3. Загрози пожежовибухонебезпеки

У господарському комплексі України діє понад 1,5 тис. вибухо і пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосереджено близько 13 млн. тонн твердих і рідких вибухо і пожежонебезпечних речовин.

Переважна кількість вибухо і пожежонебезпечних об'єктів розташована в центральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні і машинобудівні підприємства, функціонує розгалужена сіть нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтові і газові промисли, вугільні шахти.

Протягом 6 років (з 1999 до 2004 роки) в державі виникло понад 324 тис. пожеж якими нанесено прямих матеріальних збитків на суму понад 435 млн. гривень. На пожежах загинуло понад 20 тис. осіб, травмовано понад 10 тис. осіб, знищено і пошкоджено понад 110 тис. будівель і споруд, понад 13 тис. одиниць техніки, загинуло близько 4,5 тис. голів худоби.

3. Загрози гідродинамічної небезпеки

До основних чинників гідродинамічної небезпеки відносяться гідротехнічні споруди, за допомогою яких створюється і концентрується певний об'єм води: дамби, греблі, шлюзи.

На території України налічується 63119 річок, у тому числі 9-великих, 81 середня і 63029 малих. Загальна довжина цих річок складає 206 400 км, з яких 90% доводиться на малі річки.

Потенційні ресурси річкових вод складають 210 км³.

На даний час в Україні створений комплекс водозахисних споруд, що включає 3,5 тис. км. гребель, 1200 км берегових зміцнень, більше 600 насосних і компресорних станцій для перекачування надлишків води.

Комплекс захисних гідротехнічних споруд насосних і компресорних станцій каскаду дніпровських водосховищ експлуатується в середньому 30 – 40 років, а комплекс каховського водосховища – 50 років в складних гідрологічних умовах з сильним навантаженням.

Електричне і механічне устаткування насосних і компресорних станцій вже відпрацювало по декілька призначених ресурсів і вимагає невідкладної реконструкції. Вихід їх з ладу може призвести до затоплення 200 000 га земель і 102 населених пунктів.

2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті

У транспортній галузі України функціонує: 6 залізниць, 32 аеропорти, 20 державних морських торговельних портів, 10 річкових портів, 97 авіа та близько 150 судноплавних компаній різних форм власності, близько 700 державних підприємств, установ і організацій, понад 58 тис. суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на ринку автотранспортних перевезень.

Загальна протяжність магістралей становить: мережі автомобільних доріг загального користування — 169,7 тис. км (з твердим покриттям — 164,6 тис. км), у тому числі — 16,2 тис. км доріг державного і 153,5 тис. км місцевого значення, залізничної мережі України - 22,1 тис. км, річкових шляхів - 2,3 тис. км, магістральних газопроводів - 37,6 тис. км, нафтопроводів - 4,7 тис. км.

Транспортом загального користування в Україні щорічно перевозиться понад 3 млрд. т. вантажів, у тому числі велика кількість небезпечних. 60% вантажних перевезень доводиться на залізничний транспорт, 26% - на автомобільний і 14% - на річковій і морський.

Велику небезпеку для життя і здоров'я людей представляють перевезення (до 15% від загальних об'ємів вантажних перевезень) вибухонебезпечних, хімічних, радіоактивних, легкозаймистих і т.п. речовин.

Одним із пріоритетних напрямків роботи транспортного комплексу України є підвищення рівня безпеки на всіх видах транспорту.

Особливу небезпеку представляють аварії і катастрофи на залізничному транспорті у зв'язку з можливими великими об'ємами вантажів, що перевозяться, особливо на території залізничних станцій, оскільки звичайно поблизу станції можуть бути розташовані населені пункти з високою щільністю населення, зосереджена велика кількість вагонів з різними вантажами і людьми.

Звичайно причинами аварій і катастроф на залізничному транспорті є: несправності засобів сигналізації, несправності колій і рухомого складу, помилки диспетчерів, халатність і неуважність машиністів, пожежі і вибухи у вагонах, руйнування шляхів у результаті обвалів, осипів, і т.п.

