Лекція 8.

Теорія соціального статусу та соціальних ролей

Сам термін «соціальний статус» вперше почав вживатися в системі правових відносин і відображав поняття щодо правового положення юридичної особи. У науковий обіг ввів це поняття Макс Вебер. Він розглядав статус, клас і владу як головні ознаки соціального статусу, тобто головними вимірами соціальної стратифікації, що визначають місце і роль особистості в системі суспільних зв’язків. Макс Вебер трактував статус як суспільне визнання у формі позитивних чи негативних привілеїв.

У сучасному розумінні поняття соціальний статус охоплює таку загальну характеристику становища індивіда у суспільстві, а саме це професія, яка визначає статус особи; освіта, професіоналізм.

Усі ці риси Мертон назвав статусним набором. Статусний набір – це сукупність всіх статусів, які займає індивід, в цьому наборі статусів завжди є головний. Головний статус – це найбільш характерний для даного індивіда, за яким його виділяють знайомі, оточуючі, за яким його ототожнюють. Головним називають той статус, який визначає стиль життя, поведінку. В головний статус входять також друзі, знайомі.

Соціальний статус – це положення особистості в системі суспільних відносин, і це положення пов’язане з належністю до конкретної соціальної групи, спільності, а також сукупність її соціальних ролей.

Види соціальних статусів:

1. Субстанціональний – вік, стать, національність, освіта, соціальна приналежність.

2. Релятивний – відносний статус.

1. Соціальний – положення (становище), яке людина займає в соціальній групі.

2. Особистісний – становище, яке людина займає в малій (первинній) соціальній спільності, в залежності від того, як вона оцінюється за її індивідуальними якостями.

Соціальний статус (місце роботи, соціальне становище, вік, національність, освіта) відіграє пріоритетну роль серед незнайомих людей, а особистість (особистісні характеристики, пріоритети) – серед знайомих.

Кожен із нас має набір щодо особистісних і соціальних статусів. Оскільки ми беремо участь в багатьох соціальних спільностях і групах і в процесі соціальної взаємодії вони можуть не співпадати. Така ситуація виникає тоді, коли індивід займає високу статусну позицію в професійному контексті, в одній соціальній спільності, і низьку – в іншій спільності, і коли права і обов’язки одного статусу суперечать правам і обов’язкам іншого статусу, або перешкоджають його функціонуванню, і тоді виникає конфлікт статусів.

Рейтинг – це коли статус розглядається як певне місце чи положення в ієрархії.

Привласнений статус – це характеристика особистості, яка дається особистості від народження (раса, стать, національність, громадянство).

Досягнутий статус.

На певних етапах історичного розвитку виникли різні критерії.

Соціальна роль – типова поведінка людини, яка пов’язана з її соціальним статусом, яка не викликає негативної реакції в соціальному середовищі. Рольовий аспект статусу виявляється в узагальненні стійких шаблонів поведінки, дій, думок, почуттів, тобто поняття соціальної ролі означає сукупність вимог, які пред’являють до осіб, які займають певні соціальні позиції.

Два підходи до розуміння соціальних ролей:

1. Розроблений Дж. Міддом, саме за його теорією ролі уявлялися як результат дослідницького чи творчого процесу, тобто як очікувана поведінка взаємодії індивідів.

2. Розроблений Ліндом – за його теорією соціальна роль виступає як динамічна змінна сторона соціального статусу як його функція, яка пов’язана з набором норм, у відповідності з якими особистість повинна вести себе у певних ситуаціях.

У своєму житті людина виконує декілька соціальних ролей, які утворюють рольовий набір за словами Мертона, соціальні ролі можуть бути закріплені законом, або ж моральними нормами.

Оди із перших науковців, який систематизував соціальні ролі є Парсонс.

На першому плані – емоційність. Ступінь формалізації ролі, масштабність.

Поняття:

Гендерний стереотип.

Правова соціалізація.

Гендерна соціалізація.

Диспозиція.

Референтна група.

Соціалізація чоловіка і жінки.

Лекція 9. Соціальна стратифікація суспільства та теорія стратифікації

1. Соціальна структура суспільства – найважливіша характеристика суспільства.

2. Соціальна стратифікація суспільства.

3. Соціальна мобільність.

Соціальна структура суспільства, її динаміка, її складові, є ключовими темами соціології та соціології права, і це поняття вживається в широкому та вузькому значенні.

В широкому значенні – це будова суспільства взагалі, система зв’язків між усіма його складовими елементами (класи, групи, спільності, соціальні інститути).

