
- •Університет цивільного захисту україни інститут державного управління у сфері цивільного захисту
- •Передмова
- •Скорочення
- •Вступ в.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту
- •В.2. Міжнародне право з питань захисту людей
- •В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері цз
- •В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання нс
- •В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки
- •В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- •В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- •1. Державна політика України у сфері цивільного захисту
- •Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- •1.2. Правова основа цивільного захисту
- •1.3. Принципи та завдання цз
- •2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- •2.1. Класифікація нс
- •2.1.1. Класифікація нс залежно від причин виникнення
- •2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- •2.2. Загрози виникнення нс
- •Природні загрози
- •Загрози геологічного характеру
- •2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- •2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- •2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- •2.2.2.Техногенні загрози
- •Загрози радіаційної небезпеки
- •2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
- •Загрози пожежовибухонебезпеки
- •Загрози гідродинамічної небезпеки
- •2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- •Трубопровідний транспорт
- •Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- •2.2.3. Трансграничні загрози
- •2.2.4. Соціально-політичні загрози
- •3. Єдина державна система цивільного захисту
- •3.1. Організаційна структура єдс цз
- •3.1.1. Органи управління єдс цз
- •3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- •Підрозділи безпосереднього підпорядкування апарату мнс
- •Спеціалізовані і невоєнізовані формування
- •3.2. Комісії з питань тєб та нс
- •3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- •3.2.2. Нормативно-правові документи об’єктової комісії з питань тєб та нс
- •4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.1. Оповіщення та інформування
- •Спостереження та лабораторний контроль
- •Укриття у захисних спорудах
- •4.3.1. Загальні питання
- •4.3.2. Сховища
- •4.3.3. Протирадіаційні укриття
- •4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
- •4.4. Евакуаційні заходи
- •4.4.1. Загальні положення з евакуації
- •4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- •4.4.3. Планування євакуації населення (працівників)
- •4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- •4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- •Інженерний захист територій
- •4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- •4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- •Радіаційний захист
- •4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- •Оцінка радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Хімічний захист
- •4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
- •4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- •Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- •4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- •4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
- •4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
- •4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- •4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- •4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
- •4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- •4.9.3. Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- •4.10. Спеціальна обробка.
- •4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
- •4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської аес
- •4.11. Біологічний захист
- •4.11.1. Біологічні засоби ураження
- •4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- •4.12. Медичний захист
- •4.12.1. Основні заходи медичного захисту у нс
- •4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- •Моз України
- •4.13. Психологічний захист
- •4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- •4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- •4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення
- •5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- •5.1. Регулювання безпеки
- •5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- •5.1.2. Декларування безпеки опн
- •5.1.3. Паспортизація та реєстрація пно
- •5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
- •5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
- •5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
- •5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
- •Управління ризиками нс
- •6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- •6.1. Основи планування заходів цз
- •6.1.1. Загальні питання
- •6.1.2. Організація та порядок планування
- •6.2. Основи управління заходами і діями сил цз у режимі нс
- •6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил цз
- •6.2.2. Система управління цз
- •6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- •6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.1. Основні положення
- •Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- •6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- •6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
- •Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у нс
- •Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в нс
- •6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- •6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- •6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
- •6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах нс мирного та воєнного часу об'єктів економіки.
- •6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- •6.4.2.5. Підготовка системи управління цз до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.
- •Ліквідація наслідків нс
- •Зміст та послідовність виконання рінр
- •6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- •6.5.3. Заходи забезпечення рінр
- •6.5.4. Заходи безпеки при виконанні рінр
- •Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- •6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
- •6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
- •6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих
- •6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
- •6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері цз
- •Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації нс.
- •Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації нс та їх наслідків
- •7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення нс
- •7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
- •7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
- •7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
- •7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- •Список літератури Закони України
- •Укази Президента України
- •Постанови Кабінету Міністрів України
- •Накази мнс України
4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
Небезпечна хімічна речовина - хімічна речовина, безпосередня чи опосередкована дія якої може спричинити загибель, гостре чи хронічне захворювання або отруєння людей і /або завдати шкоди довкіллю.
Більшість хімічних речовин характеризуються токсичністю, тобто отруйним впливом на живий організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірне покриття.
Чисельною характеристикою зараження повітря та вододжерел є концентрація НХР – кількість отруйної речовини, яка міститься в одиниці об`єму повітря чи води (г/м3; мг/л ).
Розрізняють гранично допустиму концентрацію (ГДК) та порогову концентрацію.
ГДК – це максимально допустима концентрація, яка при постійній дії на людину не може спричинити, навіть через тривалий час, яких-небудь патологічних змін, чи захворювань у персоналу, що працює у робочій зоні ХНО.
