14

Тема: Утворення і розвиток ранньофеодальної держави – Київської Русі.

Мета: Дослідити сутність проблеми походження Київської Русі. З’ясувати головні передумови утворення давньоруської держави та охарактеризувати державотворчу діяльність руських князів. Проаналізувати політичний, соціально-економічний лад Київської Русі. Розкрити причини феодальної роздрібненості Русі. Визначити роль та місце Київської Русі, її культурного надбання, у загальноєвропейському історичному прцесі.

План:

1. Походження Давньоруської держави.

2. Основні етапи розвитку Київської Русі

3. Соціально – економічний розвиток Русі

4. Культура та історичне значення Київської Русі.

Головні терміни та понятття теми:

1. Літописець Нестор – преподобний, київський літописець та письменник-агіограф. З 1073 чернець Києво-Печерського монастиря. Автор житій святих князів Бориса і Гліба та Феодосія Печерського. Вважається упорядником (за іншою версією автором) Повісті временних літ. Помер і похований у Києво-Печерському монастирі

2. Політична заангажованість – Вузькість джерельної бази, суперечливість і неоднозначність відомого фактичного матеріалу, хибні методологічні підходи.

3. Концепція норманізму – направление в историографии, развивающее концепцию того, что народ-племя русь происходит из Скандинавии периода экспансии викингов, которых в Западной Европе называли норманнами.

4. Концепція антинорманізму – направление в историографии, сторонники которой отвергают и опровергают норманистические концепции происхождения первой правящей династии Руси и создания русского государства

5. «варязький фактор» - Майже одразу полеміка потрапила в русло не наукової дискусії, а ідеологічного протистояння. «Космополітизмові» німецьких вчених, які, абсолютизуючи «варязький фактор», принижували державотворчу здатність слов'ян, було протиставлено «державницький патріотизм», що був своєрідним виявом зростаючої національної самосвідомості.

6. дискусія – публічне обговорення шляхів розвитку, ідейно-естетичної спрямованості та завдань нової української радянської літератури, місця і ролі письменника в суспільстві

7. Хозарська концепція – Спробою кардинально змінити напрям пошуку стала хозарська гіпотеза, яка виводила коріння Київської держави з Хозарського каганату. Її автор, професор Гарвардського університету (США)

8. Племінне об’єднання – об’еднання декілька племен в одне.

9. Політична консолідація – об’єднання політичних сил, суб’єктів політики для розв’язання подібних, спільних завдань або реакція на політичні дії проти кожного з них.

10. Руська земля – історичний топонім у Східній Європі. Подекуди вступає синонімом слова «Русь». Відомий з 9 століття. .Жителів Руської землі називали старі автори роксоланами або словянами.Як синонім Русі Червоної вживалося також терміну Поділля.

11. Регент – (від лат. rego, «правити») — тимчасовий керівник держави під час малолітства, хвороби дійсного монарха. Регент також призначався під час неможливості монарха виконувати свої обов'язки, його відсутності, або коли монарший рід скінчився.

12. Державний переворот – насильницька та неконституційна зміна влади в державі, збройний виступ ворожих сил проти державної влади, організований у результаті таємної змови.

13. Династія – ряд монархів того самого роду, які заступають один одного на троні шляхом спадкування.

14. Візантія – середньовічна держава, східна частина Римської імперії

15. Контрибуція – примусові грошові чи натуральні стягнення з населення, які проводять війська однієї з воюючих країн на захопленій території противника.

16. Печеніги – об'єднання тюркських та ін. племен, що вперше згадується у 8 ст., востаннє етнонім печеніги згадується в угорських джерелах кінця 14 ст. - початку 15 ст.

17. «Грецький вогонь» - горюча суміш, що застосовувалася у військових цілях в часи середньовіччя. Вперше була вжита візантійцями в морських битвах. Точний склад грецького вогню невідомий.

18. Данина – вид податку, відомий в Середньовічній Європі з часів експансії норманів

19. Реформа – перетворення, що вводиться законодавчим шляхом. Зокрема процес перетворення держави, розпочатий владою з необхідності. Кінцева мета будь-якої реформи - зміцнення та оновлення державних засад, що, однак, не завжди несе за собою поліпшення рівня життя, скорочення державних витрат і навпаки - збільшення доходів.

20. «Урок» - Установи і уроки різні, встановлені княжою владою данини, податі й повинності.

21. «Погост» - адміністративно-господарський осередок, де княжі люди здійснювали князівські розпорядження, чинили суд та ін.

22. Адміністративна реформа Володимира – Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів

23. Сепаратизм – прагнення окремих груп населення чи організації до відокремлення, відособлення; рух за надання частині держави права автономії чи за її повне відокремлення й створення нової держави.

24. Автономізм – название ряда левых политических и социальных движений и теорий, близких к социалистическому движению.

25. Централізм - система керівництва й організації, за якої місцеві органи підпорядковані центральній владі, центрові.

