4.2..Місце і роль держави у формуванні рентоорієнтованої поведінки.

4.3. Адміністративні бар’єри в економіці як джерело рентного доходу.

4.4. Оцінка негативних наслідків рентоорієнтованої поведінки

.

Рисунок 4.1.2. Залежність розміру ренти від попиту на землю (природний ресурс) за незмінної пропозиції (за І.Й.Малим)

Рис 4.1.2.

У нинішній час природні ресурси (особливо – невідновні і вичерпні) стають дедалі дефіцитнішими, що дозволяє їх власникам одержувати зростаючу природноресурсну ренту. Так, дослідження українських вчених у сфері економіки природокористування стали основою для твердження, що існує певна екологічна рента, пов’язана з економічною ємністю природно-антропогенних ландшафтів або їх здатністю асимілювати виробничі та побутові відходи. Проте тут варто ще враховувати, що утворення такої ренти пов’язане з певними політичними і господарськими рішеннями щодо розташування виробництв на певних територіях та визначенням механізмів самоочищення і природного відтворення ландшафтів. Саме останнє і дає підстави для віднесення реального (або потенційного але втраченого) доходу до квазідоходу, який начебто існує , якось розпливчасто і незрозуміло. Цілком логічно з цього приводу вважає Л.Шостак, що він з’являється лише за умови адекватних вартісних оцінок природного капіталу та наявності інституту фінансової відповідальності за його втрати, який виникає на основі жорсткого екологічного законодавства у легальному і легітимному просторі національного господарювання. Основними факторами утворення неявного доходу є насамперед інституціональний механізм розподілу додаткової вартості, створеної використанням природного капіталу; по-друге, вартість природних ресурсів суспільного використання та її врахування в оцінках додаткової вартості; по-третє, національних стандартів, норм і правил на вартісні оцінки природного капіталу (див. рисунок 4.1.3.). Критерієм ефективності розподілу екологічної квазіренти між суспільством і власником природного ресурсу повинно бути її соціально оптимальне використання, незалежно від форми власності на даний ресурс. З точки зору сталості екологічного і економічного розвитку, таким критерієм є ефективне і бережливе використання природного капіталу держави.

Сучасні процеси виснаження природних ресурсів і зростаючого забруднення навколишнього природного середовища сприймаються, насамперед ліберальними економістами, як умова впровадження широких прав власності на природні ресурси. У цьому вони вбачають загальний спосіб ефективного природокористування. Звичайно, що трансформування прав власності певною мірою дозволяє використовувати ринкові механізми регулювання проблем ресурсного розподілу. Проте контролююча і регулююча функція у цьому плані знову лягає на плечі держави.

Рис. 4.1.3. Механізм виникнення квазіренти (за Л.Шостаком)

Щодо природно ресурсної ренти, то її утворення і суспільний розподіл відбуваються відповідно до наявного інституціонально-правового механізму під впливом певного лобіювання перерозподілу додаткової вартості через стягнення політичної ренти. Остання за своєю природою також є квазірентою, оскільки виникає за певних політичних обставин у просторі тіньових суспільно-економічних відносин. Екологічна рента породжується насамперед господарським використанням природних ресурсів різної екологоємності та здатності до утилізації відходів господарювання. Різні умови асиміляції виробничих відходів і різна здатність до природного відновлення порушених ландшафтів приводять до того, що додержання екологічних стандартів господарської діяльності може відбуватись неодночасно: чим більшою є здатність природного середовища до утилізації відходів, тим коротшим є строк досягнення стандарту за відсутності втручання до цього процесу людини. За умови визначення необхідного строку, протягом якого якість навколишнього природного середовища повинна відповідати визначеним стандартам, стандарт якості за даний строк у гірших умовах асиміляції досягнутий не буде, інакше кажучи, виникне ситуація надлімітного забруднення. За таких умов чітко вираженої екологічної ренти не існує, проте має місце збиток власника внаслідок сплати за над лімітне забруднення. Оскільки додаткові витрати у кращих умовах господарювання не входять до системи ціноутворення на продукцію, то ця перевага зміцнює як конкурентні позиції суб’єкта виробництва на ринку, так і фінансовий стан власника або орендаря природного ресурсу. У системі координат ринку, за наявності схем торгівлі над лімітними викидами і скидами, а також за умови встановлення строку досягнення стандарту якості у гірших або середніх умовах асиміляції власник (користувач) кращих ресурсів може одержати реальні доходи (екологічну ренту) від продажу дозволів на забруднення.