Правовий режим порту для судів.

Розвиток міжнародного судноплавства ставить прибережні держава в умови необхідності забезпечення допуску іноземних судів у національні порти. Це обумовлює особливості режиму внутрішніх морських вод, невід'ємною частиною якого є порядок заходу іноземних судів і їхнє перебування в таких водах.

Морські порти є відкритими, якщо в них забезпечений вільний доступ усіх судів, незалежно від їхнього прапора. Тільки прибережна держава вправі вирішувати питання, які порти є відкритими для допуску іноземних судів і відповідно для їхнього заходу у внутрішні морські води. Про усі відкриті порти держава повідомляє в офіційному виданні. Відповідно до міжнародної практики, у відкриті порти забезпечується вільний доступ усіх судів, незалежно від прапора і без якої-небудь дискримінації. Судно, що терпить нещастя, може здійснити захід у будь-який найближчий порт держави.

Для відвідування торговими судами відкритих портів іншої держави не потрібно попередньо запитувати дозволу на чи захід направляти повідомлення по дипломатичних каналах.

Прибережна держава, повідомляючи свої порти відкритими для заходу іноземних судів, по своєму ж розсуді в інтересах безпеки й в інших цілях може в будь-який час закрити для заходу іноземних судів ці порти. Якщо ж порт оголошений відкритим для заходу іноземних судів, то не повинна допускатися дискримінація у відношенні судів якого-небудь прапора. Усякого роду обмеження для судів тієї чи іншої країни можуть викликати відповідні міри.

Згідно ст. 73 Кодексу торгового мореплавання України, Перелік морських портів України, відкритих для заходу іноземних судів, визначається Кабінетом Міністрів України, про що повідомляється в Повідомленнях мореплавцям.

Іноземні судна можуть заходити у відкриті порти відповідно до правил, видаваних прибережною державою. Так, згідно ст. 14 Закону України «Про державний кордон України», перелік відкритих для заходу іноземних невоєнних судів рейдів і портів України, порядок заходу і перебування в них, виробництва вантажних і пасажирських операцій, повідомлення судів з берегом, сходу на берег членів екіпажа судна, і інші правила, зв'язані з заходом іноземних невоєнних судів у внутрішні води і порти України, установлюються законодавством України і правилами.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України» № 143 від 29 лютого 1996 р., (зі змінами) для пропуску через державний кордон України оголошені відкритими наступні порти:

— Одеський морський торговий порт і Ізмаїльський морський торговий порт — для міжнародного морського повідомлення;

Ялтинський морський торговий порт — для міжнародного морського пасажирського повідомлення;

Бердянський морський торговий порт, Білгород-Дністровськиий морський торговий порт, Днепро-Бугский морський торговий порт, Іллічівський рибний порт. Керченський морський і Керченський рибний порти, Маріупольський морський торговий порт, Усть-Дунайский морський торговий порт. Херсонський морський торговий порт, морський торговий порт Південний, спеціальний порт Октябрськ — для міжнародного морського вантажного повідомлення.

На українські й іноземні торгові судна при проходженні в порти України поширюється звичайний повідомний порядок заходу судів.

Керуючись «Загальними правилами морських торгових і рибних портів України», а для наливних судів, крім того, правилами Положення «Про порядок застосування норм обробки наливних судів у морських портах і портових пунктах», капітан судна зобов'язаний зробити перше повідомлення про час приходу в порт не пізніше чим за 96 годин, капітан танкера — за 72 години; друге повідомлення необхідно дати не пізніше чим за 12 годин.

Крім публікації переліку портів, відкритих для заходу іноземних судів, прибережні держави з метою безпеки мореплавання повідомляють також перелік внутрішніх водяних шляхів, що належать до категорії судноплавних. В Україні, у відповідності зі ст. 67 Водяного Кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України № 640 від 12.06.96 затверджений «Перелік внутрішніх водяних шляхів, що належать до категорії судноплавних».

Відповідно до Конвенції ООН по морському праву 1982 р., право прибережної держави пред'являти до іноземних судів визначені вимоги як допуск у порти зв'язано з наступною умовою: «Держави, що встановлюють будь-які вимоги для запобігання, скорочення і збереження під контролем забруднення морського середовища як умову для заходу іноземних судів у їхні чи порти внутрішні води і для установки в їхніх прибережних терміналів, належним образом публікують такі вимоги і повідомляють їхній компетентної міжнародний організації».

