- •Університет цивільного захисту україни інститут державного управління у сфері цивільного захисту
- •Передмова
- •Скорочення
- •Вступ в.1. Кроки історії – від місцевої протиповітряної оборони до цивільної оборони і далі до цивільного захисту
- •В.2. Міжнародне право з питань захисту людей
- •В.3. Державне управління захистом та безпекою у надзвичайних ситуаціях
- •В.3.1. Системні характеристики державного управління у сфері цз
- •В.3.2. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою запобігання нс
- •В.3.2.1. Формування та розвиток діяльності спрямованої на регулювання техногенної та природної безпеки
- •В.3.2.3. Завчасне реагування на загрозу виникнення нс
- •В.3.3. Механізми державного управління у сфері цивільного захисту за складовою ліквідації нс
- •1. Державна політика України у сфері цивільного захисту
- •Основні напрямки державної політики України у сфері цивільного захисту
- •1.2. Правова основа цивільного захисту
- •1.3. Принципи та завдання цз
- •2. Надзвичайні ситуації та загрози їх виникнення
- •2.1. Класифікація нс
- •2.1.1. Класифікація нс залежно від причин виникнення
- •2.1.2. Класифікація нс природного і техногенного характеру залежно від масштабів та розмірів нанесеного збитку
- •2.2. Загрози виникнення нс
- •Природні загрози
- •Загрози геологічного характеру
- •2.2.1.2. Загрози гідрометеорологічного характеру
- •2.2.1.3. Загрози пожеж в природних екосистемах
- •2.2.1.4. Загрози медико-біологічного характеру
- •2.2.2.Техногенні загрози
- •Загрози радіаційної небезпеки
- •2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
- •Загрози пожежовибухонебезпеки
- •Загрози гідродинамічної небезпеки
- •2.2.2.5. Чинники небезпеки на транспорті
- •Трубопровідний транспорт
- •Чинники небезпеки на об'єктах життєзабезпечення
- •2.2.3. Трансграничні загрози
- •2.2.4. Соціально-політичні загрози
- •3. Єдина державна система цивільного захисту
- •3.1. Організаційна структура єдс цз
- •3.1.1. Органи управління єдс цз
- •3.1.2. Сили і засоби єдс цз
- •Підрозділи безпосереднього підпорядкування апарату мнс
- •Спеціалізовані і невоєнізовані формування
- •3.2. Комісії з питань тєб та нс
- •3.2.1. Загальні положення про Державну комісію з питань тєб та нс
- •3.2.2. Нормативно-правові документи об’єктової комісії з питань тєб та нс
- •4. Основні заходи у сфері цивільного захисту
- •4.1. Оповіщення та інформування
- •Спостереження та лабораторний контроль
- •Укриття у захисних спорудах
- •4.3.1. Загальні питання
- •4.3.2. Сховища
- •4.3.3. Протирадіаційні укриття
- •4.3.4. Захисні споруди в районах розміщення атомних станцій
- •4.4. Евакуаційні заходи
- •4.4.1. Загальні положення з евакуації
- •4.4.2. Евакуаційні органи, їх призначення.
- •4.4.3. Планування євакуації населення (працівників)
- •4.4.4. Порядок проведення евакуації населення (працівників)
- •4.4.5. Завдання основних видів забезпечення евакуаційних заходів
- •Інженерний захист територій
- •4.5.1. Зміст інженерного захисту територій.
- •4.5.2. Заходи інженерного захисту при проектуванні та будівництві підприємств та міст
- •Радіаційний захист
- •4.6.1. Радіоактивне забруднення місцевості при аваріях на аес
- •Радіоактивне зараження місцевості при застуванні ядерної зброї
- •Оцінка радіаційної обстановки при аварії на аес
- •Хімічний захист
- •4.7.1. Характеристика нхр, які використовуються у промисловому виробництві України.
- •4.7.2. Визначення ступеню хімічної небезпеки об’єктів господарської діяльності та адміністративно-територіальних одиниць.
- •Сучасні методи та прилади дозиметричного і хімічного контролю
- •4.8.1. Основні величини дозиметричного контролю та одиниці їх вимірювання
- •4.8.2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.
- •4.8.3. Прилади дозиметричного контролю
- •4.8.4. Методи та прилади хімічного контролю
- •4.9. Спеціальне майно цивільного захисту
- •4.9.1. Засоби радіаційного і хімічного захисту
- •4.9.2. Вимоги керівних і нормативних документів по зберіганню спеціального майна цивільного захисту
- •4.9.3. Обов'язки керівників об’єктів, відповідальних осіб за збереження, освіження, заміні й обліку спеціального майна
- •4.10. Спеціальна обробка.
- •4.10.1. Речовини і розчини, що застосовуються для спеціальної обробки.
