підприємство і підприємництво
- •Капітал, наймана праця
- •Первісне нагромадження капіталу в Україні
- •Підприємець
- •Теорії капіталу
- •Типи підприємців
- •Витрати виробництва і прибуток
- •Капітал. Сфери обігу
- •Основні принципи кредитування
- •Форми і види кредиту
- •Форми заробітної плати
- •Витрати обігу
- •Підприємництво в аграрній сфері.
- •Держава та її економічні функції.
- •Форми суспільного продукту
- •В процесі відтворення
- •Основні принципи бнг
- •Етапи розвитку
- •Цінні папери як фіктивний капітал сфери обігу. Фондові біржі
- •Домогосподарства як суб’єкт ринкових відносин
- •Національне багатство
- •Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли
- •Причини циклу
Головні критерії
-
Домінуюча форма власності на засоби виробництва. Маркс.
-
Технологічний спосіб виробництва. Інституціалізм:
-
доіндустріальне суспільство;
-
індустріальне суспільство;
-
постіндустріальне суспільство;
-
інформаційне суспільство.
-
Спосіб управління і координації економічної діяльності (німецький лібералізм).
Щодо класифікації застосовується багатокритеріальний підхід. Значного поширення набули погляди, згідно з якими виокремлюються 4 типи 4 типи основних систем організації економічного життя:
-
традиційна;
-
ринкова;
-
командна;
-
змішана.
Матеріальною основою економічної системи виступають продуктивні сили – вони є органічним поєднанням особистого та речового факторів. Згадані елементи (робоча сила і засоби виробництва) складають основні елементи продуктивних сил. На рівень їх розвитку впливають:
-
освітній фактор;
-
ступінь майстерності;
-
дисципліна праці на всіх рівнях ієрархії;
-
наукова організація праці;
-
рівень суспільної комбінації виробничого процесу;
-
природні умови;
-
розвиток науки та ступінь її технічного застосування;
-
технічний прогрес – глобальна закономірність розвитку суспільства.
В історії розвитку техніки виділяються 3 етапи:
-
інструменталізація виробництва;
-
механізація;
-
автоматизація.
Тип зв’язку людини з технікою на різних етапах розвитку характеризується технологічним способом виробництва. Зміст цього поняття складають знаряддя праці в поєднанні з математикою, технологією, енергією, інформатикою та організацією виробництва. Відповідно до 3 етапів у розвитку техніки виділяють 3 технологічні способи виробництва:
-
ручний;
-
машинний;
-
автоматизований.
Традиційні економічні системи ґрунтуються на звичаях, обрядах тощо, як завжди передавались із покоління у покоління. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти. Зазвичай такі економічні системи недостатньо сприймали технічний прогрес і все нове, що породжує динамізм розвитку суспільства.
Основними рисами традиційної системи є:
-
виробництво, розподіл та обмін базуються на звичаях. Релігійні і кастові цінності первинні щодо нових форм економічної діяльності;
-
спадковість і кастовість чітко визначають економічну роль індивідів;
-
соціально-економічний застій "рельєфно" виражений, оскільки економіка розвивається повільно, протягом багатьох десятків років;
-
розвиток техніки обмежений, оскільки він об’єктивно підбиває підвалини традиційної системи;
-
стійке перевищення темпів зростання чисельності населення над темпами економічного розвитку, тому наявний високий рівень безробіття і низька продуктивність праці;
-
зубожіння і бідність основної маси населення;
-
нерозвинутість ринкових відносин і ринкової інфраструктури, слабкий виробничий потенціал в країні в цілому.
Нині країни з суттєвими елементами традиційної економіки є постачальниками сировини й матеріалів у світове господарство, виступають ринком збуту готової продукції для розвинутих держав.
Командна, або адміністративно-командна, система: всі ресурси становлять власність держави, яка й здійснює централізоване управління на всіх його рівнях. Держава вирішує, що, як і для кого виробляти.
Характерними рисами системи є:
-
державна власність практично на всі фактори виробництва, які відокремлено нікому не належать, навіть господарюючим суб’єктам;
-
колективне прийняття господарських рішень шляхом централізації планування економічною діяльністю;
-
централізоване виділення підприємствам ресурсів для виконання державних планів та централізоване ціноутворення;
-
практично відсутня конкуренція, звідси – монополізм виробників і панування їх над споживачами.
Суттєвим недоліком такої економіки є те, що вона не створює дійових економічних стимулів на мікрорівні, не чутлива до запитів конкретного споживача.
Цій економічній системі притаманні і деякі переваги:
-
має великі можливості нагромадження виробничих ресурсів, перерозподілу їх у приоритетні галузі;
-
такий перерозподіл дає можливість уникнути масового хронічного безробіття, дає можливість забезпечити повну зайнятість;
-
забезпечує за рахунок централізованих коштів певний рівень освіти, медичного обслуговування, вирішує ряд інших соціальних проблем.
Ринкова економіка ці питання вирішує через ринок, ціни, прибуток, витрати.
Характерні риси:
-
панування приватної власності на виробничі і трудові ресурси;
-
ринкова система координації та управління господарською діяльністю;
-
дотримання принципу свободи підприємництва, вибору сфери діяльності;
-
поведінка суб’єктів ринкової економіки диктується егоїстичними інтересами, але саме так досягається великий суспільний результат;
-
кожен суб’єкт прагне до отримання максимального прибутку, самостійно приймає рішення, діє на свій страх і ризик;
-
деякі з виробників не мають реальної можливості вплинути на ситуацію на ринку. Діє загальна конкуренція – всі проти всіх.
Змішана економіка базується на широкому розмаїтті форм власності та господарювання. Зрозуміло, що всі згадані економічні системи не існували і не існують у чистому вигляді, оскільки різні форми господарювання, управління і координації економічної діяльності функціонують паралельно, доповнюють одна одну, а часто навіть органічно переплітаються.