Водночас стан справ із забезпеченням безпеки дорожнього руху залишається складним. У середньому по Україні щорічно в дорожньо-транспортних пригодах (ДТП) гине 6-7 тисяч осіб і отримують травми різного ступеню тяжкості більш ніж 40 тисяч. Кожні 11 хвилин в державі трапляється дорожня пригода. Майже кожні 1,5 год. гине людина. В середньому за добу в автоаваріях гине 15 – 20 і отримує тяжких поранень 140 – 150 осіб.

Забезпечення безпеки дорожнього руху на автомобільному транспорті здійснюється відповідно до Законів України, Державної програми забезпечення безпеки руху на автомобільних дорогах, вулицях міст, інших населених пунктів і залізничних переїздах на 2003-2007 роки та інших нормативних документів у сфері дорожнього руху. Набув чинності закон про автомобільні дороги.

За даними Державного науково-дослідного центру безпеки дорожнього руху та діяльності дорожньо-патрульної служби місцевої міліції Міністерства внутрішніх справ України, протягом останніх п’яти років у цілому по Україні кількість дорожньо-транспортних пригод збільшилася на 35,0%, загиблих у них людей - на 21,0% і травмованих – на 47,0%.

Рік	Кількість ДТП	Загинуло, осіб	Число загиблих на 100 ДТП	Поранено, осіб	Всього потерпіло, осіб	Питома вага загиблих у загал. кільк. потерпілих
2001	34 541	5 984	17,3	38 196	44 180	13,5
2002	34 488	5 982	17,3	37 916	43 898	13,6
2003	42 409	7 149	16,9	47 458	54 607	13,1
2004	45 593	6 966	15,3	53 638	60 604	11,5
2005	46 485	7 229	15,6	55999	63228	11,4

Частина катастроф на автомобільному транспорті є найбільшою серед НС техногенного характеру на транспорті. Головними причинами цих НС є порушення Правил дорожнього руху водіями транспортних засобів при перевезеннях вантажів і пасажирів, причому особливо важкі наслідки мають аварії пасажирських автобусів як на автодорогах, так і на залізничних переїздах.

Місцевий електротранспорт

В останній час через збиткове функціонування міського електро-транспорту, відсутність достатнього оновлення інвентарного парку його рухомого складу суттєво знизився рівень безпеки перевезень пасажирів цим видом транспорту. Протягом останніх 10 років кількість трамваїв і тролейбусів зменшилася на третину, із наявного парку рухомого складу майже 90 відсотків відпрацювало нормативний термін експлуатації і підлягає списанню, а в АР Крим, містах Житомирі, Рівному, Тернополі та Чернігові - 100 відсотків. Біля 40 відсотків загальної протяжності контактної мережі та трамвайних колій не відповідають вимогам Правил експлуатації трамвая та тролейбуса і потребують капітального ремонту.

У системі Мінбуду України функціонує державна технічна інспекція міського електротранспорту, на яку покладено функції з проведення щорічного державного технічного огляду об'єктів міського електротранспорту та контролю за забезпеченням безпеки руху на його підприємствах шляхом перевірки безпеки пасажирських перевезень, профілактичної роботи щодо попередження аварійності, дотримання законодавства про дорожній рух.

Зокрема, у 2005 році інспекцією було перевірено 2880 трамвайних вагонів, 4135 тролейбусів, 2032,7 км трамвайної колії, 6467,2 км контактної мережі, 685 тягових підстанцій. Визнані такими, що відповідають вимогам Правил експлуатації, лише 82% інвентарної кількості трамвайних вагонів, 83% тролейбусів, 62% загальної протяжності трамвайних колій і контактних мереж, 80% тягових підстанцій. Найгірший технічний стан міського електротран-спорту склався у містах  Запоріжжі, Дзержинську (Донецька обл.), Краснодоні і Стаханові (Луганська обл.), Кременчузі (Полтавська обл.), суттєво погіршився у м. Черкасах.