
- •Університет цивільного захисту україни інститут державного управління у сфері цивільного захисту
- •Передмова
- •Скорочення
- •Вступ в.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту
- •В.2. Міжнародне право з питань захисту людей
- •В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері цз
- •В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання нс
- •В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки
- •В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- •В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- •1. Державна політика України у сфері цивільного захисту
- •Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- •1.2. Правова основа цивільного захисту
- •1.3. Принципи та завдання цз
- •2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- •2.1. Класифікація нс
- •2.1.1. Класифікація нс залежно від причин виникнення
- •2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- •2.2. Загрози виникнення нс
- •Природні загрози
- •Загрози геологічного характеру
- •2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- •2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- •2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- •2.2.2.Техногенні загрози
- •Загрози радіаційної небезпеки
- •2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
- •Загрози пожежовибухонебезпеки
- •Загрози гідродинамічної небезпеки
- •2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- •Трубопровідний транспорт
- •Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- •2.2.3. Трансграничні загрози
- •2.2.4. Соціально-політичні загрози
- •3. Єдина державна система цивільного захисту
- •3.1. Організаційна структура єдс цз
- •3.1.1. Органи управління єдс цз
- •3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- •Підрозділи безпосереднього підпорядкування апарату мнс
- •Спеціалізовані і невоєнізовані формування
- •3.2. Комісії з питань тєб та нс
- •3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- •3.2.2. Нормативно-правові документи об’єктової комісії з питань тєб та нс
- •4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.1. Оповіщення та інформування
- •Спостереження та лабораторний контроль
- •Укриття у захисних спорудах
- •4.3.1. Загальні питання
- •4.3.2. Сховища
- •4.3.3. Протирадіаційні укриття
- •4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
- •4.4. Евакуаційні заходи
- •4.4.1. Загальні положення з евакуації
- •4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- •4.4.3. Планування євакуації населення (працівників)
- •4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- •4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- •Інженерний захист територій
- •4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- •4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- •Радіаційний захист
- •4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- •Оцінка радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Хімічний захист
- •4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
- •4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- •Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- •4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- •4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
- •4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
- •4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- •4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- •4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
- •4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- •4.9.3. Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- •4.10. Спеціальна обробка.
- •4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
- •4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської аес
- •4.11. Біологічний захист
- •4.11.1. Біологічні засоби ураження
- •4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- •4.12. Медичний захист
- •4.12.1. Основні заходи медичного захисту у нс
- •4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- •Моз України
- •4.13. Психологічний захист
- •4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- •4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- •4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення
- •5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- •5.1. Регулювання безпеки
- •5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- •5.1.2. Декларування безпеки опн
- •5.1.3. Паспортизація та реєстрація пно
- •5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
- •5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
- •5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
- •5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
- •Управління ризиками нс
- •6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- •6.1. Основи планування заходів цз
- •6.1.1. Загальні питання
- •6.1.2. Організація та порядок планування
- •6.2. Основи управління заходами і діями сил цз у режимі нс
- •6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил цз
- •6.2.2. Система управління цз
- •6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- •6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.1. Основні положення
- •Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- •6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- •6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
- •Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у нс
- •Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в нс
- •6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- •6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- •6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
- •6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах нс мирного та воєнного часу об'єктів економіки.
- •6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- •6.4.2.5. Підготовка системи управління цз до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.
- •Ліквідація наслідків нс
- •Зміст та послідовність виконання рінр
- •6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- •6.5.3. Заходи забезпечення рінр
- •6.5.4. Заходи безпеки при виконанні рінр
- •Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- •6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
- •6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
- •6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих
- •6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
- •6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері цз
- •Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації нс.
- •Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації нс та їх наслідків
- •7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення нс
- •7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
- •7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
- •7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
- •7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- •Список літератури Закони України
- •Укази Президента України
- •Постанови Кабінету Міністрів України
- •Накази мнс України
4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
Вітчизняний і міжнародний досвід свідчить, що може скластися ситуація, за якої виникає потреба у наданні невідкладної медичної допомоги значній кількості постраждалих у короткий проміжок часу.
Для вирішення цих питань у більшості розвинутих країн Європи і Америки створено спеціальні медичні системи, основним завданням яких є реагування на НС та участь у ліквідації їх медико-санітарних наслідків. Ці системи об’єднуються інтегральною назвою “медицина катастроф” і охоплю-ють сили і засоби у першу чергу системи охорони здоров’я, основним завдан-ням яких є реалізація заходів щодо медичного захисту населення за умов НС.
