6 Клас (16 год.)

1. Диференціація голосних “а” – “я” (1 год.). Діти тварин. Написання слів з буквами “а”, “я”.

2. Диференціація голосних “у” – “ю” (1 год.). Родина. Написання речень.

3. Диференціація голосних “е” – “є” (1 год.). Складання речень за схемами. Написання дієслів.

4. Дифенренціаці “и” – “і” (1 год.). Риби. Опис риб. Складання речень із заданими словами.

5. Диференціація “і” – “ї” (1 год.). Київ – столиця України. Словниковий диктант.

6. Приголосні звуки мови (1 год.). Складання усного оповідання “У осінньому лісі”. Виділення приголосних.

7. Дзвінкі та глухі приголосні звуки мови (2 години). Зимові розваги. Робота з деформованим текстом.

8. Диференціація “с” – “з” (1 год.). Комахи взимку. Дзвінкі та глухі звуки.

9. Диференціація “ш” – “ж” (1 год.). Катання на лижах. Словниковий диктант.

10. Диференціація “т” – “д” (1 год.). Дикі звірі взимку. Робота з деформованим текстом.

11. Диференціація “б” – “п” (1 год.). Птахи зимуючі і перелітні. Читання тексту. Вибіркове списування.

12. Диференціація “в” – “ф” (1 год.). Кімнатні рослини. Складання речень із слів. Малювання рослин.

13. Диференціація “г” – “к” – “х” (1 год.). Людина. Охорона здоров’я. Пояснювальний диктант.

14. Тверді і м’які приголосні звуки мови (2 год.). Польові роботи навесні. Складання оповідання з деформованих речень.

Планування логопедичної роботи з кожним окремим учнем повинно враховувати особливості мовного дефекту дитини, тому вчитель-логопед повинен мати право на складання власного перспективного плану роботи.

У складеному перспективному плані викладена послідовність роботи. По корекції найбільш поширених мовних дефектів, бо розглядати окремо корекційну роботу по подоланню всіх відомих мовних дефектів вважаю недоцільним.

Лікувальна фізкультура

Харченко В.М.

Дослідження гігієністів, фізіологів і педагогів свідчать про те, що рух є природною потребою дитини. Обмеження м’язової діяльності призводить до психічної нестійкості, затримує фізичний і розумовий розвиток.

Враховуючи те, що більшість розумово відсталих дітей мають складні відхилення у фізичному розвитку і значні порушення моторики, вони, особливо у молодшому віці, потребують спеціальних занять, на яких систематично і планомірно здійснювалася б корекція недоліків психічного і фізичного розвитку.

Знайомство з учнем починається з візуального обстеження дитини та збору анамнезу. Показником до занять лікувальною фізкультурою є висновок лікаря ЛФК, лікувально-фізкультурного диспансеру (відділення, кабінету), який обслуговує територію, де мешкає дитина.

Якщо заняття проводяться педагогом, який не має спеціальної підготовки чи медичної освіти не бажано, щоб він самостійно розробляв лікувальні та корекційні фізкультурні комплекси, щоб не заподіяти ще більшої шкоди дитині. Доцільніше проконсультуватися з лікарем-спеціалістом, який спостерігає за хворою дитиною і знає всі тонкощі та нюанси протікання захворювання та зможе підказати, які навантаження, вправи чи лікувальні комплекси будуть корисні для даної дитини.

Помилково було б вважати, що проводячи заняття з лікувальної фізкультури, ми зможемо повністю усунути чи коригувати недоліки фізичного та психічного розвитку дитини. Можливо, що зрушення в кращу сторону будуть зовсім незначні. Та не слід забувати, що заняття проводяться з розумово відсталою дитиною з вадами фізичного розвитку. Тож слід відноситися до вихованця коректно та терпимо, не ставлячи перед ним якихось особливих вимог та завдань. Рекомендована форма оцінки роботи та заохочення таких дітей: „Сьогодні добре, але минулого разу було краще”.

Річний календарний план для занять з ЛФК при індивідуальній формі навчання розробляється для кожного вихованця, виходячи з його індивідуальних відхилень у фізичному розвитку.

Логічно припустити, що відхилення фізичного розвитку учня навряд чи зникнуть внаслідок коригуючих вправ протягом однієї чверті чи навіть року занять. Тож і планувати потрібно виходячи з цих передумов.

Найчастіше у дітей зустрічаються різноманітні порушення постави, які негативно відображаються на роботі, серця, легень, погіршують обмін речовин.

Еталоном правильної постави прийнято вважати положення тіла, коли голова піднята так, щоб нижня межа носа і вушних отворів знаходилась на одній горизонтальній лінії, плечі розвернуті, лінія живота не виходить за лінію грудної клітки, хребет помірно випрямлений.

Щоб виробити правильну поставу, використовують дві групи вправ: загальнорозвиваючі та спеціальні.

Виробленню звички правильно тримати своє тіло допомагають вправи з використанням вертикальної площини, на рівновагу, з предметами (наприклад з мішечком з сіллю чи піском ) на голові.

Включаючи комплекси ЛФК, направлені на корекцію даного психофізичного захворювання, в основну частину уроку, слід їх варіювати з іншими комплексами, направленими на корекцію цього ж захворювання.

В заключній частині уроку було б корисно провести релаксуючі вправи під тиху спокійну музику. Доцільно, щоб і протягом уроку був присутній музичний фон.

При відсутності медичних протипоказань корисним елементом уроку буде масаж. Його слід робити загальний, зігріваючий. Не варто масажувати біологічно активні точки, робити поглиблений масаж.

Написання поурочних планів учителеві значно полегшить використання комплексних карток з записаними на них описами лікувальних комплексів. Пишучи план учитель може не розписувати необхідні вправи щоразу заново, а посилатися в своєму конспекті уроку на комплексну карту.