26. Військова реформа Володимира – Величезна увага приділялася захистові кордонів. Особливого значення при цьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низку укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києва прикривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, так звані Змійові вали.

27. Релігійна реформа Володимира – Одразу ж по утвердженні на київському столі князь «поставив ідолів на горбі над двором теремним (княжим) Перуна дерев'яного, а голова його срібна, а вус золотий, і Хорса, Дажьбога, і Стрибога, і Сімаргла, й Мокош», як свідчить Нестор-літописець. Мова йде про влаштування своєрідного пантеону язичницьких богів, у якому було зібрано слов'янських і неслов'янських богів з богом-громовержцем Перуном на чолі.

28. Монотеїзм – віровчення про існування єдиного Бога, Творця всього сущого, видимого і невидимого, творіннями якого є всі інші істоти, як духовні так і фізичні, що відрізняє його від генотеїзму або політеїзму виключає існування інших божественних істот. Зазвичай монотеїсти приписують Богу риси досконалості, такі як всемогутність, всюдисущність, всезнання, а також найвище благо в етичному розумінні.

29. Європеїзація – це процес змін на внутрішньому політичному рівні, рівні політичних акцентів(преференцій) та інституцій спричинений адаптаційним тиском, який походить від процесу європейської інтеграції.

30. «Сімейна дипломатія» - тобто укладання вигідних союзів та угод шляхом династичних шлюбів.

31. «Руська Правда» - збірка стародавнього руського права, складена в Київській державі у XI—XII ст. на основі звичаєвого права.

32. Абсолютна онархія – форма державного правління, за якої найвища державна влада повністю (необмежена, абсолютна монархія) або частково (обмежена, конституційна монархія) належить одній особі — спадкоємному монархові.

33. Тріумвірат – альянс між трьома практично однаковими могутніми політичними чи військовими лідерами.

34. Княжі з’їзди – колегіальний орган влади в Київській Русі, що закріплював зверхність Києва і скликався без визначеної періодичност

35. Феодальна роздрібненість – поділ держави на малі та великі володіння, які не мали централізованої влади.

36. Експансія – розширення сфери панування, впливу, поширення чого-небудь за початкові межі (територіальна, економічна і політична експансія). Прагнення держави до захоплення нових територій, колоній, ринків збуту в інших країнах.

37. Золотоординське іго – система политической и даннической зависимости русских княжеств от монголо-татарских ханов

38. Дружинна форма державності – на ґрунті княжої дружини утворився при­мітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. У цей час дружина виконує не тільки роль вій­ська, а й радників. Центральною фігурою цієї форми державності є князь, який більше виявляє себе як воє­начальник, а не як державний діяч.

39. Феодалізм – панівна за середньовіччя у Західній і частково у Центральній та Східній Європі суспільно-економічна система. Феодальний лад-це такий лад,коли землевласник дає залежним селянам землю в обмін на їхню працю

40. Феодал – монопольний власник феоду, тобто земельного наділу, отриманого у вигляді пожалування за службу.

41. Боярська рада – в часи Київської держави — вища рада при князеві, що складалася з представників земського боярства (старців градських - потомків місцевої родоплемінної знаті), княжої дружини (княжих мужів, думців), а згодом також духовенства (митрополита, єпископів).

42. Віче – загальні збори громадян міст Київської Русі для розгляду громадських справ.

43. Право «вето» - заборона, яка накладається одним органом державної влади (главою держави) на рішення іншого державного органу.

44. Доменіальне (вотчинне) землеволодіння – Спочатку в IX ст. формується система експлуатації всього вільного населення військовою знаттю (князем та дружиною). Основним елементом цієї системи була данина, «полюддя». У X ст. стався переворот у поземельних відносинах: князі захоплюють і концентрують у своїх руках общинні землі.

45. Васальні відносини – Завдяки середньовічним джерелам нам відомі випадки, коли в залежність або в васальні відносини потрапляло і землеробське населення.

46. Смерди – мали приватне господарство, житло, земельні наділи, платили данину князю і були відносно вільними.

47. Закупи – не мали власного господарства, змушені були йти в кабалу до феодала за купу ( грошову позику).

48. Рядовичі – укладали з феодалом договір (ряд), на підставі якого визнавали свою залежність від нього і змушені були працювати за частку виробленої продукції.

49. Холопи – населення, що повністю перебувало у власносі феодала

50. Челядь – особи, що втратили своє господарство і працювали на феодала. Особисто залежні (їх дарували, передавали у спадщину).

51. Торговельний шлях «Із варяг у греки» - назва основного водного торгового шляху Київської Русі, що зв'язував північні райони країни з південними руськими землями і скандинавські країни з Візантійською імперією.

52. «Шовковий» шлях – це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.

53. «Соляний» шлях – торг. шлях (згадуваний літописом під 1170), яким привозили сіль з Криму на Україну.

54. «Залізний» шлях – один з давніх торговельних шляхів, що з'єднував Київ з Тмутороканню , Малою Азією і країнами Сходу.

