
- •Методичні рекомендації
- •Тематичний план
- •Самостійної роботи з дисципліни
- •Тема 1. Предмет і метод державного управління
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Державна влада, її органи та органи державного управління в Україні
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Державне і регіональне управління та місцеве самоврядування: проблеми співвідношення і взаємодії
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Апарат державного управління
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Реалізація прав громадян у державному управлінні
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Підготовка та прийняття рішень у державному управлінні
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Законність та відповідальність у державному управлінні
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 8. Контроль у сфері державного управління
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 9. Реформування організаційної структури державного управління в Україні
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 10. Інформаційне та комунікаційне забезпечення, зв’язки з громадськістю в системі управлінської діяльності органу державної влади
- •Питання для самостійної роботи
- •Методичні вказівки до теми
- •Питання для самоконтролю
- •Перелік питань до контрольних заходів Перелік питань до аудиторної контрольної роботи
- •Порядок оцінювання знань
- •Перелік питань з курсу до іспиту
- •Список літератури
Методичні вказівки до теми
Розглядаючи основний різновид соціального управління, визначаються ознаки державного управління це:
а) соціальне, політичне явище;
б) складова єдиного механізму державної влади;
в) процес реалізації державної влади, її зовнішнє, матеріалізоване вираження.
Для державного управління об’єктом управління є суспільство, а не форма державної діяльності, спрямована на здійснення завдань та функцій держави, що полягає у виконавчій та розпорядчій роботі органів управління.
Державне управління пов’язане з реалізацією цілей і функцій держави. Поряд із цим, враховуючи політичну та юридичну природу державного управління, воно не є суцільно підпорядкованим процесу виконання функцій держави.
Цілі та функції як держави, так і державного управління випливають з її конституції.
Управлінський характер і правова природа функцій держави зумовлюють набуття державним управлінням таких специфічних ознак:
• у процесі його здійснення формуються та реалізуються цілі, завдання, функції, інтереси держави та її суб’єктів, конституційні права, забезпечуються законні інтереси громадян;
-
функції управління виконуються спеціальними суб’єктами, які формуються переважно державою, діють за дорученням держави, наділені необхідними повноваженнями державно-владного характеру та функціонують у межах компетенції, визначеної для них у відповідних правових актах;
-
більшість варіантів управлінських зв’язків опосередковуються нормативними актами.
Державне управління – цілеспрямований організаційний та регулюючий вплив держави на стан і розвиток суспільних процесів, свідомість, поведінку та діяльність особи і громадянина з метою досягнення цілей та реалізації функцій держави, відображених у Конституції та законодавчих актах, шляхом запровадження державної політики, виробленої політичною системою та законодавчо закріпленої, через діяльність органів державної влади, наділених необхідною компетенцією.
Державне управління містить об’єктивні та суб’єктивні передумови свого здійснення. Відповідальність за зміст державного управління мають нести ті, хто є суб’єктом державного управління.
Сутність держави розкривається і реалізується через взаємодію із суспільством, у тому, що і як вона робить з упорядкування та вдосконалення приватної і суспільної життєдіяльності людей.
Можна виділити декілька суспільних функцій держави, які притаманні їй на сучасному етапі і на реалізацію яких спрямована система державного управління:
-
політична;
-
соціальна;
-
економічна;
-
екологічна;
-
зовнішня.
За джерелом виникнення й змістом, складною й логічною послідовністю основні види цілей державного управління утворюють таку структуру:
-
суспільно-політичні;
-
соціальні;
-
економічні,;
-
духовні.
Вони певним чином уточнюються конкретизованими цілями, які є нижчим рівнем цілей порівняно з основними, а саме:
-
діяльнісно-праксеологічними;
-
організаційними;
-
виробничими;
-
інформаційними;
-
роз’яснюючими.
Цілі державного управління також поділяють на: стратегічні, пов’язані з якістю суспільства, його збереженням і перетворенням; тактичні; оперативні.
Функції державного управління – це специфічні за предметом, змістом і засобом забезпечення цілісні управляючі впливи держави.
Управлінські функції органів державної влади – це юридично виражені управляючі впливи окремих органів державної влади, які мають право і зобов’язані здійснювати щодо певних об’єктів управління або компонентів певних структур.
Функції державного управління й управлінські функції органів державної влади у зв’язку зі специфікою їх параметрів поділяються на види.
Так, за критерієм змісту, характером і обсягом впливу функції державного управління поділяють на загальні й спеціальні.
Залежно від спрямованості й місця впливу можна виділити внутрішні й зовнішні функції управління.
Принципи державного управління – це закономірності, відносини, взаємозв’язки, керівні засади, на яких ґрунтуються його організація та здійснення і які можуть бути сформульовані в певні правила.
Процес установлення і обґрунтування принципів державного управління має відповідати таким вимогам:
- ..»
*
б) характеризувати стійкі закономірності, відносини і взаємозв’язки в державному управлінні;
в) охоплювати переважно закономірності, відносини і взаємозв’язки, притаманні державному управлінню як цілісному соціальному явищу, тобто які мають загальний характер;
г) відображати специфіку державного управління, його відмінності від інших видів управління.
Відповідно до зазначених підстав систематизації розрізняють три групи принципів державного управління: загальносистемні, структурні та спеціалізовані.
Метод державного управління – це спосіб практичної реалізації управлінських функцій шляхом організаційно-розпорядчого впливу суб’єкта управління на поведінку і суспільну діяльність керованого об’єкта з метою досягнення поставлених управлінських цілей.
Для методів державного управління характерні певні особливості, а саме:
по-перше, вони реалізуються в процесі державного управління;
по-друге, вони виражають керівний вплив суб’єктів управління на об’єкти управління;
по-третє, в методах державного управління завжди міститься воля держави;
по-четверте, вони використовуються суб’єктами управління як засіб реалізації закріпленої за ними компетенції;
по-п’яте, методи мають свою форму, зовнішнє вираження.
Методи є важливою складовою процесу державного
Адміністративні методи державного управління – це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об’єктивних організаційних відносин між людьми та загально організаційних принципів управління.
Економічні методи державного управління – це система прийомів і засобів прямої дії на суб’єкти підприємницької діяльності шляхом запровадження фінансово-економічних законів і грошово-кредитних відносин з метою створення оптимальних умов, які забезпечують досягнення високих економічних результатів.
Державне управління здійснюється на правових засадах – встановлених державою правилах поведінки окремих осіб та їх груп у колективі.
Правове регулювання – метод державного управління, суттю якого є юридичний вплив на соціально-правову сферу та її окремі елементи у процесі впорядкування суспільних відносин, основним учасником якого є державна влада.
Соціально-психологічні методи державного управління – способи і прийоми управлінських впливів, що базуються на використанні об’єктивних наукових положень соціального розвитку і психології.