Порогова концентрація – найменша кількість речовини, яка може визвати відчутний, фізіологічний ефект. При цьому ураженні потерпілі відчувають лише первинні ознаки отруєння і не втрачають працездатності.
Концентрація НХР, яка перевищує порогову, є уражаючою, тобто може призвести до ураження і смерті.
При місцевому застосуванні токсичний ефект з`являється у місцях контакту НХР з тканинами організму (ураження покровів шкіри, подразнення органів дихання, розлад зору). При загальній дії токсичний ефект з`являється після попадання НХР у кров через шкіру, органи дихання чи шлунково-кишковий тракт. Тому при оцінці токсичності ураховуються її характер, ступінь і спосіб подання в організм.
Характеристиці деяких НХР приведені у додатку 4.7.1.
4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до [51] визначено чотири ступеню хімічної небезпеки ХНО та ХНАТО.
Ступень хімічної небезпеки ХНО визначається по кількості населення, яке попадає в ПЗХЗ при аварії на ньому:
1 ступень – більше 3,0 тис. чол.;
11 ступень – від 3,0 до 3,0 тис. чол.;
111 ступень – від 0,1 до 0,3 тис. чол.;
1V ступень – менше 0,1 тис. чол..
Ступень хімічної небезпеки ХНАТО визначається по частки території, що потрапляє в зону ЗМХЗ при аваріях на ХНО:
1 ступень – більше 50%;
11 ступень – від 30 до 50%;
111 ступень – від 10 до 30%;
1V ступень – менше 10%.
Для віднесення адміністративно-територіальних одиниць та об’єктів до різних ступенів хімічної небезпеки проводиться завчасне прогнозування можливих масштабів хімічного забруднення, для чого використовуються такі вихідні дані:
одна найбільша ємність із НХР або всі ємності (у сейсмонебезпечних районах та у воєнний час);
метеорологічні дані: ступень вертикальної стійкості повітря - інверсія, швидкість вітру в приземному шарі -1м/с, температура навколишнього повітря - 200С, напрямок вітру – імовірно від 0 до 3600;
ЗМХЗ обчислюється площею круга, радіус якого дорівнює глибині прогнозованої зони хімічного зараження з уражаючою концентрацією НХР.
Роботи, пов’язані з класифікацією ХНАТО та ХНО, здійснюється територіальними та об’єктовими підрозділами ЦЗ, за участю спеціалістів ХНО та, при необхідності, представників установ Держкомгідромету, охорони навколишнього середовища та санітарно-епідеміологічних станцій.
У структурних підрозділах Ради Міністрів АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя держадміністрацій утворюються робочі комісії (групи) під керівництвом начальнику відділу радіаційного та хімічного захисту, до складу яких включаються вищезгадані представники та спеціалісти.
За результатами класифікації ступінь хімічної небезпеки адміністративно-територіальних одиниць та ОГД надається:
начальниками територіальних підсистем ЄДС ЦЗ АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя - містам районного підпорядкування, міським та сільським районам, ОГД;
Міністром МНС – заступником начальника ЦЗ України – містам обласного підпорядкування, областям, АР Крим.
Результати класифікації доводяться встановленим порядком до зацікавлених територіальних органів управління ЦЗ та ОГД. ОГД про надання їм ступеня хімічної небезпеки інформують відповідне міністерство (відомство).
Аварії на ХНО із викидом НХР здатні призвести до важких наслідків.
Виявлення та оцінка хімічної обстановки при аваріях на ХНО є одним з основних етапів роботи з організації захисту робітників, службовців та населення. Оцінка хімічної обстановки здійснюється у порядку довгострокового (оперативного) прогнозування, коли визначаються можливі наслідки можливої аварії, або у порядку аварійного прогнозування, тобто при виникненні конкретної аварії при конкретних умовах навколишнього середовища.
При оцінці хімічної обстановки при аваріях на ХНО визначаються:
глибина, ширина і площа зони хімічного забруднення;
стійкість НХР;
час підходу хмари НХР до об’єкту;
кількість постраждалих;
Вихідними даними для розрахунків є кількість НХР на ХНО, висота (Н) обвалування місця знаходження НХР, щільність населення у зоні знаходження ХНО, метеорологічні умови – ступень вертикальної стійкості повітря (СВСП),
температура повітря, швидкість і напрямок вітру.
Приклади розрахунків прогнозування хімічної обстановки наведені в [51].
Результати оцінки обстановки повинні бути максимально використані у планах ЦЗ на мирний та воєнний час.