Становлення поета

Поетичну творчість розпочав під впливом митців «парнаської» школи та романтиків, зокрема Ш. Бодлера. Про вплив «парнасців» на становлення поета свідчить те, що його перші літературні спроби (сонет «Пан Прюдум», збірка «Сатурнічні поезії» — 1866) помітно позначені їхньою естетикою. У 1869 році вийшла друга поетична збірка Верлена — «Вишукані свята» як своєрідне наслідування стильової манери художника Ватто. У цій збірці поряд із типово «парнаським» віршами з'явилися характерні для Верлена наспівні поезії, пронизані відчуттям безпричинної меланхолії. У 1870 році вийшла третя збірка Поля Верлена «Добра пісня», присвячена його нареченій Матильді Моте, з якою він уперше зустрівся в 1869 році, коли їй виповнилося лише 17 років.

Артюр Рембо

Жан Ніколя Артюр Рембо́ — (фр. Jean Nicolas Arthur Rimbaud) — (20 жовтня 1854, Шарлевіль-Мезьєр  — 10 листопада 1891, Марсель) — французький поет.

Рання біографія

Народився у сім'ї середнього достатку в французькому містечку Шарлевіль-Мез'єр в департаменті Арденни. Дитиною він бував невгамовним, але досить талановитим учнем. До 15 років вигравав у численних конкурсах, і навіть міг складати сам вірші латиною.

У 1870 році його вчитель Жорж Ізамбар став справжнім наставником для Рембо, тому вірші молодого поета почали швидко вдосконалюватися. Часто тікав з дому, приєднався до Паризької комуни1871 року, яку він згодом описав у своїй поемі «L'orgie parisienne ou Paris se repeuple» («Паризька меса, або Париж заселяється знов»). За деякими версіями, його було викрадено п'яними солдатами-комунарами. До цього часу він став анархістом і дивував місцеву буржуазію своїм поношеним одягом та довгим волоссям.

Артюр Рембо у листі надіслав відомому поету-символісту Полю Верлену свій вірш «П'яний корабель».Верлен запросив Рембо до Парижа, куди юний поет приїхав у кінці вересня 1871 року. Стосунки між поетами були дуже близькими та неоднозначними. Верлен і Рембо наскільки зблизилися, що невдовзі покинули Париж і вирушили до Лондона, при цьому Поль Верлен залишив свою сім'ю і дітей. В липні 1873 року Рембо був змушений повернутися до Парижа. Будучи нетверезим Верлен розлютився і вистрілив у Рембо, за що був арештований. Згодом Рембо врешті відмовився від свого позову, проте Верлена уже було засуджено на два роки ув'язнення. Після цього Рембо повернувся до Шарлевіль-Мез'єр, де написав прозовий твір «Une Saison en Enfer». У 1874 році Артюр Рембо разом з французьким поетомЖерменом Нуво вирушає знову до Лондона.

Зрілість поета

У серпні 1870 року Рембо залишив Шарлевіль, дістався до Парижа, а потім вирушив до Бельгії, де намагався зайнятися журналістикою. За допомогою поліції мати повернула неповнолітнього сина додому. Так відтепер буде завжди, до самої смерті,— ніби націлений до якоїсь таємничої мети, Рембо намагається безперестанку пересуватися, щось шукає. Постійне оновлення стає пафосом його поетичного мислення.

У долі цього поета відобразилися переломні моменти сучасної історії Франції. Події Паризької Комуни допомогли бунтареві «вирвати коріння», піти з минулого, із буржуазного Шарлевіля. Перший протест поета був романтичним, романтизм надихав і його лірику. Починав Рембо з учнівської відданості тодішнім авторитетам: В. Гюго, поетам «Парнасу», Ш. Бодлеру — тобто французьким романтикам. Показовим для початку творчості Рембо є великий вірш «Коваль». Усе в ньому нагадує поезію Гюго: історичний сюжет часів Великої французької революції, епічний зміст і епічна форма, республіканська ідея і монументальний стиль. Освоюючи досвід романтизму, Рембо за короткий час ніби повторив у власному творчому шляху етапи розвитку цього літературного напряму. Це відбулося в найпершій фазі творчої біографії поета, яка тривала півтора року — від 2 січня 1870 року, дати опублікування першого вірша Рембо, до травня 1871 року — дати поразки Комуни. Кожний крок поетичного зростання поета був позначений дивним на перший погляд бажанням — позбавитися того, що ним самим уже створено.

До осені 1870 року Рембо створив понад десять віршів, у яких найбільш відчутна залежність від романтичної традиції. Майже всі вони написані олександрійським віршем, який втілював усталені норми «правильного» французького віршування. При переході до наступної фази творчості тон і стиль поезії Рембо майже не змінюються. Патетика поступається місцем сарказму — від достойного захоплення минулого поет переходить до недостойного сьогодення. Образи величні й піднесені змінюються образами ницими й карикатурними. Затверджуються жорсткі, різкі, викличні інтонації.