
- •Університет цивільного захисту україни інститут державного управління у сфері цивільного захисту
- •Передмова
- •Скорочення
- •Вступ в.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту
- •В.2. Міжнародне право з питань захисту людей
- •В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері цз
- •В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання нс
- •В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки
- •В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- •В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- •1. Державна політика України у сфері цивільного захисту
- •Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- •1.2. Правова основа цивільного захисту
- •1.3. Принципи та завдання цз
- •2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- •2.1. Класифікація нс
- •2.1.1. Класифікація нс залежно від причин виникнення
- •2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- •2.2. Загрози виникнення нс
- •Природні загрози
- •Загрози геологічного характеру
- •2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- •2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- •2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- •2.2.2.Техногенні загрози
- •Загрози радіаційної небезпеки
- •2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
- •Загрози пожежовибухонебезпеки
- •Загрози гідродинамічної небезпеки
- •2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- •Трубопровідний транспорт
- •Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- •2.2.3. Трансграничні загрози
- •2.2.4. Соціально-політичні загрози
- •3. Єдина державна система цивільного захисту
- •3.1. Організаційна структура єдс цз
- •3.1.1. Органи управління єдс цз
- •3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- •Підрозділи безпосереднього підпорядкування апарату мнс
- •Спеціалізовані і невоєнізовані формування
- •3.2. Комісії з питань тєб та нс
- •3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- •3.2.2. Нормативно-правові документи об’єктової комісії з питань тєб та нс
- •4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.1. Оповіщення та інформування
- •Спостереження та лабораторний контроль
- •Укриття у захисних спорудах
- •4.3.1. Загальні питання
- •4.3.2. Сховища
- •4.3.3. Протирадіаційні укриття
- •4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
- •4.4. Евакуаційні заходи
- •4.4.1. Загальні положення з евакуації
- •4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- •4.4.3. Планування євакуації населення (працівників)
- •4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- •4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- •Інженерний захист територій
- •4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- •4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- •Радіаційний захист
- •4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- •Оцінка радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Хімічний захист
- •4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
- •4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- •Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- •4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- •4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
- •4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
- •4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- •4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- •4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
- •4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- •4.9.3. Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- •4.10. Спеціальна обробка.
- •4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
- •4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської аес
- •4.11. Біологічний захист
- •4.11.1. Біологічні засоби ураження
- •4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- •4.12. Медичний захист
- •4.12.1. Основні заходи медичного захисту у нс
- •4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- •Моз України
- •4.13. Психологічний захист
- •4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- •4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- •4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення
- •5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- •5.1. Регулювання безпеки
- •5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- •5.1.2. Декларування безпеки опн
- •5.1.3. Паспортизація та реєстрація пно
- •5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
- •5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
- •5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
- •5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
- •Управління ризиками нс
- •6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- •6.1. Основи планування заходів цз
- •6.1.1. Загальні питання
- •6.1.2. Організація та порядок планування
- •6.2. Основи управління заходами і діями сил цз у режимі нс
- •6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил цз
- •6.2.2. Система управління цз
- •6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- •6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.1. Основні положення
- •Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- •6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- •6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
- •Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у нс
- •Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в нс
- •6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- •6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- •6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
- •6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах нс мирного та воєнного часу об'єктів економіки.
- •6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- •6.4.2.5. Підготовка системи управління цз до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.
- •Ліквідація наслідків нс
- •Зміст та послідовність виконання рінр
- •6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- •6.5.3. Заходи забезпечення рінр
- •6.5.4. Заходи безпеки при виконанні рінр
- •Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- •6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
- •6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
- •6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих
- •6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
- •6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері цз
- •Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації нс.
- •Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації нс та їх наслідків
- •7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення нс
- •7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
- •7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
- •7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
- •7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- •Список літератури Закони України
- •Укази Президента України
- •Постанови Кабінету Міністрів України
- •Накази мнс України
-
Загрози пожежовибухонебезпеки
У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо і пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо і пожежонебезпечних речовин.
Переважна кількість вибухо і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні і машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена сіть нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтові і газові промисли, вугільні шахти.
Протягом 6 років (з 1999 до 2004 роки) в державі виникло понад 324 тис. пожеж якими нанесено прямих матеріальних збитків на суму понад 435 млн. гривень. На пожежах загинуло понад 20 тис. осіб, травмовано понад 10 тис. осіб, знищено і пошкоджено понад 110 тис. будівель і споруд, понад 13 тис. одиниць техніки, загинуло близько 4,5 тис. голів худоби.
-
Загрози гідродинамічної небезпеки
До основних чинників гідродинамічної небезпеки відносяться гідротехнічні споруди, за допомогою яких створюється і концентрується певний об'єм води: дамби, греблі, шлюзи.
На території України налічується 63119 річок, у тому числі 9-великих, 81 середня і 63029 малих. Загальна довжина цих річок складає 206 400 км, з яких 90% доводиться на малі річки.
Потенційні ресурси річкових вод складають 210 км3.
На даний час в Україні створений комплекс водозахисних споруд, що включає 3,5 тис. км. гребель, 1200 км берегових зміцнень, більше 600 насосних і компресорних станцій для перекачування надлишків води.
Комплекс захисних гідротехнічних споруд насосних і компресорних станцій каскаду дніпровських водосховищ експлуатується в середньому 30 – 40 років, а комплекс каховського водосховища – 50 років в складних гідрологічних умовах з сильним навантаженням.
Електричне і механічне устаткування насосних і компресорних станцій вже відпрацювало по декілька призначених ресурсів і вимагає невідкладної реконструкції. Вихід їх з ладу може призвести до затоплення 200 000 га земель і 102 населених пунктів.
