5. Інженерний захист територій

4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.

Під час проектування і експлуатації споруд та інших об’єктів господарчої діяльності , наслідки діяльності яких можуть шкідливо вплинути на безпеку населення та довкілля, з метою запобігання виникненню НС, а також створення умов безпечного проживання населення на території з підвищеним ризиком виникнення НС, обов’язково розробляються і здійснюються інженерно-технічні заходи цивільного захисту які спрямовани на:

захист населення, зниження можливих втрат та збитків від наслідків НС;

підготовку об'єктів до сталого функціонування в умовах НС;

забезпечення готовності для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) та ліквідації наслідків НС.

Інженерно-технічні заходи повинні передбачати 10,11:

врахування під час розроблення генеральних планів забудови населених пунктів і ведення містобудування можливих проявів небезпечних і катастрофічних явищ;

раціональне розміщення ОПН з урахуванням можливих наслідків їх діяльності у разі виникнення аварій для безпеки населення і довкілля;

будівництво споруд, будинків, будівель, споруд, інженерних мереж і транспортних комунікацій із заданими рівнями безпеки та надійності;

розроблення і здійснення заходів безаварійного функціонування ОПН;

створення комплексної схеми захисту населених пунктів та об’єктів господарювання від небезпечних природних процесів;

розроблення і здійснення регіональних та місцевих планів запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;

організацію будівництва протизсувних, протиповіневих, протиселевих, протилавинних, протиерозійних та інших інженерних споруд спеціального призначення.

Обсяги та зміст інженерно-технічних заходів ЦЗ для особливого періоду визначаються в залежності від груп міст оборонного значення (особливої, першої, другої, третьої) та категорій ОГД (особливої важливості, першої, другої) з цивільного захисту з урахуванням зонування територій за ознаками характеру та масштабів можливих катастроф і стихійних лих, а також можливих наслідків застосування засобів масового ураження.

При плануванні та реалізації інженерно-технічних заходів ЦЗ визначаються наступні небезпечні зони:

зона можливих сильних руйнувань – частина території міста або об’єкта на який може бути надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ΔРф=30 кПа (0,3 кгс/см²);

зона можливого небезпечного радіоактивного зараження (забруднення) при застосуванні засобів масового ураження розраховується як частина території міста або об’єкта який надмірний тиск у фронті повітряної ударної хвилі ΔРф=10 кПа (0,1 кгс/см²) плюс смуга довжиною 20 км;

зона можливого небезпечного хімічного зараження – частина території міста біля ХНО на якої при руйнуванні ємностей з НХР ймовірно виникнення концентрації НХР з масовим ураженням незахищених людей;

зона можливого катастрофічного затоплення – частина території міста на якої у разі можливого затоплення ймовірні масові втрати людей, руйнування будинків споруджень.