4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.

Іонізуючі випромінювання виявляються по тих ефектах, які проявляються при їх взаємодії з речовиною. Розрізняються такі методи виявлення випромінювань та їх вимірювання:

сцинтиляційний, при якому внаслідок дії випромінювання виникають спалахи світла, які регіструються безпосереднім спостереженням за допомогою фото помножувачів;

хімічний, при якому іонізуючі випромінювання виявляються за допомогою хімічних реакцій, зміни рН середовища та провідності, які відбуваються при опроміненні рідин; до цього ж методу відноситься фотографічний метод, який супроводжується виділенням зерен срібла у фотографічному шарі уздовж траєкторії часток;

метод заснований на провідності кристалів, при якому опромінення викликає зміни провідності кристалів, виготовлених з діелектричних матеріалів, змінює провідність кристалів виготовлених з напівпровідників (сірчистий кадмій, сірчистий цинк, сірка, алмаз, германій та інше);

тепловий або колориметричний, заснований на використанні безпосереднього або побічного теплового ефекту, що виникає при взаємодії випромінювання з речовиною по всьому об’єму тіла або уздовж траєкторії часток. Такий метод використовується для вимірювання активності речовини або потужності дози. Це єдиний прямий абсолютний метод дозиметрії, тому що заснований на безпосередньому вимірюванні поглиненої енергії. Має досить низьку чутливість, використовується в лабораторних умовах для дослідницьких цілей;

іонізаційний метод, при якому використовується ефект іонізації газового середовища, при дії на нього іонізуючого випромінювання. В якості детекторів, що діють за цим методом використовуються іонізаційна камера та газорозрядні лічильники;

спектрометричний метод, що заснований на вимірюванні спектру Е випромінювання радіонуклідів.

4.8.3. Прилади дозиметричного контролю

У залежності від завдань, що виконуються, прилади радіаційної розвідки поділяються на :

індикатори радіоактивності – призначені для виявлення радіоактивного зараження місцевості та орієнтовного вимірювання рівнів радіації (ДП-64; РМГЗ-01; СПСС-0,2; СЗБ-03; СЗБ-0,4; РЗБ-0,5; РЗБ-0,4; РЗГ-0,5);

рентгенметри (вимірювачі потужності доз) – призначені для вимірювання рівнів радіації (ДП-3Б; ИМД-21Б (21С); “Кактус”4 ПМР-1; ГРБ-3; Карагач-2”; МРМ-1; МРМ-2; ПМР-1м; РП-1);

радіометри-рентгенметри – широкодіапазонні комбіновані прилади (ДП-5В,ИМД-1);

радіометри призначені для вимірювання ступеню зараження поверхонь (КРБ-1, СРП-68-01, РГБ-0,2, РЖС-0,5, РЖГ-0,7Ц;

дозиметри – дозволяють вимірювати дозу випромінювання, що діє на особовий склад сил ЦЗ та населення (ДП-22В, ДП-24, ДК-02, ИД-1, ИД-11, ДП-70М (70 МП), КДТ-0,2 (КДТ-02-01, 0,2, 0,3), КИД-6А, ДРГ-3-0,4, ДРГ-2-01);

лічильник установки – призначені для вимірювання кількості електричних імпульсів при визначенні ступеню зараження радіоактивними речовинами продовольства, харчової сировини, фуражу, води (Бета, КРК-1, РКБ4-01М, установка ПП-9).

4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю

НХР та ОР можуть бути виявлені за допомогою приладів хімічної розвідки. В основу методу покладено особливості хімічних реакцій НХР та ОР з реактивами.

При введенні в НХР та ОР – реактивів-індикаторів, останні набувають іншого забарвлення. По наявності та інтенсивності забарвлення визначають їх тип та концентрацію.

До технічних засобів, що визначають наявність, тип та концентрацію відносяться:

прилади хімічної розвідки ВПХР (військовий прилад хімічної розвідки), ППХР (напівавтоматичний прилад хімічної розвідки);

газосигналізатори ГСП-11, ГСА-12, ГСА-13 (автоматичні газо сигналі-затори);

хімічні лабораторії ПХЛ-54 (польова хімічна лабораторія), АЛ-4 (автомобільна лабораторія).

Опис та характеристики приладів дозиметричного і хімічного контролю приведені у додаток 4.8.1.