Умови щодо заходу судів з ядерними силовими установками, передбачені Міжнародною конвенцією по охороні людського життя на море 1974 р. зміненої Протоколом 1978 р., де закріплена необхідність завчасного надання інформації про безпеку і т.п.

Міжнародна конвенція по запобіганню забруднення із судів 1973 р., змінена Протоколом 1978 р. дозволяє державі — учаснику відмовляти іноземному судну в заході в порти на підставі того, що це судно не відповідає положенням Конвенції (п. 3 ст.5).

Захід у внутрішні морські води і порти іноземних військових кораблів носить, дозвільний порядок. Згідно «Правилам плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах і в портах України іноземних військових кораблів», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 529 від 16.05.96, іноземна держава запитує дозвіл на вхід його корабля у внутрішні води України за 30 діб до передбачуваного заходу.

Відповідно до п. 14 «Правил плавання і перебування в територіальному морі, внутрішніх водах, на рейдах і в портах України іноземних військових кораблів» підставою для допуску іноземних військових кораблів у внутрішні води, на рейди й у порти України є попередній дозвіл Кабінету Міністрів України, якщо інший порядок не передбачений міжнародними договорами України. Це умова не поширюється в тому випадку, якщо на борті іноземного військового корабля знаходяться глави держави чи уряду, а також на іноземні військові кораблі, що роблять змушений захід (п. 16 Правил). Аналогічний порядок заходу іноземних військових кораблів у внутрішні води і порти передбачений законодавством Туреччини і Болгарії і багатьох інших країн.

Поруч держав установлений дозвільний порядок для заходу державних судів, використовуваних на некомерційній службі, — гідрографічних, навчальних, лоцманських, рятувальних і т.п. Деякі держави, наприклад, Норвегія, Іспанія й ін., установлюють для науково-дослідних судів більш тверді вимоги, чим для військових кораблів. У Норвегії, для заходу іноземного військового корабля потрібно подати заявку на дозвіл за 7 доби, а для науково-дослідного судна за 14 доби.

У випадку, коли судно змушене здійснити захід у порт іноземної держави (терпить нещастя, необхідність надання термінової медичної допомоги члену команди, що знаходиться на судні), йому повинний бути доступний будь-який порт, незалежно від того, є він відкритим чи закритим для міжнародного судноплавства.

Поширення державного суверенітету на внутрішні води обумовлює дотримання морськими судами законів і правил у порту країни перебування, а у випадку їхнього порушення, підпорядкування карної, цивільної чи адміністративно юрисдикції прибережної держави.

У відповідності зі ст. 85 Кодексу торгового мореплавання України, під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов'язане дотримувати діючі закони і правила України, у тому числі, що стосуються безпеки порту і судноплавства, а також митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманської проводки, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць у причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадження людей, послуг, портових зборів, запобігання забруднення навколишньої природного середовища. Обов'язки судна по дотриманню режиму порту встановлені в ст. 15 Закону України «Про державний кордон України».

Правовий режим перебування іноземних судів у внутрішніх морських водах, таким чином, охоплює не тільки права прибережної держави, але і кореспондуючі з ним права й обов'язки іноземного судна, під час перебування в таких водах. В іноземному порту судно виявляється під дією подвійної юрисдикції. На нього поширюється юрисдикція держави прапора і територіальна юрисдикція прибережної держави в силу суверенітету останнього. Унаслідок конкуренції ці юрисдикції велике значення для міжнародного судноплавства має міжнародно-правова регламентація порядку заходу іноземних судів у відкриті порти прибережних держав, що включає розробку загальновизнаних правил, що забезпечують інтереси іноземних судів і безпека їхній під час перебування в портах, а у випадку змушеного заходу — у цих і інших портах.

Міжнародні стандарти і практика, що рекомендується, у таких сферах, як забезпечення митного контролю, санітарного режиму, порядку і процедур сходу на берег із судів, піддалися уніфікації в Конвенції по полегшенню міжнародного морського судноплавства від 9 квітня 1965 р.