2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
У транспортній галузі України функціонує: 6 залізниць, 32 аеропорти, 20 державних морських торговельних портів, 10 річкових портів, 97 авіа та близько 150 судноплавних компаній різних форм власності, близько 700 державних підприємств, установ і організацій, понад 58 тис. суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку автотранспортних перевезень.
Загальна протяжність магістралей становить: мережі автомобільних доріг загального користування — 169,7 тис. км (з твердим покриттям — 164,6 тис. км), у тому числі — 16,2 тис. км доріг державного і 153,5 тис. км місцевого значення, залізничної мережі України - 22,1 тис. км, річкових шляхів - 2,3 тис. км, магістральних газопроводів - 37,6 тис. км, нафтопроводів - 4,7 тис. км.
Транспортом загального користування в Україні щорічно перевозиться понад 3 млрд. т. вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних. 60% вантажних перевезень доводиться на залізничний транспорт, 26% - на автомобільний і 14% - на річковій і морський.
Велику небезпеку для життя і здоров'я людей представляють перевезення (до 15% від загальних об'ємів вантажних перевезень) вибухонебезпечних, хімічних, радіоактивних, легкозаймистих і т.п. речовин.
Одним із пріоритетних напрямків роботи транспортного комплексу України є підвищення рівня безпеки на всіх видах транспорту.
Особливу небезпеку представляють аварії і катастрофи на залізничному транспорті у зв'язку з можливими великими об'ємами вантажів, що перевозяться, особливо на території залізничних станцій, оскільки звичайно поблизу станції можуть бути розташовані населені пункти з високою щільністю населення, зосереджена велика кількість вагонів з різними вантажами і людьми.
Звичайно причинами аварій і катастроф на залізничному транспорті є: несправності засобів сигналізації, несправності колій і рухомого складу, помилки диспетчерів, халатність і неуважність машиністів, пожежі і вибухи у вагонах, руйнування шляхів у результаті обвалів, осипів, і т.п.
Водночас стан справ із забезпеченням безпеки дорожнього руху залишається складним. У середньому по Україні щорічно в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине 6-7 тисяч осіб і отримують травми різного ступеню тяжкості більш ніж 40 тисяч. Кожні 11 хвилин в державі трапляється дорожня пригода. Майже кожні 1,5 год. гине людина. В середньому за добу в автоаваріях гине 15 – 20 і отримує тяжких поранень 140 – 150 осіб.
Забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до Законів України, Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки та інших нормативних документів у сфері дорожнього руху. Набув чинності закон про автомобільні дороги.
За даними Державного науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху та діяльності дорожньо-патрульної служби місцевої міліції Міністерства внутрішніх справ України, протягом останніх п’яти років у цілому по Україні кількість дорожньо-транспортних пригод збільшилася на 35,0%, загиблих у них людей - на 21,0% і травмованих – на 47,0%.
Рік |
Кількість ДТП |
Загинуло, осіб |
Число загиблих на 100 ДТП |
Поранено, осіб |
Всього потерпіло, осіб |
Питома вага загиблих у загал. кільк. потерпілих |
2001 |
34 541 |
5 984 |
17,3 |
38 196 |
44 180 |
13,5 |
2002 |
34 488 |
5 982 |
17,3 |
37 916 |
43 898 |
13,6 |
2003 |
42 409 |
7 149 |
16,9 |
47 458 |
54 607 |
13,1 |
2004 |
45 593 |
6 966 |
15,3 |
53 638 |
60 604 |
11,5 |
2005 |
46 485 |
7 229 |
15,6 |
55999 |
63228 |
11,4 |
Частина катастроф на автомобільному транспорті є найбільшою серед НС техногенного характеру на транспорті. Головними причинами цих НС є порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів при перевезеннях вантажів і пасажирів, причому особливо важкі наслідки мають аварії пасажирських автобусів як на автодорогах, так і на залізничних переїздах.
Місцевий електротранспорт
В останній час через збиткове функціонування міського електро-транспорту, відсутність достатнього оновлення інвентарного парку його рухомого складу суттєво знизився рівень безпеки перевезень пасажирів цим видом транспорту. Протягом останніх 10 років кількість трамваїв і тролейбусів зменшилася на третину, із наявного парку рухомого складу майже 90 відсотків відпрацювало нормативний термін експлуатації і підлягає списанню, а в АР Крим, містах Житомирі, Рівному, Тернополі та Чернігові - 100 відсотків. Біля 40 відсотків загальної протяжності контактної мережі та трамвайних колій не відповідають вимогам Правил експлуатації трамвая та тролейбуса і потребують капітального ремонту.
У системі Мінбуду України функціонує державна технічна інспекція міського електротранспорту, на яку покладено функції з проведення щорічного державного технічного огляду об'єктів міського електротранспорту та контролю за забезпеченням безпеки руху на його підприємствах шляхом перевірки безпеки пасажирських перевезень, профілактичної роботи щодо попередження аварійності, дотримання законодавства про дорожній рух.
Зокрема, у 2005 році інспекцією було перевірено 2880 трамвайних вагонів, 4135 тролейбусів, 2032,7 км трамвайної колії, 6467,2 км контактної мережі, 685 тягових підстанцій. Визнані такими, що відповідають вимогам Правил експлуатації, лише 82% інвентарної кількості трамвайних вагонів, 83% тролейбусів, 62% загальної протяжності трамвайних колій і контактних мереж, 80% тягових підстанцій. Найгірший технічний стан міського електротран-спорту склався у містах Запоріжжі, Дзержинську (Донецька обл.), Краснодоні і Стаханові (Луганська обл.), Кременчузі (Полтавська обл.), суттєво погіршився у м. Черкасах.