Тема: Форми та види професійної підготовки соціальних працівників у ВНЗ

План

1. Форми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у ВНЗ:

А) Форми навчання у ВНЗ.

Б) Форми організації навчання у ВНЗ.

2. Види фахової підготовки соціальних працівників у ВНЗ.

Основні поняття: форми навчання, форми організації навчання, денна (очна, стаціонарна) форма навчання, заочна форма навчання, екстернатна форма навчання, дистанційна форма навчання, вечірня форма навчання, лекція, проблемна лекція, лекція-візуалізація, бінарна лекція, лекція із заздалегідь запланованими помилками, лекція-пресконференція, семінарське заняття, просемінар, семінар-розгорнута бесіда, семінар-доповідь, обговорення рефератів і творчих письмових робіт, коментоване читання, семінар-розв'язування задачі, семінар-практична робота, семінарські заняття на виробництві, семінар-диспут, семінар-конференція, семінар-«мозковий штурм», проблемний семінар, факультатив, спецкурс, спецсемінар, практичне заняття, лабораторне заняття, рефлексивний контроль, індивідуальні співбесіди, письмові завдання і контрольні роботи, реферати, ділові ігри, колоквіуми, навчальна практика, навчально-виробнича практика, виробнича практика, пояснювально-ілюстративне навчання, проблемне навчання., програмоване навчання.

Список джерел:

1. Закон України «Про вищу освіту» вiд 17.01.2002 № 2984-III.

2. Наказ мон «Про затвердження Положення про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України» n 340 від 08.12.95 р.

3. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. – К.: Либідь, 1998. – 480 с.

4. И.Ф.Харламов Пионова Р.С. Педагогика высшей школы: Учеб. пособие / Р.С.Пионова. – Мн.: Университетское, 2002. – 256 с.

5. Кудіна в.В., Соловей м.І., Спіцин є.С. Педагогіка вищої школи: 2-ге вид., допов. І переробл. – к.: Ленвіт, 2007. – 194 с.

6. Максимюк С.П. Педагогіка : навч. посіб. / С.П. Максимюк; М-во науки і освіти України; Рівнен. держ. Гуманіст. ун-т . – К.: Кондор, 2009 . – 670 с.

7. Ортинський В. Л. Педагогіка вищої школи: навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.]/ В. Л. Ортинський – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.

8. Педагогіка вищої школи: Навчальний посібник/ З.Н.Курлянд. – 3-є вид., перероб., доп. – К.: Знання, 2007. – 495 с.

9. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: Навч. посіб. – К.: «Академвидав», 2006. – 352 с.

10. Ващенко В.Ю., Скляров В.А., Козяков К.О. Дистанционнная форма обучения. История. Проблемы. Перспективы развития./ Ващенко В.Ю., Скляров В.А., Козяков К.О. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: //http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/vsunud/2009-6E/09vvuppr.htm

11. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні від 20 грудня 2000р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://www.Osvita.Org.Ua/

distance/pravo/00.html

12. Л.І. Калєніченко. Заочне та дистанційне навчання: порівняльний аналіз. / Л. І. Калєніченко [Електронний ресурс]. – Режим доступу://http://

www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vkhnuvs/2009_47/47/38.pdf

13. Форми і види самостійної роботи студентів у навчальному процесі. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:// http://www.djerelo.com/ index.php? option=com_content&task=view&id=4822&Itemid=311

14. Понятие формы обучения. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:// http://paidagogos.com/?p=87

15. Формы обучения в вузе и их отличия, преимущества. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:// http://www.dipnn.ru/index.php?show=articles &id=154

16. Форма обучения очная. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:// http://www.znanie.info/portal/ec-terms/34/1236.html

1. Форми професійної підготовки майбутніх соціальних працівників у внз:

Професійна підготовка соціальних працівників у ВНЗ нашої держави здійснюється шляхом залучення студентів до навчальної діяльності. Відповідно до цього форми професійної підготовки соціальних працівників доцільно розглядати з позиції використовуваних у ВНЗ форм навчання та форм організації навчальної діяльності студентів. Розглянемо кожен із зазначених аспектів.

