Ступінь захисту.

До основних способів захисту населення від сильнодіючих речовин належать: використання засобів індивідуального захисту органів дихання; використання захисних споруд (сховищ); тимчасове укриття населення в житлових і виробничих спорудах; евакуація населення із зон можливого зараження.

Використання засобів індивідуального захисту органів дихання – найбільш ефективний спосіб захисту населення в реальних умовах зараження оточуючого середовища сильнодіючими хімічними речовинами. Цей спосіб широко застосовують на хімічних виробництвах для захисту персоналу. По мірі накопичення засобів індивідуального захисту в найближчі роки він знайде широке застосування і для захисту населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечних об'єктів.

Захисні властивості цивільних протигазів

Отруйна речовина	Концентрація, мг/л	Час захисної дії, хв.
		без ДПГ	з ДПГ-1	з ДПГ-3
Хлор	5	40	80	100

Коли під рукою нема ані протигазу, ані респіратора, можна скористатись ватно-марлевою пов'язкою.

Ватно-марлеву пов'язку виготовляють з куска марлі розміром 80 х 40 см. На його середину кладуть шар вати розміром 20 х 15 см і товщиною 1—2 см. Верхню і нижню сторони марлі загинають і кладуть на вату. Кінці марлі, що залишились зліва і справа, розрізають на 25-30 см для зав'язування. Надягають ватно-марлеву пов'язку на обличчя так, щоб вона закривала підборіддя, рот і ніс до очей. Кінці зав'язують: нижні — на тім'ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей використовуються протипилові захисні окуляри.

Дезактивація хлору

Дегазація : місце розливу залити водою, вапняним молоком розчином питної або каустичної соди.

Для зменшення глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп тощо.

Вибухо- та пожежонебезпечність хлору

Чистий хлор – негорюча і вибухонебезпечна речовина, але рідкий хлор , що містить більше 5 % (мас.) три хлориду азоту, вибухонебезпечний , надзвичайно чутливий до удару , тертя . нагрівання , вибухонебезпечними є також суміші рідкого хлору з моно і дихлоранінами та з деякими іншими сполуками азоту. Газоподібні суміші хлору з воднем, вуглеводнями та їх похідними затні до горіння і вибухів . Домішки CO, HCL,n2, co2, в цих сумішах знижують їх вибухонебезпеку. Вибухопожежонебезпечними є такі суміші газів: пари ацетону плюс хлор; водень плюс хлор; оксид азоту плюс хлор ; оксид вуглецю плюс хлор; вуглеводні(аліфатичні) плюс хлор; етилен плюс хлор. Суміш водню з хлором здатна до детонаційного горіння.

Висновок

Хлор – газ жовто-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у воді. Він приблизно в 2,5 рази важчий за повітря, тому накопичується у низинах. При взаэмодії водних розчинів аміаку з хлором, може привести до виникнення хлористого азоту – рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає. По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної і удушливої дії. Вони викликають отруєння організму і ураження органів дихання. При попаданні на тіло людини рідини речовин виникають ураження поверхні шкіри. Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів.