- •Розрахунково-графічна робота
- •Теоретична частина Оцінка хімічної обстановки при аваріях на хімічно-небезпечних об’єктах
- •Характеристика хлору
- •Небезпека для життя людини
- •Ступінь захисту.
- •Дезактивація хлору
- •Вибухо- та пожежонебезпечність хлору
- •Висновок
- •II. Практична частина Вихідні данні:
- •Список використаної літератури
Ступінь захисту.
До основних способів захисту населення від сильнодіючих речовин належать: використання засобів індивідуального захисту органів дихання; використання захисних споруд (сховищ); тимчасове укриття населення в житлових і виробничих спорудах; евакуація населення із зон можливого зараження.
Використання засобів індивідуального захисту органів дихання – найбільш ефективний спосіб захисту населення в реальних умовах зараження оточуючого середовища сильнодіючими хімічними речовинами. Цей спосіб широко застосовують на хімічних виробництвах для захисту персоналу. По мірі накопичення засобів індивідуального захисту в найближчі роки він знайде широке застосування і для захисту населення, яке мешкає поблизу хімічно небезпечних об'єктів.
Захисні властивості цивільних протигазів
|
Отруйна речовина |
Концентрація, мг/л |
Час захисної дії, хв. |
||
|
без ДПГ |
з ДПГ-1 |
з ДПГ-3 |
||
|
Хлор |
5 |
40 |
80 |
100 |
Коли під рукою нема ані протигазу, ані респіратора, можна скористатись ватно-марлевою пов'язкою.
Ватно-марлеву пов'язку виготовляють з куска марлі розміром 80 х 40 см. На його середину кладуть шар вати розміром 20 х 15 см і товщиною 1—2 см. Верхню і нижню сторони марлі загинають і кладуть на вату. Кінці марлі, що залишились зліва і справа, розрізають на 25-30 см для зав'язування. Надягають ватно-марлеву пов'язку на обличчя так, щоб вона закривала підборіддя, рот і ніс до очей. Кінці зав'язують: нижні — на тім'ї, верхні — на потилиці. Для захисту очей використовуються протипилові захисні окуляри.
Дезактивація хлору
Дегазація : місце розливу залити водою, вапняним молоком розчином питної або каустичної соди.
Для зменшення глибини розповсюдження використовують постановку водяних завіс за допомогою пожежних машин, мотопомп тощо.
Вибухо- та пожежонебезпечність хлору
Чистий хлор – негорюча і вибухонебезпечна речовина, але рідкий хлор , що містить більше 5 % (мас.) три хлориду азоту, вибухонебезпечний , надзвичайно чутливий до удару , тертя . нагрівання , вибухонебезпечними є також суміші рідкого хлору з моно і дихлоранінами та з деякими іншими сполуками азоту. Газоподібні суміші хлору з воднем, вуглеводнями та їх похідними затні до горіння і вибухів . Домішки CO, HCL,n2, co2, в цих сумішах знижують їх вибухонебезпеку. Вибухопожежонебезпечними є такі суміші газів: пари ацетону плюс хлор; водень плюс хлор; оксид азоту плюс хлор ; оксид вуглецю плюс хлор; вуглеводні(аліфатичні) плюс хлор; етилен плюс хлор. Суміш водню з хлором здатна до детонаційного горіння.
Висновок
Хлор – газ жовто-зеленого кольору з різким характерним задушливим запахом. Малорозчинний у воді. Він приблизно в 2,5 рази важчий за повітря, тому накопичується у низинах. При взаэмодії водних розчинів аміаку з хлором, може привести до виникнення хлористого азоту – рідини з температурою кипіння 71°C, який при контакті з твердою фазою вибухає. По токсичних властивостях СДОР в основному являються речовинами загально отруйної і удушливої дії. Вони викликають отруєння організму і ураження органів дихання. При попаданні на тіло людини рідини речовин виникають ураження поверхні шкіри. Для хлору основним способом нейтралізації є гідроліз і взаємодія з розчинами лугів.