А) Форми навчання у внз

Форма навчання:

– являє собою цілеспрямовану, чітко організовану, змістовно насичену та методично оснащену систему пізнавального та виховного спілкування, взаємодії, відносин викладача й студентів. Форма навчання реалізується як органічна єдність цілеспрямованої організації змісту, навчальних засобів і методів (Б.Т. Ліхачьов).

– це зовнішня сторона структури навчального процесу, яка відображає внутрішній зміст і взаємодію всіх його компонентів (І.І. Прокопьєв) [14].

Відповідно до Закону України «Про вищу освіту» навчання у ВНЗ здійснюється за такими формами:

• денна (очна);

• заочна, дистанційна;

• екстернатна;

• вечірня .

Дані форми навчання можуть бути поєднані. Терміни навчання за відповідними формами визначаються можливостями виконання освітньо-професійних програм підготовки фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня [1].

Денна (стаціонарна, очна) форма навчання є основною формою здобуття певного рівня освіти або кваліфікації з відривом від виробництва. Денна форма навчання – це одна з форм навчання, яка передбачає обов'язкове відвідування аудиторних занять (лекцій та семінарів), що проводяться за відповідним розкладом.

На лекціях студенти отримують необхідний теоретичний матеріал, який пізніше закріплюється на семінарі. Методи проведення семінарів варіюються залежно від тематики навчального курсу і включають розбір і вирішення практичних завдань, обговорення тем курсу, проведення ділових ігор і т.д.. [16].

Заочне навчання – вид навчання, який поєднує в собі риси самонавчання і очного навчання. Характеризується фазністю. У першій фазі відбувається отримання бази знань, навчальної літератури та її вивчення (настановча сесія), в другій – проводиться перевірка засвоєного матеріалу (заліково-екзаменаційна сесія). При цьому ці фази помітно відстають одна від одної за часом (звичайно від декількох місяців до року) (Л.І. Калєніченко).

На думку Л.І. Калєніченко до основних переваг заочної форми навчання можна віднести:

• Можливість здобути освіту незалежно від місця проживання, без відриву від роботи.

• Одночасне здобуття кількох спеціальностей.

• Можливість отримати вищу освіту такими соціальними групами як непрацездатні, інваліди, жінки, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною, співробітники внутрішніх справ, які часто бувають у відрядження і т.д..

• Одночасне охоплення великої кількості студентів.

• Навчання за власним графіком у період між сесіями.

• Можливість, здобуваючи освіту, застосовувати свої знання під час навчання на практиці.

Однак, окрім вище зазначених переваг, заочне навчання має деякі істотні недоліки. Найголовнішими є:

• Відсутність контакту між викладачем і студентом заочної форми навчання.

• Обмеженість можливостей організації консультаційної допомоги студентам в період навчання.

• Труднощі з організацією системи поточного контролю успішності.

• Відсутність спілкування між студентами-однокурсниками.

• Відсутність серед методів навчання групових дослідницьких чи проектних робіт.

• Зведення самостійної роботи студента в основному до виконання письмових контрольних, курсових, залікових та екзаменаційних робіт.

• Традиційне заочне навчання передбачає використання певного фіксованого набору навчальних засобів, до яких не завжди студенти заочної форми (які проживають у віддалених районах) мають доступ [12].

У Законі України «Про національну програму інформатизації» наказах Міністерства освіти і науки, молоді та спорту «Про створення українського центру дистанційної освіти» та «Про затвердження Положення про дистаційне навчання» дистанційну форму навчання вперше відокремлюють від заочної, адже до цього її ототожнювали із заочною.

Дистанційна форма навчання – це форма навчання, яка реалізується за технологіями дистанційного навчання.

Технології дистанційного навчання складаються з педагогічних та інформаційних технологій дистанційного навчання.

Педагогічні технології дистанційного навчання – це технології опосередкованого активного спілкування викладачів зі студентами з використанням телекомунікаційного зв'язку та методології індивідуальної роботи студентів з структурованим навчальним матеріалом, представленим у електронному вигляді.

Інформаційні технології дистанційного навчання – це технології створення, передачі і збереження навчальних матеріалів, організації і супроводу навчального процесу дистанційного навчання за допомогою телекомунікаційного зв'язку [11].