У зв'язку з тим, що морський порт є спеціалізованим транспортним вузлом, що забезпечує виконання вантажних і пасажирських перевантажувальних операцій на морському транспорті, то з цією господарською діяльністю морського порту зв'язані нагромадження, збереження і сортування вантажу на складах порту; заходу санітарно-карантинного характеру; забезпечення сприятливих умов руху і стоянки судів на підходах до порту і на його акваторії; бункерування й обслуговування судів.

Поряд з цим, на морські порти покладені адміністративні функції по здійсненню нагляду за виконанням законодавства по торговому мореплаванню, із правом уживати заходів по попередженню і припиненню порушень, зв'язаних із забезпеченням безпеки мореплавання і запобіганням забруднення морського середовища.

Наявність адміністративно-господарських функцій у морських портів обумовлює складний характер регламентації відносин, що виникають у процесі їхньої діяльності. Ця регламентація ускладнена наявністю іноземного елемента, оскільки порт, як транспортне підприємство, здійснює зовнішньоторговельні операції, зв'язані з морським судноплавством.

У зв'язку з цим, норми, що регламентують взаємини портів з морськими торговими судами, що відвідують ці порти, і з різними учасниками цивільного обороту, що вступають у правовідносини з ними, містяться в нормативно-правових актах, що відносяться до різних галузей і інститутів права. Тому, правове регулювання діяльності морського порту можна визначити як самостійний правовий інститут, що носить комплексний характер.

Крім національного законодавства, безпосередньо регулюючий режим порту для усіх видів судів, застосовуються також положення відповідних двосторонніх міжнародних угод. У цих угодах (консульських конвенціях) може бути передбачено, який режим установлений для судів, що носять прапор даної держави: національний або режим найбільшого сприяння. При відсутності угоди, використання порту виробляється в порядку загального режиму, на загальних підставах.

Національний режим діє у відношенні заходу і виходу в порти, перебування в них для навантаження і вивантаження вантажів і багажу, посадки і висаджування пасажирів, постачання бункером і продовольством, ремонту й інших портових послуг, що звичайно надаються для мореплавання і зв'язаної з ним комерційної діяльності, а також у відношенні встановлених зборів і податків. При національному режимі основним є те, що вимоги у відношенні процедури оформлення, розмір стягнутих зборів і інших вимог повинні бути такими ж, як і стосовно національних судів. Зі сфери дії національного режиму, як правило, вилучається діяльність, зарезервована кожної зі сторін за своїми чи організаціями підприємствами і цілком заборонена для іноземних судів (каботажні перевезення, морське рибальство, лоцманська проводка, буксирування). Національний режим не стосується також вилучень із правил про обов'язкову лоцманську проводку, наданої державами своїм судам, а також застосуванням формальностей, зв'язаних з в'їздом і перебуванням іноземців.

Режим найбільшого сприяння означає, що судам іншої держави надається режим не гірший, чим той, котрим користаються судна якої-небудь третьої держави.

Аналіз численних двосторонніх угод показує, що в них в основному зберігається тенденція надання двох режимів одночасно. До країн, яким надається режим найбільшого сприяння в портах України, відносяться: Аргентина, Австрія, Болгарія, Великобританія, Угорщина, Греція, Грузія, Данія, Єгипет, Ізраїль, Кіпр, Китай та інші.

У портах можуть створюватися вільні зони, регулювання діяльності яких здійснюється на основі національного законодавства. У вільні зони портів суду можуть входити, виходити, вантажитися і вивантажуватися без здійснення митних формальностей тільки тоді, коли вантаж перетинає границю зони, вони підлягають відповідному митному контролю і сплаті пошлин. Основне призначення таких зон - дозволити тимчасовий увіз товарів для таких операцій, що необхідні в інтересах чи порту країни (реекспорт, перевантаження для подальшого відправлення і т.д.).

У Конвенцію ООН по морському праву 1982 р. включена спеціальна ст. 128 "Безмитні зони й інші митні пільги". Відповідно до цієї статті для зручності транзитного руху можуть бути передбачені безмитні чи зони інші митні пільги в портах входу і виходу в державах транзиту за згодою між цими державами і державами, що не мають виходу до моря.