В Україні така служба створена постановою Кабінету Міністрів України
від 14.04.1997р. № 343 “Про утворення державної служби медицини катастроф"
Згідно з цією Постановою державна служба медицини катастроф (ДСМК) складається з існуючих медичних сил і засобів та лікувальних закладів центрального і територіального рівнів незалежно від виду діяльності та галузевої належності, визначених Міністерством охорони здоров`я України за погодженням з МНС, Мінтрансом України, Радою Міністрів АРК, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями.
Координацію роботи ДСМК на державному рівні здійснює Центральна координаційна комісія МОЗ України, а на територіальному рівні - територіальні координаційні комісії.
Під час ліквідації медико-санітарних наслідків НС керівництво ДМСК покладається на державному рівні на МОЗ України, а на територіальному рівні - на органи управління охороною здоров'я відповідних адміністративних територій .
Організаційні структури ДСМК державного та територіального рівнів відображені на рис. 4.12.1., 4.12.2.
Центральна
координаційна комісіяМоз України
Український
науково-практичний центр екстреної
медичної допомоги та медицини
катастроф
Медичні сили і
засоби інших міністерств і відомств
Медичні сили і
засоби закладів МОЗ України
Територіальні
медичні сили і засоби, введені до складу
ДСМК державного рівня
Рис.4.12.1. Організаційна структура ДСМК державного рівню
До складу ДСМК на державному рівні входять Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, медичні формування, лікувальні заклади, визначені МОЗ України і погоджені з органами центральної виконавчої влади, сили і засоби яких входять до складу ДСМК.
Органи управління
охороною
здоров'я
територіального
рівня
Територіальна
координаційна
комісія
Територіальні
центри екстреної медичної допомоги
та медицини катастроф
Медичні сили інших
міністерств і відомств
Медичні сили і
засоби, підпорядковані територіальному
органу
охороною здоров`я
Медичні сили і
засоби, державного рівня, виділені для
посилення ДСМК
територіального рівня
Рис. 4.12.2. Організаційна структура ДСМК регіонального рівню
До складу ДСМК на територіальному рівні входять територіальні центри екстреної медичної допомоги, спеціалізовані бригади постійної готовності ДСМК, медичні формування, лікувальні заклади, віднесені МОЗ України до цього рівня за погодженням з територіальними органами виконавчої влади.
Завданням ДСМК є організація взаємодії медичних сил, засобів та лікувальних закладів відповідно на державному і територіальному рівнях у сфері медичного захисту населення на території України.
У разі виникнення екстрених ситуацій до обов’язків ДСМК додається прогнозування медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій та розробка конкретних скоординованих заходів для їх подолання, а також ліквідація медико-санітарних наслідків екстремальних ситуацій медичними силами та засобами.
Важливе місце у структурі ДСМК надається координаційним комісіям, які є постійно діючим дорадчим позаштатним органом, утвореним з метою узгодження складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів ДСМК.
До складу комісій входять представники усіх міністерств і відомств, відповідних рівнів ДСМК. Головою центральної координаційної комісії є Міністр охорони здоров'я України, а територіальних координаційних комісій - начальники управлінь охороною здоров'я відповідних адміністративних територій.
Склад центральної координаційної комісії визначається рішенням Кабінету Міністрів України, а персональний склад затверджується її головою. Склад територіальних координаційних комісій визначається відповідними територіальними органами виконавчої влади, а персональний затверджується її головою.
У компетенції координаційних комісій є узгодження:
складу і порядку використання в НС медичних сил і засобів, що входять до складу ДСМК;
програми розвитку ДСМК відповідних рівнів;
планів медико-санітарного забезпечення населення на випадок виникнення НС;
заходів щодо удосконалення організаційної структури та функці-онування ДСМК відповідного рівня;
планів заходів щодо забезпечення постійної готовності ДСМК до виконання покладених на неї завдань;
заходів щодо підготовки фахівців для ДСМК, планів координації роботи стосовно створення і використання резервів, медичних і матеріально-технічних ресурсів ДСМК на відповідному рівні.
Комісії здійснюють свої повноваження у взаємодії з центральними або місцевими органами влади та органами місцевого самоврядування.