Переваги дистанційного навчання:

• Навчання у відповідності зі своїм темпом, особистісними особливостями і освітніми потребами;

• Відсутність обмежень у виборі навчального закладу та освітніх можливостей, незалежно від свого місцезнаходження;

• Використання в процесі навчання сучасних технології, тобто, паралельного освоєння навичків, які потім стануть в нагоді при роботі;

• Самостійне планування часу та розкладу занять, а також списоку предметів, що вивчаються;

• Навчання у найбільш приємній і сприятливій обстановці.

• Можливість отримання освіти людьми з обмеженими фізичними здібностями. Часто до для даної категорії людей дистанційне навчання може стати єдино можливим способом здобути певний фах.

Серед недоліків дистанційного навчання можна виділити:

• Відсутність особистого спілкування між викладачем і студентом (відбувається менш ефективна, позбавлена ​​індивідуальності передача знань).

• Нестача спілкування з колегами-студентами для обміну досвідом;

• Необхідність наявності в учня сильної особистої мотивації, уміння вчитися самостійно, без постійної підтримки та підганяння викладача;

• Відсутність можливості негайного практичного застосування отриманих знань з подальшим обговоренням виникаючих питань з викладачем і роз'ясненням ситуації на конкретних прикладах;

• Студенти не завжди можуть забезпечити себе достатнім технічним оснащенням – мати комп'ютер та постійний вихід в Інтернет.

Сьогодні, на базі Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» створено Український центр дистанційної освіти, який здійснює підготовку викладачів-розробників дистанційних курсів.

Організаційна структура системи дистанційної освіти Україна сьогодні включає:

• Раду з питань розвитку дистанційної освіти при КМУ;

• Координаційну раду МОНМС України з питань дистанційної освіти;

• Український центр дистанційної освіти;

• Регіональні центри дистанційної освіти в містах Харків, Львів, Одеса, Донецьк, Дніпропетровськ, Хмельницький;

• Локальні центри дистанційної освіти;

• Базові центри дистанційної освіти;

• Науково-методичні комісії за окремими напрямами діяльності [10].

Екстернат (екстернатна форма навчання) – є особливою формою навчання осіб (екстернів), які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, для здобуття ними певного рівня вищої освіти шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому навчальному закладі заліків, екзаменів та проходження інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом.

Екстернат організовується у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації і може застосовуватися на різних рівнях вищої освіти з усіх напрямків підготовки і спеціальностей. Тривалість екстернату для здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня не регламентується нормативною тривалістю навчання, визначеною навчальним планом.

Кількість екстернів з кожного напрямку підготовки (спеціальності) не повинна перевищувати п'яти відсотків від контингенту студентів денної форми навчання.

Навчання екстерна здійснюється за індивідуальним навчальним планом, складеним на основі навчального плану з дотриманням наступності та структурно-логічної послідовності вивчення навчальних дисциплін, що визначають зміст освіти відповідного напрямку підготовки (спеціальності).

Індивідуальний навчальний план складається екстерном за погодженням з відповідними кафедрами (предметними або цикловими комісіями) і затверджується деканом факультету (завідувачем відділення).

Індивідуальний навчальний план екстерна складається на кожний навчальний рік протягом першого місяця навчального року.

Атестація екстернів включає заліки, екзамени та інші форми семестрового контролю і державну атестацію, які передбачені навчальним планом.

Екстерни складають заліки та екзамени з навчальних дисциплін в обсязі навчальних програм, затверджених для даного напрямку підготовки (спеціальності) відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Екстерн може складати екзамен з навчальної дисципліни в цілому або з окремих її навчальних курсів, але не менше обсягу, передбаченого для одного семестру. Заліки і екзамени екстерни складають, як правило, в період екзаменаційної сесії [2].

Вечірня форма навчання – це змішаний тип навчання при якому студенти проходять начебто очне навчання але за графіком заочного, припустимо заняття йдуть 3-4 рази на тиждень у вечірній або денний час. При вечірній формі навчання студенти так само успішно поєднують роботу і навчальний процес, або очне навчання на одному курсі з навчанням на іншому курсі. Вечірня форма навчання є досить складною, особливо при поєднанні студентом навчання із професійною діяльністю [15].

Мережа вище зазначених форм навчання розроблена і впровадженна з метою забезпечення доступності здобуття вищої освіти усім бажаючим.