55. Грошова система – це визначена державою форма організації грошового обігу, що історично склалася й регулюється законами цієї держави.

56. Урбанізація – процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

57. Фреска – живопис по сирій штукатурці, одна із технік настінного малярства, протилежна до а секко (розпис по сухому).

58. Мозаїка – зображення чи візерунок, виконані з кольорових каменів, смальти, керамічних плиток, шпону та інших матеріалів.

59. Іконопис – мистецтво писання ікон.

60. «Ізборнік» - пам'ятки давньоукраїнського перекладного письменства, створені для чернігівського князя Святослава Ярославича, відомі також як Ізборники Святослава.

І міні-модуль

Гіпотези походження Київської Русі:

1. Концепція норманізму (XVIII ст., Г.Байєр, Г.Міллер)

а) Свідчення Нестора Літописця; [Див. Додаток 1]

б) Русь отримала назву від «Руотси». Так у сер.ХІ ст. Фіни називали шведів;

в) більшість імен руських послів, що зафіксовані в договорах з Візантією (911, 944), мають скандинавське походження – Карл, Інегельд, Фарлоф;

г) візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своїй книзі «Про управління імперією» (бл.950) наводить як слов’янські, так і руські назви дніровських порогів. Більшість руських назв мають давньонормандське походження;

д) ісламські географи та мандрівники ІХ-Х ст. завжди чітко розділяли «русів» і «слов’ян».

2. Концепція антинорманізму ( М.Ломоносов)

а) Назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні;

б) жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо в Скандинавії і про нього не згадує жодне давньонормандське джерело (саги);

в) один із найдавніших ісламських письменників Ібн-Хордадберг (бл.840-880) чітко називає русів слов’янським племенем;

г) археологічні матеріали із міст та торговельних шляхів Східної Європи свідчать про обмежений, фрагментарний вплив «варязького чинника».

Західний дослідник Г.Штокль: «Перша руська держава середньовіччя виросла з поєднаня багатьох елементів. Варяги були лише елементом серед багатьох, однією історичною силою серед інших. Руська історія тільки через варягів є така сама фікція, як руська історія без варягів».

3. Хозарська концепція (О.Пріцак).

Отже, як кожен патріот я вважаю що концепція анти норманізму більш правдива хоча и в концепції норманізму є вісомі докази.

Іі міні-модуль Передумови утворення Київської Русі

Економічні передумови	Внутрішньополітичні передумови	Зовнішньополітичні передумови
Перетворення Подніпров’я в господарчий та економічний центр Руської Землі. Розвиток землеробства, ремесла, поширеня внутрішньої (при зберіганні натурального господарства) і зовнішньої (шлях «із варяг у греки») торгівлі. Виникнення і розбудова міст (Київ, Чернігів, Новгород, Іскоростень). Варяги називали Русь «Гардарикою» - країною міст.	Розвиток феодальних відносин, утворення класового суспільства, поширення соціальних протиріч вимагало сильної державної влади, законодавства і військової сили, які б захищали інтереси пануючих верств суспільства.	Боротьба з Візантією, кочівниками, варязькими племенами вимагала від князів створення міцної держави ( війська, флоту, будівництва фортець та інше).

До утворення Київської Русі у східних слов’ян існувало 14 племінних об’єднань (Згадайте, які племінні об’єднання існували до утворення Русі). VI-VIII століття – період еволюції союзів слов’янських племен у протодержавні утворення – племінні князівства, серед яких провідне місце посіли поляни з їхнім центром у місті Києві. [Див. Додаток 2]

Чому заснування Києва стало значною подією в процесі політичної консолідації полянського міжплемінного союзу?

1. Розвиток землеробства, ремесла, поширеня внутрішньої (при зберіганні натурального господарства) і зовнішньої

2. Розвиток феодальних відносин, утворення класового суспільства

3. створення міцної держави ( війська, флоту, будівництва фортець та інше)

Внаслідок цього в VІІІ – сер.ІХ століття в Середньому Подніпров’ї сформувалося державне об’єднання – Руська Земля, яке фундатором Київської Русі.

Київсько Русь – ранньофеодальна держава з монархічною формою правління. Протягом ІХ – ХІІІ століть влада пережила трансформацію:

І етап – Становлення Київської Русі (від Олега до Володимира) – дружинна форма державності: на грунті княжої дружини утворився примітивний апарат управління, судочинства та збирання данини. Дружина виконує не лише роль війська, а й радників.

ІІ етап – Ррзквіт Київської Русі (від Володимира до Ярослава Мудрого) – формується централізована монархія: уся повнота влади зосереджується в руках князя, дружина відходить від державних справ, а на рішення князя впливає лише частина старших дружинників та бояр ( вихідці із старої племінної аристократії).

ІІІ етап – Феодальна роздрібненість Київської Русі – федеративна монархія або «колективний сюзеренітет».

Отже, розвиток державності Київської Русі відбувся у двох напрямках: від системи управління, що випливала з військової організації, - до цивільних форм правління та від посилення централізму – до централізації.