4.1 Екологічні показники

"Зложилася парадоксальна ситуація: люди не відають розміру пирога, який їдять... Скільки вже з'їдено й скільки залишилося? – питання без відповіді."

Н. Ф. Реймерс "Екологія".

Центральним поняттям, що дозволяє розкрити проблему екологічної безпеки, є поняття "екологічна ситуація".

Екологічна ситуація – це сукупність станів екологічних об'єктів у рамках певної території (ландшафт, річковий басейн, адміністративний район, територія міста, природний регіон або адміністративна область) у певний відрізок часу.

Екологічними об'єктами можуть бути як суб'єкти (рослини, тварини, біоценози, людина й ін.), так і середовища суб'єктів (екотоп, місто, ландшафт й ін.). Для визначення їхнього стану необхідно проаналізувати екологічні показники або характеристики.

Екологічні показники поділяються на групи, що представлені на рисунку 4.1.

Сукупність показників характеризує стан геосистем. Для екологічних показників є норми, відхилення від яких визначається рівень стану. Норми стану природних комплексів визначаються наступними способами:

• на основі історичних даних. За норму приймається стан об'єкта у минулому за історичними документами, науковими спостереженнями того часу, фотографіями;

• методом аналогії. За норму приймається стан іншого об'єкта, близького до того, що досліджується, за природними, етнокультурними умовами і збережений у природному стані;

Рисунок 4.1 – Типи екологічних показників

• теоретичним шляхом. Норма визначається на основі законів, сформульованих в екології, біогеоценології, ландшафтоведенні, загальної теорії систем;

• за статистикою. Статистична норма (або фон) визначається як середнє значення для регіону.

Стан суб'єктів також рівняється з нормою: станом здоров'я людини, станом посівів сільськогосподарських культур й ін. В цілому це має вигляд за схемою:

4.2 Типи екологічних ситуацій

Екологічні ситуації можуть розрізнятися по наступних характеристиках:

• за набором проблем;

• за типом техногенних перебудов;

• за провідними факторами формування;

• за типом умов;

• за масштабами прояву;

• за часом існування;

• за місцем;

• за рівнем гостроти прояву.

Остання класифікація найбільше часто служить предметом розгляду.

Менш строгої виглядає класифікація екологічних ситуацій за характером діяльності людини:

• природно-екологічні ситуації пов'язані з функціонуванням природних систем, особливо з екстремальними явищами: землетрусами, виверженнями вулканів, обвалами, селями, тайфунами, цунамі й ін.;

• еколого-економічні ситуації визначаються характером природокористування, оцінки вилучення природних ресурсів, ступеня деградації природних ресурсів, продуктивності угідь і ресурсів і т.п.;

• соціально-екологічні ситуації пов'язані із проблемами стану людських популяцій, способом життя, сприйняттям екологічних проблем населенням, екологічно обумовленим соціальною напругою й ін.;

• медико-екологічні ситуації формуються показниками здоров'я населення (сумарний показник захворюваності, зміна народжуваності, материнська й дитяча смертність, уроджені аномалії), ендемічними хворобами й ін.;

• політико-екологічні ситуації оцінюються міжнародними екологічними, територіальними й ресурсними конфліктами, проблемами розв‘язання екологічних проблем політичним шляхом і т.п.;

• еколого-технологічні ситуації залежать від функціонування технічних систем. Особливе значення мають ситуації, пов'язані з аваріями на підприємствах і транспорті.

Нарешті, мова може йти про якусь інтегральну ситуацію, що охоплює всі екологічні об'єкти й всі екологічні показники.