- •4.10.2. Особливість проведення спеціальної обробки під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської аес
- •4.11. Біологічний захист
- •4.11.1. Біологічні засоби ураження
- •4.11.2. Захист від біологічних засобів ураження та заходи для попередження інфекційних захворювань
- •4.12. Медичний захист
- •4.12.1. Основні заходи медичного захисту у нс
- •4.12.2. Організація в Україні екстреної медичної допомоги.
- •Моз України
- •4.13. Психологічний захист
- •4.13.1. Мета, завдання, принципи психологічної допомоги при нс
- •4.13.2. Застосування психопрофілактичних методів
- •4.13.3. Виявлення чинників, що сприяють виникненню соціально-психологічної напруги
- •4.13.4. Використання сучасних технологій психологічного впливу для нейтралізації негативних психічних станів серед населення
- •5. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій. Управління ризиками нс
- •5.1. Регулювання безпеки
- •5.1.1. Ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки
- •5.1.2. Декларування безпеки опн
- •5.1.3. Паспортизація та реєстрація пно
- •5.1.4. Страхування ризику суб'єктом господарської діяльності.
- •5.1.5. Державна стандартизація у сфері цивільного захисту
- •5.1.6. Державна експертиза у сфері цивільного захисту
- •5.1.7. Державний нагляд і контроль у сфері цивільного захисту
- •Управління ризиками нс
- •6. Забезпечення заходів та дій у сфері цивільного захисту
- •6.1. Основи планування заходів цз
- •6.1.1. Загальні питання
- •6.1.2. Організація та порядок планування
- •6.2. Основи управління заходами і діями сил цз у режимі нс
- •6.2.1. Завдання і принципи управління заходами і діями сил цз
- •6.2.2. Система управління цз
- •6.2.3. Особливості організації управління у режимі нс
- •6.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.1. Основні положення
- •Органи управління, розподіл компетенції, призначення та обов'язки
- •6.3.3. Організація забезпечення протипожежних заходів
- •6.3.4. Державний пожежний нагляд за станом пожежної безпеки
- •6.3.5. Гасіння пожеж та проведення оперативно-рятувальних робіт
- •Основні напрямки сталого функціонування галузей та об'єктів економіки у нс
- •Сутність проблеми підвищення стійкості роботи економіки України в нс
- •6.4.2. Основні напрямки підвищення стійкості функціонування економіки України в надзвичайних умовах
- •6.4.2.1. Забезпечення захисту населення і його життєдіяльності.
- •6.4.2.2. Раціональне розміщення виробничих сил на території держави.
- •6.4.2.3. Підготовка до роботи в умовах нс мирного та воєнного часу об'єктів економіки.
- •6.4.2.4. Підготовка до виконання робіт по відновленню об'єктів економіки в умовах нс мирного та воєнного часу.
- •6.4.2.5. Підготовка системи управління цз до функціонування в умовах мирного та воєнного часу.
- •Ліквідація наслідків нс
- •Зміст та послідовність виконання рінр
- •6.5.2. Алгоритм дій керівників органів виконавчої влади та місцевого самоврядування при виникненні нс
- •6.5.3. Заходи забезпечення рінр
- •6.5.4. Заходи безпеки при виконанні рінр
- •Забезпечення життєдіяльності населення у нс
- •6.6.1. Вимоги до вибору районів розміщення заміських зон
- •6.6.2. Забезпечення продовольством, питною водою та предметами першої необхідності
- •6.6.3. Забезпечення житлом, комунальними послугами та працевлаштування евакуйованих
- •6.6.4. Торгово-побутове обслуговування та медичне забезпечення
- •6.7. Фінансування та матеріальне забезпечення заходів у сфері цз
- •Порядок фінансування заходів з запобігання та ліквідації нс.
- •Порядок створення та використання матеріальних резервів для запобігання, ліквідації нс та їх наслідків
- •7. Підготовка керівних кадрів цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.1. Єдина система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації керівних кадрів і фахівців у сфері цз та навчання населення діям в умовах нс
- •7.2. Формальна та неформальна освіта населення способам захисту в разі виникнення нс
- •7.2.2. Підготовка студентів та навчально-виховна робота з дітьми й учнівською молоддю
- •7.3. Навчально-практичні та просвітницькі заходи з навчання населення за місцем роботи на підприємствах, в установах, організаціях та проживання
- •7.3.1. Навчально-практичні заходи з навчання населення за місцем роботи та проживання
- •7.3.2. Просвітницькі заходи з навчання населення за місцем проживання
- •Список літератури Закони України
- •Укази Президента України
- •Постанови Кабінету Міністрів України
- •Накази мнс України
2.2.2.2. Загрози хімічної небезпеки
У даний час відповідно до Міжнародного Регістра в світі використовуються в промисловості, сільському господарстві і для побутових потреб більше 6 млн. токсичних речовин. 60 тис. з них виробляється у великих кількостях, у тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин – найотруйніших для людей.
