підприємництво

Орендовані об'єкти, як правило, купуються лізинговою ком­панією на прохання орендатора. Лізингові компанії пред'явля­ють до орендарів ті самі вимоги, що й банки при наданні креди­ту. Але асортимент їхніх послуг значно ширший: надання інже- нерно-консультаційних послуг, післяпродажне обслуговування; навчання персоналу для обслуговування устаткування тощо.

Ця форма підприємництва дуже зручна для дрібних і се­редніх підприємств, що мають обмежені фінансові можливості.

Технопарки — одна із найпоширеніших у США та Західній Європі форма венчурного підприємництва (ризикових фірм). За зразок утворення технопарку зазвичай беруть модель науково- виробничого центру, створеного на базі Стенфордського універ­ситету в Каліфорнії, який зосереджує близько 3 тис. середніх і малих електронних фірм, де працюють 190—200 тис. осіб.

Шляхи виникнення технопарків:

• об'єднання співробітників університетських та науково- дослідних центрів, які прагнуть комерціалізувати результати своїх науково-дослідних розробок;

• створення науково-технічним персоналом крупних ком­паній, які залишають корпорацію, бажаючи мати свою власну справу. Як правило, корпорації не тільки не чинять опору, а й сприяють цьому процесу, розраховуючи на співробітництво у разі успіху;

• перехід існуючих фірм під егіду технопарку з метою отри­мання певних пільг (умов кредитування, оренди приміщень для науково-дослідних, конструкторських розробок тощо).

Торговельна мережа — два чи більше магазинів під загаль­ним володінням та контролем, які продають товари аналогічно­го асортименту, мають спільну службу закупівель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформлення.

Франчайзинг — найпоширеніша форма інтеграції малого і великого підприємництва у галузі збуту.

Суть франчайзингу полягає в тому, що головна велика ком­панія (франчайзер) укладає угоду з малими та середніми неза­лежними підприємствами (франчайзі) про надання їм виключ­ного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною мар­кою компанії-франчайзера.

Для отримання прав фірма оператор (франчайзі) робить по­чатковий внесок на користь головної компанії (франчайзора), а потім сплачує щомісячні внески. Це робить франчайзинг схо­жим з орендою, де у тимчасове користування надається право користування товарним знаком.

Франчайзинговий пакет (франшиза) — повна система ве­дення бізнесу — дає змогу франчайзі здійснювати цю діяльність успішно навіть тоді, коли він починає займатися нею вперше.

Франчайзі здійснює свою діяльність згідно із законами, нор­мами і правилами, встановленими франчайзером.

Компенсацією за втрату в цьому аспекті економічної свобо­ди франчайзі є надання йому дозволу використовувати назву компанії, її репутацію, маркетингові технології тощо.

Джерела фінансування системи франчайзингу:

• передача в оренду головною компанією — франчайзером власного основного капіталу;

• власний капітал франчайзі (фірми-оператора);

• запозичений фірмою-оператором капітал.

Угода між франчайзером та франчайзі визначає:

• нормативи відрахувань від прибутку головної компанії;

• нормативи регулярних виплат за використання реклами під торговельною маркою франчайзера.

Франчайзинг як система організації підприємницької діяль­ності має певні переваги та обмеження для обох сторін (табл. 10.2).

Ця форма організації підприємства є найпоширенішою у ре­сторанному бізнесі, на станціях технічного обслуговування ав­томобілів, у побутовому обслуговуванні, сферах туризму, роз­дрібної торгівлі, ремонтно-будівельних, дизайнерських та бізне­сових послуг тощо. Прикладом франчайзингу є підприємства швидкого обслуговування "Мак-Дональдс", магазини та автома­ти з продажу прохолоджувальних напоїв "Кока-кола", станції технічного обслуговування "Вольво", "Мерседес-Бенц" та ін.

Система франчайзингу сприяє насиченню ринків якісними та різноманітними товарами й послугами, і в цьому її приваб­ливість. Разом із тим, виконання виробничої функції не самою головною компанією, а фірмою-оператором не завжди гарантує високу якість відповідно до стандартів товарного знаку голов­ної фірми. Тому для системи франчайзингу властивий жорст­кий контроль з боку франчайзера за роботою фірм-франчайзі.

Мерчендайзинг — система форм та методів активізації торгівлі:

— різні варіанти розміщення магазинів;

• реклама на місці продажу;

• освітлення;

• інтер'єр;

• фірмовий стиль;

• навчання продавців умінню консультувати покупців з пи­тань якості та використання товарів; розумінню психології по­купця та активного впливу на його бажання придбати товар саме у цьому закладі торгівлі тощо.

Підсумовуючи, зазначимо, що підприємництво — явище ба- гатоаспектне. Форми підприємницької діяльності породжують­ся потребами економічних суб'єктів і визначаються рівнем роз­витку економіки.

1