105. Прикладна етика та її основні різновиди.

Етика (лат., гр., звичай) -1. Наука, що вивчає мораль. 2. Норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.Існують типи етичних вчень: історія етики і моралі, теорія моралі, нормативна етика, прикладна етика.До прикладної етики відносяться ті, які мають прикладний характер у практичній життєдіяльності людей: 1. емпірична чи описова етика - описує, констатує, аналізує норми, звичаї, моральні чесноти представників різних народів народностей, соціальних груп і прошарків, різних спільнот, які й складають моральні стосунки у суспільстві на різних етапах його розвитку. 2. педагогічна етика - забезпечує засвоєння індивідами встановлених моральних зразків поведінки3. професійна етика - описує й обґрунтовує особливості моралі різних професійних груп, виходячи із специфіки їхньої діяльності.4. екологічна етика- описує й обґрунтовує особливості норм поведінки людини до частини екосистеми та оточуючого середовища;5. етика громадянська - описує Й обґрунтовує особливості норм поведінки людини по відношенню до суспільства;6. етика ділового спілкування- описує й обґрунтовує особливості норм самостійної професійної етики для менеджерів, підприємців, інших професій...

106. Охарактеризувати морально-етичні аспекти екологічних проблем сучасної цивілізації.

Остання чверть XX ст. характеризувалася різким погіршенням якості оточуючого людину природнього середовища: забрудненням рік, озер, повітря, видовим збідненням флори і фауни тощо. Це свідчить про те, що протиріччя між суспільством і природою перемістилось у фазу взаємознищення. Суть сучасних екологічних протиріч - конфлікт між гігантськими темпами природоперетворюючої діяльності людської спільноти і процесами рівноваги в екосфері. Цей конфлікт створює реальну загрозу появи незворотних змін в природних системах, порушення основних механізмів життєзабезпечення людини.Дослідники визначають три основні напрями масованого екологічно-виховного впливу на суспільство.Правила екологічної поведінки існують для людей, здійснюються на рівні індивідуального або суспільного всезагального виконання. Тобто виконуються на різних організаційних рівнях: особи, суспільства, людства. Вони регулюються законами, звичаями, традиціями. Але найефективніше працюють при введенні в культуру.Оцінки суспільної моральності й моралі індивідуума часто вступають у суперечність між собою. Один і той самий вчинок може розцінюватись і як благо, і як зло.Тут діють різні уявлення про добро і зло, про корисність і шкідливість.Тобто правила екологічної моралі й еколо¬гічної етики невідривні від сучасного розуміння культури.Людина завжди схилятиметься у своєму розумінні перед таємницею життя. Тому з позицій культури добро — це збереження, творення, примноження і захист всього живого, і навпаки, зло — це руйнування живого світу.Прихильники «глибинної екології» заперечують важливість людського виду. Людина, на їх погляд, лише один з багатьох видів, які населяють планету. Людське життя не важливіше, ніж життя іншої живої істоти. Тому здоров'я біосфери є важливішим блага людства.Іншим напрямом екологічної етики є «визволення тварин».На думку прихильників цього напряму, тварини мають такі самі моральні права, як і людина: кожен з видів, що населяють планету, має свої вимоги до середовища. Коли їхня ніша у середовищі збільшується, то збільшується і обсяг моральних прав. Механізм здійснення цих прав визначається функцією виду в екосистемі. Рослина, наприклад, має продукувати органічні речовини для травоїдних. Якщо рослинна речовина не знайде свого споживача, то вона, напевне, може зникнути як вид.