Об'єкти господарювання, на яких використовуються небезпечні хімічні речовини (НХР), є потенційними джерелами техногенної небезпеки – хімічно небезпечними об'єктами (ХНО).
В Україні у 2005 році функціонувало понад 1600 об'єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 330 тис. т небезпечних хімічних речовин, у тому числі: близько 11,5 тис. т хлору, 230 тис. т аміаку та понад 90 тис. т інших НХР.
Ці об'єкти розподілені по ступенях хімічної небезпеки [51]:
I ступінь - 80 об'єктів ;
II ступінь - 184 об'єкти;
III ступінь - 381 об'єкт;
IV ступінь - 927 об'єктів.
Усього в зонах можливого хімічного зараження (ЗМХЗ) від цих об'єктів мешкає близько 14 млн. осіб (31,7% від населення країни). Територіально найбільша кількість ХНО зосереджена у східних областях України, а саме у Харківській -169, Донецькій - 168, Луганській - 142 і Дніпропетровській - 106.
Серед об'єктів, які зберігають або використовують у своїй діяльності хімічні речовини, найбільш потенційно небезпечними є об'єкти з виробництва вибухових речовин та утилізації непридатних боєприпасів; великотоннажні виробництва неорганічних речовин (добрива, хлор, аміак, кислоти); нафто- та газопереробні заводи; об'єкти з виробництва продуктів органічного синтезу; об'єкти, що використовують хлор та аміак; склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства; магістральні аміако- та етиленопровід.
Застосування застарілих систем протиаварійного захисту, потенційно небезпечних технологічних процесів та ресурсне зношення основних фондів сприяло зниженню рівня безпеки хімічних, нафтохімічних та нафтогазопере-робних виробництв. Значна частина технологічного обладнання та ряд технологічних процесів не відповідають вимогам безпеки. На виробництвах вибухових речовин застосовуються недосконалі технології та застаріле технологічне обладнання. Практично немає нормативних документів, що регламентують безпеку виробництв з утилізації звичайних видів боєприпасів.
Вісімдесят відсотків аміачно-холодильних установок знаходяться в незадовільному стані через фізичне та моральне їх старіння, відсутність в Україні виробництва комплектуючих.
Значною проблемою є забруднення довкілля викидами та скидами забруднюючих речовин від промислових підприємств, транспортних засобів та інших джерел забруднення.
Наприклад, у 2005 році у 7 містах було зафіксовано 33 випадки високого забруднення атмосферного повітря за максимальними концентраціями (максимальні разові концентрації дорівнювали або перевищували 5 ГДК): з діоксиду азоту у Києві - 10 випадків (максимум 11,5 ГДК), у Красноперекопську - 4 (максимум 5,9 ГДК), у Хмельницькому - 3 (максимум 7,8 ГДК), у Донецьку (максимум 7,8 ГДК), Луцьку та Херсоні - 1; з хлористого водню в Красноперекопську - 12 випадків (максимум 10,5 ГДК), з пилу в Харкові - 1 випадок.
До міст з дуже високим рівнем забруднення належать Одеса, Дніпродзержинськ, Красноперекопськ, Армянськ.
Водні об'єкти України забруднені переважно сполуками важких металів, азоту, сульфатами, дещо менше нафтопродуктами та фенолами. Причиною забруднення поверхневих вод є стічні води підприємств різних галузей промисловості, поверхневий стік із забруднених територій, а також явища вторинного забруднення, які спостерігаються на водних об'єктах через донні відклади.
У 2005р. на 74 водних об'єктах відмічено 599 випадків високого забруднення та 2 випадки надзвичайно високого забруднення.
Хронічно високим забрудненням характеризується басейн Західного Бугу, зокрема р. Полтва. Скиди недостатньо очищених вод з очисних споруд м. Львова в цю річку обумовлюють високий вміст сполук азоту до 12-15 ГДК, максимальних концентрацій до 15-37 ГДК.
Основними забруднюючими речовинами річок і водосховищ басейну Дніпра були сполуки марганцю, цинку та сульфати. Найбільш висока концентрація по сполуках марганцю ( 57 ГДК) відмічена на р. Сула - м. Лубни, по сполуках цинку (27 ГДК) на р. Псел – м. Гадяч, по сульфатах (19 ГДК) на р. Солона - с. Новоселівка.
Води Чорного моря найбільш забруднені нафтовими вуглеводнями, фенолами, а води дельти р. Дунай нітритним азотом; Азовського моря - також нафтовими вуглеводнями, фенолами, нітритним азотом.