У вузькому значенні – це лише соціально-класові та соціально-групові спільності та їхня взаємодія. В соціології права вживається саме друга тенденція (вузьке значення). Особливості взаємодії соціальних груп, як формуються особистість в соціальній групі та що на неї впливає, як особистість вибудовує свою соціальну поведінку і реалізує соціальну активність.

Питаннями соціальної структури займалися вчені в усі часи. Перші наукові трактати, перші теорії ми знаходимо ще в Стародавній Греції.

Спільним у Платона і Фує щодо соціальної стратифікації є те, що соціальна структура розглядається ними як певна множина соціальних груп, які різняться між собою за функціями у суспільстві і багатством, і саме на основі цих відмінностей у суспільстві формуються досить конкретні і досить жорсткі умови щодо відносин між цими соціальними групами в питаннях влади і багатства. Закони виникають тоді, коли виникає потреба в захисті влади і регуляції владних відносин.

Соціальна структура сучасного суспільства включає велику кількість спільностей, прошарків, груп, які можна типологізувати. Приклади:

1. Соціально-класовий – класи, соціальні прошарки, соціальні групи, соціальні верстви.

2. Соціально професійні – виробничі колективи, навчальні, військові.

3. Соціально-демографічний – сім’я, молодь тощо.

4. Соціально-територіальний – місто, село, район.

5. Соціально-етнічний – нація, етнос, народність.

Сучасна структура суспільства

• Вища політична еліта

• Середні прошарки державного та місцевого управління

• Низові працівники апарату управління

• Господарники-управлінці

• Низові керівники

• Фахівці і службовці різних рівнів

• Робітники різних професій

• Декласовані елементи

Т.ч. соціальна структура суспільства – це його будова, де кожний елемент, клас, верства, група, об’єднаний спільністю інтересів і об’єктивно відрізняється від інших своїм специфічним (особливим) місцем у суспільстві, тобто ми стверджуємо, що суспільство багатогранне, воно складається з великої кількості соціальних груп і ці групи не є однорідними, займають різні місця в системі суспільства; ці групи між собою постійно взаємодіють. Можливий перехід з однієї соціальної групи в іншу при різних умов.

Сутністю суспільного життя є взаємодія цих груп, а також зіткнення інтересів, тобто постійне з’ясування місця кожної із цих груп в системі ієрархії суспільства.

Теорії стратифікації:

1. Класова теорія. Цю теорію започаткував Маркс в 50х роках 19 ст. в його праці «Капітал».

Класи – це великі групи людей, що розрізняються за їх місцем в певній історичній системі суспільного виробництва за їх відношенням до засобів виробництва, за їх роллю в організації суспільної праці, а також за розмірами і способами отримання тієї частки суспільного багатства, яку вони мають у своєму розпорядженні. Тобто в основі поділу на класу лежить економічна ознака – відношення до засобів виробництва, і як результат – кількість привласненого багатства, отриманого саме за рахунок привласненого засобу виробництва.

2. Теорія стратифікації. Саме поняття стратифікація походить від лат. слова, яке означає «прошарок» і було запозичене з геології (геологічна будова землі в розрізі). Теорію стратифікації започаткував Сорокін у роботі «Соціальна стратифікація та мобільність».

3. Формаційна теорія. Поділ суспільства за формаціями:

• Первісна

• Рабовласницька

• Феодальна

• Капіталістична

• Соціалістична

Головної рисою людського виробництва є соціальна нерівність, яка пов’язана з відмінностями, зумовленими соціальними чинниками: поділом праці (розумова та фізична), укладом життя (сільське та міське), соціальною роллю тощо, але соціальна нерівність є основою стратифікації, вона є головною властивістю суспільства.

Типи стратифікації:

1. Економічна

2. Політична

3. Професійна

Головні умови, що лежать в основі професійної стратифікації:

1. Важливість професії для виживання і функціонування суспільства.

2. Рівень знань, який необхідний для виконання професійних обов’язків.

Критерії стратифікації:

• Дохід

• Багатство

• Влада

• Престижність професії

• Освіта

• Тип життя

Якщо критерій стратифікації один – така стратифікація одномірна, якщо декілька – багатомірна.

Складовою частиною теорії стратифікації є теорія мобільності.

Під соціальною мобільністю розуміється перехід індивіда чи соціальної групи з однієї позиції в іншу.

Розрізняється горизонтальна і вертикальна мобільність. Горизонтальна – без зміни статусу, вертикальна – зі зміною статусу.

В залежності від того, пересувається в суспільстві окрема група або окремий індивід, мобільність поділяється на індивідуальну та групову (характерна для нестійких суспільств).

24